Економічні науки/14

К.т.н. Бурак В.Г.

Херсонський національний технічний університет, Україна

Етапи формування сучасної моделі міжнародного розподілу праці

Світове господарство – це сукупність національних економік, що об’єднані на основі міжнародного розподілу праці та взаємодіють за принципами та правилами розробленими міжнародними організаціями.

Етапи розвитку світового господарства:

Перший етап. Ще в стародавні часи почали налагоджувати зв’язки між різними територіями. Купці орієнтуючись на різницю в цінах на місцевих ринках та керуючись власною вигодую перевозили товари, сировину, знаряддя праці на значні відстані, розповсюджуючи тим самим передові технології. Торгівля була провідною формою відносин між економічними суб’єктами.

Другий етап розвитку світового господарства починається з епохи великих географічних відкриттів XVI століття. Його характерні риси: політичне та військове домінування Європи, що призвело до створення колоніальної системи та економічної переваги Європи, яка починає перерозподіляти світові ресурси на свою користь, а сама стає головним виробником промислових товарів.

Третій етап. XIX століття. Період вільної конкуренції та фритредерства у світовій торгівлі, що замінило переважаючий до того протекціонізм. Колоніальна імперія в цей період вже сформована. Держави забезпечують постачання сировини для власних виробництв та сприяють просуванню їх товарів на зовнішніх ринках.

Четвертий етап. Кінець XIX століття знаменує перехід до наступного четвертого етапу формування світового господарства, який умовно можна назвати „імперіалістичним”. Посилюється конкуренція на ринках сировини та збуту. Бізнес стає більш могутнім та агресивним, що зрештою призводить до Першої Світової війни, силового перерозподілу ринків та соціальних революцій.

П’ятий етап Це період 1920-1945 рр. для якого характерно співіснування двох економічних систем, неврегульованих юридично. Провідні країни світу в цей час намагаються обмежити безконтрольність великих монополій, а також створити механізм для врегулювання виникаючих конфліктів, як на національному так і на міжнародному рівнях.

Наступний, шостий етап починається з закінчення Другої Світової війни і формування організації об’єднаних націй. Налагоджується товарообмін між ринковою та адміністративною радянськими системами. Радянська система, що охоплювала вже не тільки СРСР, але й значну частину Центральної та Південної Європи, південно-східної Азії і окремі країни інших регіонів отримала додаткові ресурсні та технологічні можливості для створення та розвитку власної замкнутої економічної та технологічної системи. Стають очевидними перші ознаки глобалізації.

Поточний, сьомий етап починається з економічного розвалу адміністративної системи у 1980 р., реінтеграції країн радянського блоку у світову економіку, відновлення єдиної системи міжнародного розподілу праці.

Спільне вирішення глобальних проблем. Воно відбувається через діяльність загальних та спеціалізованих підрозділів ООН, а також на основі міжнародних домовленостей, прийнятих на спеціальних конференціях. Сучасне виробництво є багатогалузевим, багатопрофільним і одночасно спеціалізованим. Виробляється дуже широка номенклатура товарів. США, Німеччина, Японія представлені своїми транснаціональними корпораціями, реалізують 80% промислових інновацій. Ще 15% здійснюється розвинутими країнами – союзниками США. Росія , Китай, Індія та решта світу спроможні лише на 5% світових інновацій.

Світовий розвиток контролюється з декількох фінансових центрів. Економічне зростання в більшості випадків пов’язано зі змінами в структурі експорту та імпорту. Тому виділяють 2 типи зростання:

З розширенням експорту. Тобто коли темпи зростання експорту вищі ніж загальні темпи зростання економіки. У більшості випадків зростання експорту супроводжується більшим чи меншим зростанням імпорту. Оскільки у експортера збільшуються купівельна спроможність на світовому ринку.

Зростання з витісненням імпорту. Коли темпи загального економічного зростання набагато більші ніж темпи зростання зовнішньої торгівлі. Це відбувається, як правило, в тому випадку, коли з країни витісняються іноземні виробники. Наприклад, в наслідок падіння курсу гривні в 1997 році з України була витіснена більша частина імпортної харчової продукції та значна частина фармацевтичної. І відповідно галузі розвивалися в Україні на протязі 5 років дуже швидкими темпами.

З допомогою міжнародних торгових та фінансових капіталів країна отримує з-за кордону додаткові фінансові активи та нові технології виробництва і організації праці. Структура експорту частково пояснюється гіпотезою Ліндера, за якою країна буде експортувати насамперед ту продукцію, яка вже має значний попит на її внутрішньому ринку:

ВИСНОВКИ:

1. Для того щоб досягнути необхідної якості у виробника, повинен бути значний досвід у виробництві товарів. Значить, перш ніж виходити на зовнішній ринок цей досвід необхідно було набути.

2. Щоб ціна була конкурентною треба вже мати значні обсяги виробництва (ефект економії на витратах за рахунок масштабу виробництва). Під час зростання масштабів треба було постійно реалізовувати готову продукцію.

На протязі XX ст. в економіці спостерігалася тенденція, яку назвали новим проявом закона Енгеля: постійно погіршуються умови зовнішньої торгівлі для виробників сировини, особливо продовольства, особливо зерна.

Це обумовлено: 1. Низькою технологічністю сировинних товарів і відповідно потенційно вищим рівнем конкуренції між продавцями сировини. В той же час конкуренція на ринку високотехнологічних нових товарів не може бути високою. І ціни на високотехнологічні товари завжди завищені. 2. Споживачі продовольства знаходяться здебільше в бідних країнах, які не мають грошей для його закупівлі, а багаті країни захищають свої продовольчі ринки від чужої продукції. Крім того, в аграрному секторі розповсюджуються нові біотехнології, які призводять до різкого зменшення середніх витрат (генномодифіковані продукти). В перспективі це зупиняє зростання цін в аграрному секторі.

Література:

1. Лук’яненко Д.Г. Економічна інтеграція та глобальні проблеми сучасності. Навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 206 с.