Экономические науки/ 7. Учет и аудит

Гришко Н.В., Шандра О.М.

Донбаський державний технічний університет

Проблеми та перспективи приватизації вугледобувних підприємств України

На сучасному етапі основною ціллю приватизації в Україні є отримання грошових коштів для поповнення держбюджету для покриття витрат, наприклад таких, як виплата заборгованості ощадбанку ще за часи СРСР. Гроші – саме той показник, по якому оцінюється діяльність керівництва Фонду Держмайна України.

В списки підприємств, що підлягають приватизації, уповноваженим органам управління традиційно пропонується включати «високоліквідні об'єкти для забезпечення виконання бюджетних завдань». Але невідомо, яка доля в майбутньому очікує вугледобувні підприємства, адже для держави вони є своєрідним нерентабельним тягарем, на який постійно треба шукати гроші для його фінансування.

За підсумками 2007 року доходи від приватизації державної власності в Україні склали 2,4 млрд. гривень. Це менше чверті від того, що планувалося, але більше, ніж роком раніше [1].

Можна відзначити, що в нашій країні зроблений реєстр всього державного майна. Він створювався не один рік, але його поява на тринадцятому році масової приватизації в Україні – це дуже важливий крок [2].

Основною проблемою процесу підготовки вугільної галузі до приватизації є гальмування його з боку законодавчих органів. Передбачалося, що проект Закону України "Про особливості приватизації підприємств вугільної промисловості України" буде представлений у Верховну Раду ще на початку 2006 року. Проте, за рахунок істотних відмінностей в підходах по ряду принципових питань він знаходиться у стадії узгодження. Було б доцільним і корисним привернути увагу вчених НАН, галузевих інститутів, фахівців вугледобувних підприємств до процесу удосконалення проекту закону з метою недопущення повторення помилок, виключення суб'єктивізму. В першу чергу необхідно узгодити розбіжності між Мінвуглепромом і ФДМ з питань критеріїв відбору і кількості шахт, що підлягають приватизації. Цей складний процес не можна штучно ні затягувати, ні прискорювати, бо це буде ускладнювати ситуацію у вугільній промисловості [3].

В проекті Закону, що розробляється, особливу увагу треба приділити питанням державного управління і регулювання, методам приватизації і оцінки вартості майна підприємств залежно від їх рентабельності (не виключаючи "нульової" оцінки), порядку використання засобів, можливої державної фінансової підтримки у післяприватизаційний період, порядку і джерел фінансування ліквідації підприємств після вичерпання запасів, регулювання ринків вугільної продукції і ціноутворення, державного регулювання інвестиційної діяльності в галузі, особливо методів і способів залучення недержавних інвестицій і так далі.

З урахуванням специфіки вугледобувних підприємств як об'єктів приватизації, необхідно встановити, що ціна державного майна (пакету акцій) під час конкурсного продажу може змінюватися без обмежень незалежно від вартості заходів щодо відновлення виробничих потужностей, фінансового оздоровлення підприємств, а також від витрат на закриття шахт після відробітку промислових запасів вугілля. Не виключається і безкоштовна передача у власність покупцеві (потенційному інвесторові) збиткового або низько рентабельного підприємства з високим ступенем фізичного зносу і морального старіння засобів виробництва. Кошти, отримані від приватизації підприємств вугільної промисловості, повинні зараховуватися до державного бюджету подальшим обов'язковим напрямом їх на інвестування інноваційного розвитку галузі і з розподілом по об'єктах інвестування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [4].

Для впливу на діяльність корпоратизованих підприємств недержавного сектора, які грають вагому роль на ринку вугільної продукції, в їх статутних фондах під час приватизації зберігати державний пакет акцій з наданням державі (як власникові) спеціальних прав на участь в управлінні акціонерним товариством.

З урахуванням зарубіжної і вітчизняної практики можна рекомендувати наступні методи приватизації шахт і розрізів: корпоратизація вугледобувних підприємств з подальшим продажем їх акцій на відкритих конкурсах; продаж державних цілісних майнових комплексів; додаткова емісія акцій корпоратизованого підприємства під інвестора. Корисно на законодавчому рівні закріпити інститут корпоративної розробки шахтного поля недержавним інвестором як метод поза приватизаційного реформування відносин власності у вугільній промисловості. Передбачається, що творчий підхід до використання передового закордонного досвіду і сприйняття до уваги завдань з вітчизняної практики дозволять сформувати в Україні економічно ефективну модель роздержавлення вугільної промисловості, а також створити необхідне правове забезпечення і відповідні організаційно-економічні механізми для її реалізації.

Література:

1. www.zn.ua/2000/2060/61718/

2. MIGnews.com.ua

3. А.Е. Гольдин: журнал «Уголь Украины» за январь 2007 г. – С 17 - 22.

4. Проект Закону «Про розвиток та особливості приватизації роздержавлення вугледобувних підприємств»