Экономические науки/2.Финансы и банковское дело

 

Нікітіна Ю.В., Олександрова Г.М.

Донецький національний університет економіки й торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

Застосування фінансового інжинірингу в управлінні акціонерним капіталом

 

Фінансовий інжиніринг як процес створення інноваційних фінансових продуктів розширює можливості інвестування суб'єктів господарювання з індивідуально визначеними параметрами грошових потоків, ціни, ризику, строків та ліквідності. Це універсальний засіб для вирішення проблем, пов'язаних із залученням та вкладенням фінансового капіталу. Актуальність впровадження продуктів фінансового інжинірингу на вітчизняному фінансовому ринку зумовлена низкою чинників: дефіцитом джерел та недостатнім розвитком інструментарію довгострокового фінансування модернізації емітентів, значним кредитним, валютним та процентним ризиками українських емітентів за низької ліквідності їхніх боргових продуктів, зростаючої кількості інноваційних компаній, фондів, комерційних банків.

На відміну від розвинутих країн, акціонерний капітал в Україні сформувався завдяки розподілу статутних фондів державних підприємств у ході приватизації без залучення реальних коштів. В умовах нестачі інвестиційних ресурсів перед корпораціями України постає проблема вироблення адекватного механізму управління для здійснення контролю і залучення додаткових ресурсів ззовні. Для розв'язання даної проблеми на сучасному етапі розвитку і функціонування акціонерних товариств вітчизняні  науковці та практики-менеджери починають використовувати зарубіжні техно­логії управління, зокрема інноваційну концепцію фінансового інжинірингу акціонерного капталу.

Вивченням цієї проблеми займалася велика кількість вчених і науковців: Р. Брейлі, С. Майерс, С. Росса, Ю. Брігхем, Д. Спвен, Ф. Моділ`яні, М. Мтлер, М. Гордон, серед  російських  вчених: В. Леонтьев, А. 1ванов, В. Ковальов, Н. Берзон, а також українські науковці М. Чумаченко, Г. Скупар, М. Грідчина, О.Денис, Л.Довгань, Н. Іранська, О. Вакульчик[2, с124].

Метою статті є розробка теоретичних основ, спрямованих на розвиток системи фінансового інжинірингу суб'єктів господарювання.

Сьогодні зарубіжні фінансові та не фінансові корпорації у повсякденній діяльності використовують добре про­думані фінансові стратегії із різноманітними комбінаціями існуючих інструментів, а також створюють свої фінансові інструменти, за допомогою яких намагаються перекладати ризики на контрагента. Як свідчить зарубіжний досвід, правильне використання окремих елементів фінансового інжинірингу дозволяє корпораціям здійснювати моніторинг фінансового стану та ситуаційних змінних у оточуючому середовищі, розробляти і використовувати фінансові продукти, що забезпечує виживання підприємств на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Вітчизняні фінансові системи знаходяться у поступовому розвитку і у недалекій перспективі з'явиться можливість використання акціонерними товариствами технологій та інструментів фінансового інжинірингу. Л. Галіц  визначає фінансовий інжиніринг як «застосування фінансових інструментів для перетворення відповідної фінансової ситуації на іншу, яка характеризується більш сприятливими властивостями»[1, c 125]. Дане визначення вказує на мету використання фінансового інжині­рингу, проте залишає поза увагою інноваційну природу фінансових інструментів, можливість їх конструювання та комбінування.

Ю. Л. Капелинський аналізує дві західні концепції фінансового інжинірингу: фінансовий інжиніринг як формування, управління та використання похідних цінних паперів та фінансовий інжиніринг як конструювання фінансових інструментів і фінансових технологій для управління портфелем цінних паперів. Не можна не помітити звуження сфери використання фінансового інжинірингу до рівня лише ринку цінних паперів, адже існує багато прикладів інструмента його застосування в управлінні державним боргом, використанні клірингових схем розрахунків суб'єктів господарювання, податковому ме­неджменті, інтернет-трейдингу тощо. Ю.Л. Капелинський пропонує таке визначення фінансового інжинірингу: «Фінансовий інжиніринг — це зміни в комбінації елементів, які утворюють фінансовий інструмент (дохідність, ризиковість, строковість тощо)». У даному визначенні підкреслюється важливість якісних складових фінансового інструменту - продукту фінансового інжинірингу. Ф. Мишкін зазначає, що «фінансовий інжиніринг - це бажання зменшити ризик та розвивати нову технологію для одержання більшого прибутку» [1, с 125 - 126].

Таким чином, можна узагальнити розглянуті вище концепції фінансового інжинірингу вітчизняними та зарубіжними авторами:

1.Фінансовий інжиніринг передбачає створення/конструювання нових
фінансових продуктів (інновацій), надання нових фінансових послуг.

2.Фінансовий інжиніринг має на меті використання цінних паперів та     фінансових деривативів для створення більш складних продуктів.

3.Фшансовий інжиніринг застосовується для управління ризиками, ліквідністю та дохідністю.

4.Фінансовий інжиніринг - інструмент, який використовується для перерозподілу грошових ресурсів та інформації.

5.Фінансовий інжиніринг передбачає розробку системи заходів для оптимізації податкової, виробничої, збутової політики суб'єкта  господарювання з урахуванням законодавчих та ринкових  недосконалостей.

Відповідно до зазначених концепцій, функціями фінансового інжинірингу є: управління ризиками і ліквідністю; управління фінансами суб'єкта господа­рювання; управління фінансуванням капітальних вкладень; розробка та реалізація нових стратегій для оптимізації різних напрямів діяльності компаній; залучення та приріст додаткових фінансових ресурсів; створення  інноваційних фінансових інструментів та інноваційних фінансових процесів.

Доцільно визначити, що останнім часом з'явилось багато пропозицій  щодо застосування різних критеріїв оцінки результативності використання акціонерного капіталу. 3 появою теорії хаосу і заперечення доцільності використання лінійних моделей - для розрахунку багатьох фінансових показників, зарубіжні науковці починають досліджувати і пропонувати новітні методики розрахунку оціночних та інтегрованих показників.

Практично в кожній державі вико­ристання акціонерного капіталу має свої особливості, сформовані протягом тривалого історичного процесу, який інтегрував специфічні для кожної країни економічні, соціально-політичні та культурні фактори і традиції. Незважаючи на специфіку формування акціонерного капіталу, в корпоративному управлінні зарубіжних країн застосовуються техно­логії фінансового інжинірингу, а саме: управління процесами зростання вартості компаній, торгівля ризиками (про­центом, як винагородою за ризик, та ліквідністю, як формою розподілу ризиків), управління процесами злиття і поглинання корпорацій, використання похідних фінансових інструментів тощо.

За останні 30 років строки існування фірм зменшилися вдвічі. За офіційними даними зарубіжної статистики більш 40% компаній, яких у 1980 р. налічувалось 500, припинили своє існування. В найуспішніших економіках відбуваються процеси банкрутства великих та малих підприємств: великі зникають у кількостях до кількох сотень, особливо великі - з гучними корпоративними скандалами, малі - кількох тисяч.

Досвід зарубіжних корпорацій підказує, що фінансові аналітики зарубіжних  компаній активно застосовують у своїй роботі для вимірювання ефективності використання акціонерного капіталу показник економічної доданої вартості (Е\/А) та збалансовану систему показників управління вартістю (ВSС). Концепція показника економічної доданої вартості побудована на порівнянні здобутого прибутку та витрат, що компенсують вартість капіталу.

Ефективне управління вартістю вітчизняних акціонерних товариств можливе за умови створення законодавчої бази, що сприятиме появі в Україні власника, здатного осмислювати і проектувати бізнес-процеси з метою нарощування вартості акціонерного капталу. За допомогою економічного механізму необхідно сприяти одержанню контроль­ного пакету акцій тими інвесторами, що у змозі і зацікавлені організувати під­приємницьку діяльність і зацікавлені в успішній діяльності товариства.

Підсумовуючи вищесказане, право­мірним є висновок, що за формальними змінами форми власності на вітчизняних акціонерних товариствах не створені відповідні механізми управління вартістю акціонерного капіталу та адекватні ринко­вим умовам стратегії функціонування.

Існує кілька шляхів впровадження нових тех­нологій фінансового інжинірингу в управ­лінні вітчизняними акціонерними това­риствами:

1)    злиття і поглинання з відомими зарубіжними ТНК, які запропонують нові концептуальні підходи щодо нарощуван­ня вартості капіталу;

2)  опанування цими технологіями в системі вищої економічної освіти і перепідготовки фахівців.

Таким чином, фінансовий інжиніринг має всі передумови та перспективи розвитку в Україні. До чинників сприяння його розвиткові, слід віднести: сприятливе податкове законодавство (стимулювання суб'єктів господарювання до випуску облігацій через відміну норми оподаткування доходу від їх первинного розміщення), позитивний досвід емісії облігацій, діяльність рейтингових агентств, наявність необхідної інфраструктури тощо.

Для врегулювання проблем, які існують, необхідно розробити спеціальне законодавство, що врегульовує питання проведення фінансового інжинірингу, оптимізувати оподатковування з метою залучення інвесторів, сприяти роз­витку фондового і страхового ринку.

 

Література:

1.     О.В. Абакуменко «Сутність та механізм фінансового інжинірингу»// Актуальні проблеми економіки – 2007. - №1. – с 125-126.

2.     О.Д. Сохацька «Вирішення проблеми корпоративного управління шляхом застосування технологій фінансового інжинірингу»// Світ фінансів – 2005. - №3-4. – с 122-129.