Економічні науки /10. Економіка підприємства

Магденко С.О.

Одеська національна академія харчових технологій

Розробка системи показників для виміру організаційно-економічного рівня збуту продукції хлібопекарської галузі

Ефективність промислового виробництва будь-якої країни значною мірою залежить від раціонального розміщення підприємств на її території. Головний шлях раціонального розміщення підприємств переробної промисловості – це наближення виробництва до сировинної бази, місць концентрації трудових ресурсів та споживачів готової продукції.

Через те, що хлібопекарську галузь за фактором обсягу сировини, що переробляється, можна віднести до тих, де він значно перевищує обсяг витраченої сировини, то сировинні умови на є переважними для розміщення підприємств цієї галузі.

Розміщення підприємств хлібопекарської галузі здійснюється у відповідності із географією населення. Фактором, що визначає розміри хлібопекарських підприємств, в першу чергу є споживчий попит на продукцію. Чим вище попит на хлібобулочні вироби в межах певного регіону, тим більш потужніші заводи є ефективними. В той же час, саме попит на продукцію хлібопекарських підприємств знаходиться у прямій залежності від концентрації населення в певних містах та менш крупних населених пунктах. В умовах переходу до ринкових відносин значною мірою конкуренцію потужним хлібопекарним підприємствам складають невеликі підприємства. Однак, в основному конкурентними перевагами цих підприємств є ціновий фактор, проте контроль якості здебільшого відходить на другий план.

Продукція хлібопекарських підприємств характеризується обмеженим терміном зберігання та значною кількістю вологи. Хоча й хлібопекарське виробництво є несезонним, слід враховувати фактор нерівномірності споживання продукції як протягом року, так і по дням тижня, а також в межах доби. Тому визначення ефективності збутової діяльності хлібопекарських підприємств є доцільним. Вдосконалення та підвищення організаційно-економічного рівня збуту (ОЕРЗ) продукції буде сприяти підвищенню організаційно-економічного рівня самого підприємства та підвищенню ефективності його функціонування.

В системі виробничих відносин збут продукції є тою ланкою, що пов’язує виробника та споживача. Тому однією з функцій збуту продукції є своєчасно та швидко з мінімальними витратами доставити продукцію споживачеві. Іншою функцією збуту для скорочення та оптимізації витрат є побудова оптимальної системи розподілу, доставки і продажу продукції. Такий підхід дозволить прискорити процес збуту продукції, і тим самим скоротити час кругообігу капіталу, що дозволить на менший час вилучати з обороту підприємства оборотні кошти. Це в свою чергу дозволить більш ефективніше працювати підприємству.

Для реалізації системного підходу щодо удосконалення та підвищення ефективності ОЕРЗ на підприємстві повинні використовуватися різноманітні форми та методи збуту продукції, основними елементами яких мають бути:

- транспорт (власний, орендований, покупця);

- наявність власної торгівельної мережі;

- наявність дилерської структури;

- реалізація через договірні відношення з торгівельними фірмами;

- форми взаєморозрахунків;

- реклама.

Хлібопекарські підприємства намагаються охопити як можна більше кінцевих покупців своєї продукції, тому застосовують декілька напрямів збуту:

- через оптових покупців;

- через роздрібних покупців;

- безпосередньо кінцевому споживачу.

Перші два напрями належать то так званого „непрямого” збуту. Останній – „прямий” збут.

Однак, кожне підприємство намагається також швидше повернути гроші від реалізації продукції. Тому в останній час значною мірою спостерігається створення підприємствами власної торгівельної мережі - канал прямого збуту. Це значною мірою сприяє підвищенню ОЕРЗ.

Для оцінки ОЕРЗ в якості системи часткових показників запропоновано застосовувати ті, які б всіляко відображали сторони збутової діяльності підприємства.

Узагальнюючий показник ОЕРЗ має вигляд:

З =

де α_і – коефіцієнти значущості і-го часткового показника (Σа_і = 1);

Кі – і-й частковий показник ОЕРЗ (Кі→1) ;

п – кількість часткових показників.

Частковими показниками для визначення ОЕРЗ запропоновано:

1) Доля реалізованої продукції у власній торгівельній мережі (Дрп);

2) Доля грошових коштів від власної торгівельної мережі у їх загальній сумі (Двг) ;

3) Доля нереалізованої продукції (Днп);

4) Доля продукції, що розвезена власним транспортом (Двт);

5) Доля прибутку від реалізації продукції у власній торгівельній мережі (Дп)

Усі часткові показники мають один напрямок розрахунку, який має вигляд:

,

де А – кількість реалізованої продукції у власній торгівельній мережі, т;

– сума грошей від реалізації продукції у власній торгівельній мережі, тис. грн;

– сума нереалізованої продукції, що повернуто на підприємство, тис. грн.;

– кількість продукції, що розвезена власним транспортом, тис. грн (або т);

– сума прибутку від реалізації продукції у власній торгівельній мережі, тис. грн

Б – загальна кількість реалізованої продукції, т;

– загальна сума грошей від реалізації продукції, тис. грн.;

– сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Коефіцієнти значущості визначають незалежними експертами.