Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Кабаці Б.І., Лелик А. В., Сербина О.Г.

Львівська комерційна академія

ФІНАНСОВО-ПОДАТКОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Механізм державного регулювання економіки України повинен втілювати оптимальне поєднання форм державного регулювання, які мають стимулюючий характер та скеровуються на покращення інвестиційної діяльності в країні за умови незмінного приросту кінцевих споживчих витрат як приватного так і державного сектору. Поряд з цим вагоме місце має займати політика стимулювання обсягів експортного товарного потоку, що дозволить стабілізувати частку чистого експорту у сукупному виробництві.

Фінансово-податкова форма державного регулювання економіки України виступає одною з основних в аспекті покращення економічних та соціальних показників розвитку країни. Основні інструменти цієї форми регуляторного впливу держави повинні забезпечувати підвищення не тільки кількісних характеристик економічного зростання, а й покращувати його якісні параметри.

Позитивні наслідки від збільшення розміру державних видатків полягають у зростанні потенційних можливостей економічних агентів спрямувати більшу суму доходів на придбання товарів та послуг. Крім того, оскільки даний процес пов'язаний із збільшенням соціальних видатків а також інвестиційною діяльністю держави, відбувається процес збільшення розміру заощаджень домогосподарств і підприємницького сектору.

Аналіз економічної ситуації в країні доводить, що оптимальним розміром державних видатків є їх величина на рівні 26-30% до ВВП. За умови стабілізації економічної ситуації, помірних темпів інфляції, пожвавлення економічної активності населення та підприємницького сектору збільшення розміру державних видатків на 1% до ВВП забезпечує зростання обсягів виробництва на 3%.

З іншого боку, видатки зведеного бюджету на фінансування державного управління характеризують неефективне, з економічної точки зору, використання фінансових ресурсів. Саме тому, існує обернена залежність між величиною видатків на державне управління та темпом змін реального ВВП. Подібна ж ситуація і з видатками на соціальний захист населення. Вони є необхідними для суспільства та визначають отримання мінімальних соціальних гарантій для окремих верств населення. Проте збільшення їх частки в процентному відношенні до ВВП може бути визначено як порушення принципу оптимальності використання обмежених фінансових ресурсів і не спричиняє стимулюючого ефекту на динаміку основних економічних показників. Збільшення величини витрат на підтримку галузей економіки України на 1% спричиняє позитивний вплив на динаміку реального ВВП та до його збільшення за рахунок відокремленого впливу зазначеного чинника на 4%, а збільшення витрат на розвиток соціально-культурної сфери – на 6% .

Оптимальний механізм податкового регулювання повинен не тільки реагувати на зміну економічної та соціальної ситуації в країні. Він повинен виступати продуцентом позитивних очікувань як підприємницького сектору, так і населення. Стабільність, рівність та законність податків – це чинники стабілізації економічної діяльності, що сприятливо впливають на результати суспільного виробництва та стабільність економічного розвитку в країні.

Якщо для більшості країн з ринковою економікою часовий лаг між застосуванням елементів податкового регулювання та реакцією економіки країни у вигляді пожвавлення динаміки економічного розвитку становить 2 роки, то для умов перехідного періоду в українській економіці цей період становить аж до 6 років. Пояснення такого значного часового лагу полягає у впливі негативних очікувань щодо економічної ситуації в країні як домогосподарств, так і підприємницького сектору. При розробці заходів податкового регулювання необхідно враховувати вплив багатьох чинників, не останню роль серед яких посідає реакція на запропоновані урядом заходи з боку економічних суб’єктів.

Пожвавлення інвестиційної діяльності та збільшення обсягів інвестицій в основний капітал як теоретично, так і практично вважаються основним елементом прискорення економічного зростання в країні. Побудова математичної залежності між обсягом інвестицій в основний капітал та динамікою ВВП країни в % до попереднього року за період з 1996-2005 рр. дозволяє зробити наступні висновки: якщо величина інвестицій в основний капітал залишиться на рівні попереднього періоду, то за рахунок дії інших факторів обсяг ВВП української економіки зросте на 4%; якщо величина інвестицій в основний капітал зросте на 2%, то зростання ВВП країни становитиме вже 10%. Отже, саме на стимулювання розширення інвестиційної діяльності і повинні спрямовуватися заходи державного регулювання економіки, а отже і регуляторні інструменти податкової його форми.

Надання переваги збільшенню частки в загальній структурі податкових надходжень прямим або непрямим податкам в значній мірі впливає на модель розподілу податкового навантаження. Якщо в системі оподаткування переважають непрямі податки, то вони сплачуються всіма споживачами рівномірно, незалежно від величини їх доходів. Крім того, податок на додану вартість зменшує обсяги споживання. В країнах, де доходи виробників є низькими, використання непрямих податків служить основним інструментом стримування виробництва. Тому аналіз впливу податків на динаміку економічного розвитку країни дозволяє зробити висновок, що в структурі податкових надходжень належне місце повинні посідати непрямі податки, оскільки вони не впливають на рівень доходів економічних суб’єктів. З іншого боку, зниження податків на прибутки підприємств в ході податкової реформи повинно спричинити стимулюючий вплив на інвестиційну діяльність, що в свою чергу, позитивно вплине на кількісні та якісні характеристики зростання української економіки.