Крючкова Н.М.
Одеський Національний Університет
імені І.І. Мечникова
ДІЄВІСТЬ
ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В РАМКАХ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ
Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій
щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податкова
політика є ефективним методом державного регулювання ринкової економіки, що
застосовуються у більшості розвинених країн.
Сучасна
практика трансформації податкової політики надає переконливі свідчення тому, що
процеси наукового обгрунтування виваженої концепції реформувань продовжують
замінюватись варіюванням комбінацій видів податків або їх структурних елементів
[1,C.6] та потребують подальшої теоретичної розробки та
практичного впровадження.
Проблемою
даного дослідження є аналіз взаємодії та впливу оподаткування на рівень
економічного зростання національної економіки в рамках макроекономічного
регулювання економічної системи.
Наукове підгрунтя для трансформації податкової політики в
контексті забезпечення умов для економічного зростання та врахування інтересів
всіх субєктів оподаткування, що характеризує актуальність даної проблематики
дослідження закладено в численних теоретичних і прикладних працях як
вітчизняних, так і зарубіжних
вчених-економістів. Серед зарубіжних вчених, що присвятили свої дослідження
даній проблематиці виділяють Р. Барро, Д. Уейла, Е. Хелпмана тощо. До
вітчизняних науковців, які займаються проблемами оподаткування, слід віднести
А.І. Крисоватого, А.М.Соколовську та інших провідних вчених.
На
різних рівнях економічного розвитку суспільства застосовуються різноманітні
підходи до здійснення державної податкової політики, які в основному базуються
на таких економічних теоріях як класична, теорія Дж. Кейнса «ефективного
попиту» і неокласична теорія «економіки пропозиції».
Співвідношення податку і економічного росту розглядається найчастіше в
контексті впливу росту макроекономічних змінних на податкові надходження:
податок тим самим трактується як побічний продукт економічного росту. Вплив
податку на ріст, навпроти, залишається дешо не розробленим.
Таким чином, в економічній літературі, податок розглядається :
- як нормальний спосіб фінансування державних видатків; його схильні, у
цьому випадку, відсувати на другий план, з огляду на традиційну дихотомію
«дійсність-монетарність», відповідно до якої, проблема фінансування податками,
і навіть позиками, цих видатків не є першочерговий, і вирішується в межах
вибору між підсистемами внутрішнього й зовнішнього фінансування [4];
- як простий інструмент оптимального
перерозподілу ресурсів; роль, відведена податковій змінній, в цьому контексті,
чітко визначена й особливим чином обмежена [3, C. 254];
- як інструмент перерозподілу прибутку; у силу цього, що парадоксально,
податок вивчається більшою мірою як засіб зменшення диспропорцій у розподілі прибутку, ніж як основний елемент
такого розподілу, тобто, в остаточному підсумку, як фактор, що пояснює ці диспропорції
[5, C. 148-149];
- і, нарешті, особливо в посткейнсіанських схемах, як інструмент
стабілізації економічної діяльності [6, C. 24].
Теорія податкового тиску виглядає, таким чином, скоріше як протиставлення
результатів теоретичних досліджень по тому або іншому виду оподатковування, ніж
як «комплексний» аналіз впливу податку на виробництво й розподіл благ у
коротко- і середньостроковому періоді. Далеко не всі моделі економічного росту включають
податкову змінну, і роль податку на визначення рівня росту й характеристик
шляху розвитку економіки, тим самим, враховується зовсім недостатньо. Цей факт
пояснює, як нам представляється, глибоку недосконалість податкових рівнянь,
відібраних у більшості випадків для планування діяльності податкової системи.
Методи планування податкових надходжень і включення цих надходжень у схеми
прийняття рішень у коротко- і середньостроковому періоді залишаються
недопрацьованими, тому що дійсного включення оподатковування в теоретичні
моделі росту майже не відбувається.
Глибоке розуміння взаємодії «податок-ріст» вимагає поглиблених знань не
тільки впливу росту на податкові надходження, але в дорівнює мірі, і
насамперед, впливу податку на зростання. Таким чином, треба, перш ніж вивчати
сучасні моделі податкового планування, у яких оподатковування в основному
розглядається як повноцінний результат росту, проаналізувати теоретичні моделі
зв'язку оподатковування-ріст, у яких податок сприймається скоріше як змінна
прискоренного економічного зростання.
Насамперед, необхідно, у декількох попередніх зауваженнях, прийти до
усвідомлення того факту, що дослідження залежності податку й росту не може відбуватися
незалежно від міркувань про призначення пари «податкові збори - державні
видатки», тобто незалежно від співвідношення з певною концепцією устрою держави,
з якої ми будемо виходити. Оподатковування є, в кінцевому підсумку, вираженням
державної стратегії. Вивчення відносин податок-ріст, не зможе здійснюватися,
якщо попередньо не буде визначена концепція
економічного зростання як макроекономічної категорії, на яку можна
інтуїтивно спиратися, тому що, пошуки оптимальної податкової системи можуть
відбуватися тільки, якщо певні цілі, явно заявлені, були зафіксовані; і тоді,
питання про доцільність податку як явища в самому процесі розвитку економіки,
стають питаннями про доцільність самого росту.
Перелік використаної літератури:
1. Крисоватий А. Моніторинг реалізації податкової політики України //
Вісник ТДЕУ. - №1, 2006. – С.
2. Соколовська А. М. Податкова
система держави: теорія і практика становлення.- К.: Знання-Пресс, 2004.- 454
с.
3. Barro, Robert J.
Determinants of Economic Growth: A
Cross-Country Empirical Study. MIT Press:
4. Economic growth. Encyclopеdia Britannica. 2007. Encyclopеdia Britannica
Online. - 17 Nov. 2007.
5. Elhanah
Helpman. The
Mystery of Economic Growth,
6. Weil David N. Economic
Growth. 2nd ed. Addison Wesley, 2008.