Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Скіб’як А. Ю. Швець О.М., Килипенко Н.Є.

Львівська комерційна академія

Інтерпретаційні особливості категорії ефективності функціонування виробничих систем

Ефективність функціонування виробничих систем, на наш погляд, може трактуватися у трьох вимірах: по-перше, традиційно або точково, по-друге, посттрадиційно або матрично-графічно, по-третє, сучасно або графічно-динамічно. В традиційній інтерпретації ефективність - це результативність функціонування певних виробничих систем, яка визначається як співвідношення економічних результатів і економічних затрат. В посттрадиційному розумінні ефективність – це сукупність значень величин співвідношень економічних результатів і економічних затрат, або сукупність точок на графіку ефективності, кожна з яких відповідає певному значенню масштабів економічної діяльності. В сучасній або в графічно-динамічній інтерпретації ефективність – це сукупність значень співвідношень економічних результатів і економічних затрат, або сукупність точок на графіку ефективності, кожна з яких відповідає певному часовому коридору чи певному моменту часу певного ринкового періоду.

З боку суто кількісної економічної теорії ефективність як результуючий параметр певної господарської діяльності визначається за схемою так званої загальної формули. Ця остання відображає співвідношення між економічними результатами і економічними затратами виробництва. В залежності від того, який економічний співвимірник /інструмент/ використовується для визначення загальних обсягів результатів і затрат, можна виділити три варіанти загальної формули. При першому варіанті результати і затрати співвідносяться за допомогою такого інструменту як ринкові ціни базового періоду /ретроспективні ринкові ціни/, при другому – як актуальні фактично діючі ціни /ціни актуального ринку/, при третьому – потенційні фактично діючих цін /ціни потенційного чи перспективного ринку/.

В залежності від того, який економічний вимірник /співвимірник/ використовуються, ми визначатимемо ефективність функціонування різних підсфер виробничих систем - технологічної, техніко-економічної і соціально-економічної.

Ефективність як результуючий параметр будь-якої господарської діяльності може бути різною в залежності від того, яку сферу певної суспільної системи вона відображує чи в якому коридорі часу ми її визначаємо. Найчастіше типологізація цього параметру здійснюється з позицій, по-перше, функціональної структури виробничих систем, по-друге, часового фактору або того коридору часу, в якому ми її визначаємо, по-третє, так званої формаційної структури суспільних /господарських/ систем. У відповідності до цього виділяють три системи типологізації цього параметру: функціональну, динамічну і формаційну.

З позицій функціональної структури виробничих систем виділяють такі типи ефективності як, по-перше, технологічну, по-друге, техніко-економічну, по-третє, соціально-економічну ефективність.

Технологічна ефективність – це результативність функціонування технологічної сфери виробничих систем. Визначається вона як співвідношення результатів і затрат виробництва в їх базових цінах /цінах так званого ретроспективного ринку/. Техніко-економічна ефективність – це результативність функціонування техніко-економічної сфери виробничих систем і визначається вона як співвідношення результатів і затрат виробництва в їх актуальних фактичних цінах /цінах так званого актуального ринку/.

Соціально-економічна ефективність – це результативність функціонування соціально-економічної сфери виробничих систем, яка визначається як співвідношення результатів і затрат виробництва в їх потенційно фактичних цінах /цінах так званого потенційного ринку/.

Технологічна ефективність трансформується в техніко-економічну і соціально-економічну під впливом так званого позитивного чи негативного впливу ринкового і соціального факторів. В умовах ринкової рівноваги попиту і пропозиції на певний товар а також відсутності інфляції /або однакового темпу інфляції в продуктовій і ресурсній частині даного мікроекономічного ринку/ техніко-економічна, технологічна і соціально-економічна ефективність співпадають за рівнем між собою, ототожнюються, однак, в умовах порушення ринкової рівноваги попиту і пропозиції або значної і різнотемпової інфляції в продуктовій і ресурсній частині даного мікроекономічного ринку техніко-економічна і соціально-економічна ефективність відхиляється від технологічної ефективності в той чи інший бік. В таких економічних умовах трансформація кривої технологічної ефективності в криві техніко-економічної і соціально-економічної ефективності здійснюється шляхом її переміщення вверх або вниз /за позитивного чи негативного впливу ринкових і соціальних факторів/.

Ефективність функціонування виробничих систем може бути різною в різних часових коридорах /в різних ринкових періодах/. З позицій часового фактору можна умовно виділити такі типи ефективності як, по-перше, статичну, по-друге, функціональну, по-третє, динамічну, по-четверте, гіпердинамічну ефективність.

Перша визначається як співвідношення даних результатів і даних затрат виробництва, друга – результатів у короткотривалому ринковому періоді і даних затрат виробництва, третя – як співвідношення віддалених /довготривалих/ результатів і даних затрат, четверта - гіпервіддалених результатів і даних затрат виробництва.

Статична ефективність трансформується у функціональну, динамічну і гіпердинамічну під впливом часового фактору. Цей вплив може бути трояким: нейтральним, позитивним і негативним. В умовах позитивного впливу часового /динамічного/ фактору функціональна, динамічна і гіпердинамічна ефективність відхиляється вверх від рівня статичної ефективності, а в умовах негативного впливу - навпаки, тобто відхиляється вниз. На цій основі трансформується також і крива статичної ефективності в криві функціональної, динамічної і гіпердинамічної ефективності. В умовах позитивного впливу часового фактору крива статичної ефективності зміщується вверх, трансформуючись таким чином в криві функціональної, динамічної і гіпердинамічної ефективності, а в умовах негативного впливу – вниз.

Значну роль у метрологічному аналізі проблеми ефективності відіграє так звана формаційна типологізація. З позицій формаційної структури господарських систем виділяють такі типи ефективності як, по-перше, економічну, по-друге, соціальну, по-третє, соціально-духовну /соціально-інтелектуальну/ ефективність. Економічна ефективність – це результативність функціонування економічної сфери суспільних систем, яка відображає міру впливу економічних процесів на економічні результати. Соціальна ефективність – це результативність функціонування соціальної сфери суспільних систем, що з кількісного боку відображає міру впливу економічних процесів на соціальні результати виробництва. Соціально-духовна /соціально-інтелектуальна/ ефективність – це результативність функціонування духовної сфери суспільних систем, що вже відображає міру впливу економічних процесів на соціально-духовні /соціально-інтелектуальні/ результати виробництва. Визначаються вказані типи ефективності як співвідношення, відповідно, економічних результатів виробництва і економічних затрат виробництва, соціальних результатів виробництва і економічних затрат виробництва, соціально-духовних результатів виробництва і економічних затрат виробництва.

На основі параметрів економічної, соціальної і соціально-духовної ефективності формується так звана інтегральна ефективність, яка визначається як співвідношення загальних результатів виробництва /економічних, соціальних і соціально-духовних/ і загальних затрат виробництва /економічних, соціальних і соціально-духовних/. В умовах, коли витратна еластичність соціальних і соціально-духовних результатів виробництва є одиничною, економічна ефективність ототожнюється з соціальною і соціально-економічною. В усіх інших випадках соціальна і соціально-духовна ефективність в той чи інший бік коригує загальний /інтегральний/ рівень ефективності функціонування виробничих систем.