Экономические науки \2. Внешнеэкономическая деятельность

Філатов О.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Законодавче регулювання ринку муніципальних облігацій

Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування є необхідною запорукою державного розвитку. Місцеві фінанси є найважливішою основою загальнодержавної фінансової системи – саме вони забезпечують реальне самоврядування, яке не може існувати без власних фінансових джерел. Залучення міськими радами додаткових коштів шляхом випуску цінних паперів, зокрема муніципалітетних облігацій, суттєво сприяє вирішенню фінансових труднощів та дозволяє реалізовувати великі інвестиційні проекти.

Слід відмітити, що в Україні ринок муніципальних позик тільки починає розвиватися та вимагає особливої уваги, становлячи особливу актуальність для усієї нашої держави у цілому.

Поки що, на місцевому рівні на Україні фінансуються лише першочергові потреби, на фінансування капітальних витрат, на розвиток місцевої інфраструктури грошей завжди не вистачає. Основна причина полягає у тому, що розвиток інфраструктури та реалізація великих проектів вимагає концентрації значних коштів. Віддача від них може бути отримана тільки через декілька років. Постає потреба у залученні додаткового позичкового капіталу, залученні під невеликі відсотки та на відносно невеликий строк.

Але навіть після залучення коштів слід виходити з того що емісія облігації вимагає чималої суми збоку міського бюджету на покриття відсотків. У багатьох випадках це веде до дефолту, падіння кредитних рейтингів міста та до нової емісії. Всі витрати міста спрямовуються на обслуговування боргу, що ще більше гальмує розвиток.

Таким чином, слід відмітити існування на ринку муніципальних позик ряду невизначених і проблемних моментів, які мають місце і в Україні: встановлення обмежень щодо обсягів кредитів, які можуть отримуватися за рахунок муніципальних облігацій; застосування гарантій та заходів щодо забезпечення місцевих позик; вирішення ряду принципових питань стосовно виплати боргу в разі дефолту органів місцевого самоврядування та ін.

Всі ці чинники суттєво гальмують розвиток ринку муніципальних позик, який становить тільки 0,3% від ринку облігацій України у цілому або 160 млн. грн. у 2007 році. Всі ці позики приходяться тільки на 8 міст – у 2007 році муніципальні облігації емітували Вінницька (15 млн. грн.), Львівська (92 млн. грн.), Луцька (10 млн. грн.), Луганська (29,3 млн. грн.) та Бердянська міські ради (10 млн. грн.). При цьому, 92,6% становлять корпоративні облігації (переважно банківського сектору) та 7,1% державні.[3]

Слід відмітити, що ключовим каталізатором подальшого розвитку та зростання ринку муніципальних облігацій України є вдосконалення вітчизняного законодавства. Вектор цього вдосконалення треба спрямовувати на приклади інших країн, що змогли успішно сформувати свій ринок муніципальних запозичень, країн, що мають спільну з Україною історію та схожі ринкові умови. Раціональними будуть приклади колишніх постсоціалістичних країн, таких як Польща, Угорщина, Болгарія та ін. (у Польщі частка міських облігацій становить 15-20%, у країнах Прибалтики 10-15%).[1]

Найбільш показовим є приклад Польщі, в якій були дуже вдало проведені економічні реформи, побудовано ефективну систему місцевого самоврядування, основою якої є місцеві фінанси. Польське законодавство виконує роль визначного чинника такого вдалого розвитку. Короткострокові позики мають бути повернені протягом одного бюджетного року – це є принципово важливим моментом у складанні щорічного бюджету, в якому всі борги мають бути погашені з метою уникнення дефолту, штрафних виплат, додаткових відсотків та т.п. Довгострокові запозичення мають цільовий характер і можуть спрямовуватися тільки на інвестиційні цілі. Держава не надає гарантій інвесторам, за винятком певних випадків, коли проект має загальнодержавне значення.

Під час підготовки до Євро 2012 уряд став надавати державні гарантії та інші преференції всім інвесторам, що вкладають кошти у державні та муніципальні проекти, які спрямовані на розвиток інфраструктури і підготовки до чемпіонату Європи 2012 року. В Україні також для проведення Євро 2012 такі міста як Львів та Харків отримали право на емісію муніципальних облігацій. У Польщі, як і у більшості розвинутих країн, сума боргу (що пов'язаний з продажем цінним паперів та їх обслуговуванням) жорстко регулюється законодавством – вона не має перевищувати 15% від бюджетних витрат.

Таким чином, польське законодавство містить доволі багато обмежень щодо місцевих запозичень, зокрема тих, які стосуються емісії облігацій. На практиці така політика з одного боку не сприяє швидкому зростанню ринку місцевих позик, але, з іншого, дозволяє уникнути фінансових труднощів, пов’язаних з великими обсягами місцевих запозичень. В той же час, польський досвід законодавчого регулювання ринку муніципальних облігацій є вельми цікавим та корисним для України, яка тільки розпочинає свій шлях до створення реально діючої ефективної системи ринку муніципальних облігацій.

Досить вдало була втілена політика країн Прибалтики стосовно регулювання ринку муніципальних запозичень (на прикладі Литви). Вартість облігацій не має перевищувати 10% доходів міського бюджету (короткострокових – не більше 5%) , витрати на обслуговування боргу також не мають бути вище ніж 10% від загальних надходжень. Винятком є Вільнюс для якого обсяг боргу може сягати 30% від загальних бюджетних надходжень. Це пов’язано з загальною вагою міста у національній економіці Литви. Всі великі позики безпосередньо регулюються міністерством фінансів, їх цільове призначення спрямовується виключно на інвестування та в жодному разі не може бути направлене на покриття дефіциту міського бюджету.

У Румунії регулювання ринку муніципальних позик також має свої особливості. Збоку держави відсутні будь-які гарантії, держава втручається тільки у регулювання відносин стосовно зовнішнього запозичення. Обмежень щодо розміру боргу відносно загальних доходів міста не має але існують обмеження стосовно частки витрат на обслуговування боргу, які не мають перевищувати 20% поточних доходів. Короткострокові позики не мають перевищувати 5% доходів міського бюджету.[1]

Таким чином, слід зазначити основні особливості законодавчого регулювання ринку муніципальних позик. По-перше, це необхідність існування системи обмежень щодо відносної частини витрат на обслуговування боргу у загальній сумі міських витрат. По-друге, це існування квоти на загальний розмір боргу у порівнянні з валовим обсягом міського бюджету. По-третє, це спрямування великих позик виключно на інвестування і існування суттєвих обмежень щодо спрямування коштів на покриття дефіциту бюджету. По-четверте, це безпосередній контроль збоку уряду чи спеціально створеного органу за використанням і спрямуванням коштів отриманих за рахунок емісії муніципальних облігацій та наявність прозорої системи інформаційного забезпечення. У кожній країні також існує багато специфічних особливостей, які пов’язані з роллю міста, територіальним устроєм, банківською та фінансовою системою, формуванням міського бюджету та т.п. Але в будь-якому разі, досвід кожної держави, особливо це стосується постсоціалістичних країн має бути врахований Україною, яка тільки починає формувати свій ринок муніципальних позик.

Список літератури:

1. Інформаційне агентство Cbonds. Досвід та правове регулювання місцевих запозичень в країнах з перехідною економікою. Http://www.cbonds.info.index

2. Украинский бизнес-портал. Рынок облигации вырос в два раза. 01.04.08

Http://www.analytics.ubp.com.ua

3. Информационное агентство Cbonds. Индексы рынка облигаций Украины.

Http://www.cbonds.info.index