Державне управління /2. Сучасні технології управління

Хохлова Н.М.

Донецький державний університет управління, Україна

Регулювання процесів самоорганізації в системі «місто»

Процес делегування повноважень щодо соціально-економічного розвитку на рівень місцевого самоврядування в Україні актуалізує потребу розробки та впровадження нових механізмів та технологій муніципального управління, ефективних в умовах демократизації суспільства та спрямованих на активізацію самоорганізаційних процесів на рівні територіальних громад.

Одним з найважливіших об’єктів муніципального управління є «місто», що як складна відкрита система, має низку характеристик, які відрізняють його від інших типів поселень.

Так, місто являє собою: 1) муніципальне утворення (що включає територіальну громаду, територію, економіку), 2) а також відкриту систему, здатну до самоорганізації [1].

Виникнення міст пов'язане з процесом самоорганізації населення. Історично, міста створювались для використання наявного потенціалу території, або для захисту від зовнішніх загроз. Спочатку метою створення міста було підвищення адаптаційного потенціалу окремих індивідів, що населяють певні території. Другий етап еволюції міста відображує можливість їх створення в результаті організаційних процесів з тими ж цілями: використання ресурсів або захисту від зовнішніх загроз. Але цей процес був спрямований на підвищення адаптаційних можливостей не окремих громадян, а держави та суспільства в цілому.

На сучасному етапі місто може бути розглянуто як відкрита система, з позицій синергетики [4], що обумовлює циклічність його розвитку.

Основою циклу розвитку міста є потенціал. Потенціал - комплексне явище, що відображує сукупний потенціал території, параметри оцінки якого змінюються з розвитком цивілізації.

Більш докладно, потенціал [лат. potentia – сила, можливість, потужність] – означає ступінь потужності (прихованих можливостей) у якому-небудь відношенні, наприклад, військовий потенціал країни - це сукупність її людських і матеріальних ресурсів для ведення війни [2, с. 514]. Іншими словами, потенціал - це можливості для реалізації якого-небудь процесу і досягнення мети, у даному дослідженні - для реалізації процесу розвитку міста як системи.

У деяких джерелах потенціал визначається в широкому змісті як засоби, запаси, джерела, що маються в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначеної мети, здійснення плану, вирішення якої-небудь задачі [3].

Тривалість циклу розвитку міста як системи, характер розвитку і соціально-економічні параметри залежать від первісного потенціалу, актуалізованого на початку циклу.

На найвищому рівні деталізації потенціалу сучасного міста як системи оцінюють: ресурсний потенціал, економічний потенціал, соціальний і екологічний. Найбільш хитливим є поняття ресурсного потенціалу, тому що на різних етапах розвитку людства цінність набувають різні види ресурсів. Соціальний і економічний види потенціалу визначають принципову можливість освоєння ресурсного потенціалу, а стан екологічного потенціалу характеризує можливість стійкого розвитку міста як системи.

Інтегральним показником використання наявного потенціалу міста як системи є якість життя населення.

Слід визначити деякі положення процесів самоорганізації, що виявляються в різних фазах життєвого циклу міста як системи. По мірі руху системи по фазах життєвого циклу тенденції розвитку змінюються на радикально протилежні так само, як змінюється темп зростаня якості життя населення. Зовнішня експансія й екстенсивний розвиток змінюються необхідністю інтенсивного розвитку, відцентрові тенденції змінюються доцентровими. Тому система, що розвивається, «обростає» упорядженою периферією, а система в стані спаду соціально-економічних показників розвитку концентрує весь потенціал у центрі, проходить фазу «стиску». Ця закономірність є особливо важливою при аналізі процесів системної динаміки, тому що дозволяє не тільки визначити фазу життєвого циклу системи, але й прогнозувати її подальше поводження. Крім того, циклічний розвиток міста як системи визначає нерівномірність прояву соціальної самоорганізації в різних фазах еволюції.

Органи місцевого самоврядування є модераторами процесів самоорганізації, впливаючи на процес циклічного розвитку міста. Для цього вони повинні мати набір відповідних визначеним завданням механізмів.

В основі якісної зміни рівня розвитку системи лежить інноваційний потенціал її елементів. Саме інноваційні процеси забезпечують становлення системи в новому циклі свого прогресивного розвитку. Стимулювання конструктивних самоорганізаційних процесів у територіальній громаді, як системна функція органів місцевого самоврядування, виявляється у формуванні і постійній підтримці інноваційного вектора розвитку громади як соціально-економічної системи. Інноваційний вектор розвитку направляється на скорочення фази спаду життєвого циклу функціональної спеціалізації міста [7, 8], що дає можливість забезпечення поступального розвитку рівня і якості життя населення.

У зв’язку в вищевикладеними закономірностями, пропонується методика забезпечення розвитку міста в процесі самоорганізації, яка включає декілька етапів аналізу, прогнозу та регулювання:

1. Аналіз потенціалу міста як системи.

2. Визначення фази життєвого циклу міста як системи по динаміці рівня і якості життя населення. Виявлення рівня інноваційної активності членів міської громади.

3. Визначення характеристик територіальної громади, її здатності до кооперативного поводження (на основі системи моніторингу Ф.Фукуями при вимірі соціального капіталу [5, 6], а також на основі даних статистики про рівень і характер інновацій в соціально-економічній системі міста).

4. Визначення фази життєвих циклів районів міста і характеристик територіальних громад районів та формулювання висновків і прогнозів щодо динаміки розвитку міста на основі виявлення доцентрових, або відцентрових тенденцій у його розвитку.

5. Розробка і реалізація механізму анти-циклічного регулювання з урахуванням стратегічного цілепокладання шляхом координації діяльності громади: в процесі посилення відцентрових тенденцій - концентрація інформації і формування комунікаційного центра міста; у процесі актуалізації доцентрових тенденцій - підтримка життєзабезпечення периферії, стимулювання її розвитку, актуалізація інноваційної діяльності.

Основне завдання механізму державного регулювання процесів самоорганізації в системі «місто» полягає в тому, щоб актуалізувати процеси самоорганізації і направити їх у відповідність стратегії соціально-економічного розвитку міста. Низький рівень процесів самоорганізації в територіальній громаді змушує систему управління працювати в ручному режимі, що не дає можливості забезпечити стійкий розвиток системи, і не прийнятно в сучасному високо динамічному світі, де основою виживання є конкурентноздатність.

Якщо формалізувати ситуації реалізації стратегії розвитку міста шляхом організації та з застосуванням потенціалу самоорганізації громадян, то наочно вищевикладений принцип можна представити у вигляді наступної нерівності:

,

(1)

де

F_org – сила, спрямована на трансформацію об'єкта (реалізацію стратегії розвитку міста), сформована в результаті процесів організації;

F_self-org – сила, сформована в результаті процесів самоорганізації територіальної громади;

k_em - коефіцієнт емерджентності, що визначає неадитивний характер прикладених зусиль членів територіальної громади й органів місцевого самоврядування в результаті їх погодженого поводження;

n - кількість членів територіальної громади, що активно беруть участь у процесі реалізації стратегії розвитку міста.

Таким чином, як видно з вищевикладеного, регулювання процесів самоорганізації з метою приведення їх у відповідність стратегічним цілям соціально-економічного розвитку міста, дає можливість істотного збільшення сили, спрямованої на трансформацію заданого об'єкта, у цьому випадку - на реалізацію стратегії розвитку міста як системи.

Література:

1. Город как самоорганизующаяся система и управляемый объект [Электронный ресурс] / Костарев С.В. – Режим доступа: http://www.rustrana.ru. – Название с экрана.

2. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лехина, С.М.Локшиной, Ф.Н.Петрова и Л.С.Шаумяна. – М.: Советская энциклопедия, 1964. – 784 с.

3. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс]: Потенциал. – Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00061/92000.htm. - Заголовок с экрана.

4. Пригожин И. Порядок из хаоса. / Пригожин И., Стенгерс И. - М.: Наука, 1986. - 420 с.

5. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Фрэнсис Фукуяма. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. - 730 с.

6. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Фрэнсис Фукуяма. / Пер. с англ. под общ. ред. А.В.Александровой. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 474 с.

7. Циклы. Материалы четвертой международной конференции СевКавГТУ, 2002 [Электронный ресурс]: Жизненный цикл ЗАТО: фазы адаптации к рыночной экономике / Анимица Е.Г., Дубнов А.П., Коваль Л.В. // Режим доступа: www.nсstu.ru. – Заголовок с экрана.

8. Зорин А.В. Реабилитация городов, находящихся на нисходящей стадии жизненного цикла / А.В. Зорин - Екатеринбург: УрАГС, 2006. - 61 с.