Історія/1. Вітчизняна історія.
К.і.н., доц. Чубіна Т.Д.
Черкаський державний технологічний
університет, Україна
Проблема прогресу в культурі
Діяльність людини є передумовою історії
людського роду, історії людства, всієї історії культури. Культура - це спосіб
регулювання, збереження, відтворення і розвитку всього суспільного життя.
Кожний окремий індивід лише тоді може вважатися культурною людиною, коли
навчиться користуватися осягненнями суспільства, в якому живе. Культура є
принципом зв'язку з людиною, способом її вступу до соціального життя.
Розуміння культури варто досліджувати
через співвіднесення з поняттям природи, на фоні якого культура виступає як
продовження, перетворення того, що існувало, наданого від природи людині. Варто
зазначити, що перетворюючи і вдосконалюючи природу, людина на такому ж рівні
перетворює і вдосконалює себе. Культура передбачає присутність природи та
людини. Інакше не було б кому і що перетворювати, трансформувати.
Питання прогресу в культурі і досі
залишається найскладнішим. Культурний прогрес не може визначатися лише
технічними вдосконаленнями чи економічними досягненнями, хоча, зрозуміло, що і
це має не останній вплив. Питання прогресу в культурі - це питання спадковості
елементів і цінностей культури в їх прямолінійному історичному розвитку
суспільства.
Головний критерій культурного прогресу -
це вдосконалення самої людини, насамперед моральне. Чи стає людина під впливом
технічних, наукових, економічних досягнень людянішою, кращою? Тому змістом
культурного прогресу слід визнати прогрес моралі, процес олюднення людини.
Мораль є жива душа культури, її ядро, покажчик її розвитку, перш за все його
напрямів і мети. Саме мораль забезпечує збереження людського, особистісного
виміри культурно-історичного руху людства.
Розвиток життєдіяльності
людини і прогрес культури як засобу і форми організації цієї життєдіяльності
виступають у вигляді процесу вирішення суперечностей між потенційною
універсальністю людини та його актуальною обмеженістю певною епохою, системою
норм та цінностей. Кожен новий тип культури, спосіб практичної та пізнавальної
діяльності, соціокультурна норма, система цінностей, правила, що регулюють
відношення людини з природою і ставлення до самої себе, можна вважати більш
прогресивними, якщо в кожному конкретному випадку вони будуть сприяти вирішенню
вказаної суперечності, переходу людини на нову сходинку в її здатності до
універсальності та всезагальності.
В розумінні культурного прогресу в культурології існує два підходи. Перший
з них стверджує прямолінійність культурного розвитку від простого до складного
і відповідно наявність культурного прогресу, що проявляється в усвідомленні
культурних цінностей, в розвитку форм життєдіяльності людини. Другий підхід розглядує феномен культури
локально як культуру певної нації чи території, що розвивається за певним
життєвим циклом. Це звужує можливості порівняння культур і обмежує питання
прогресу рамками окремої культури і певного історичного часу.
ЛІТЕРАТУРА