Історія.3

к. філол. н. Лященко О., Агеєв О.

Київський національний аграрний університет, Україна

РОЛЬ П.С. ПОГРЕБНЯКА У СТВОРЕННІ ТА НАЛАГОДЖЕННІ НАУКОВОЇ РОБОТИ ІНСТИТУТУ ЛІСIВНИЦТВА

Постать академіка П. Погребняка вирізняється серед відомих вчених-лісоводів України своєю монументальністю та багатогранністю наукових інтересів. Він відомий в Україні і за її межами перш за все як вчений, що вніс у лісівничу науку надзвичайно вагомий внесок. Наукові інтереси Петра Степановича стосувалися екології, геоботаніки, ґрунтознавства, фізичної географії, геоморфології, ландшафтознавства та інших наук.

Незважаючи на вагомий внесок ученого в лісове ґрунтознавство, його наукова діяльність залишається малодослідженою, що зумовлює актуальність цієї статті, її мета – проаналізувати роль П.С. Погребняка у створенні Інституту лісництва.

П.С. Погребняк – перший директор Інституту лісівництва (з 1954 р. Інституту лісу) Академії наук УРСР. В організацію цього інституту він уклав увесь свій талант і неабиякий досвід науково-організаційної роботи. Вже в самій структурі майбутнього інституту Петро Степанович передбачав поєднання теоретичних досліджень, в основному з проблем вивчення взаємодії деревної рослинності з середовищем у лісі, з опрацюванням практичних питань лісового господарства. Недарма за його пропозицією інститут було названо (і відповідно сформовано) не Інститутом лісознавства, а лісівництва. За тієї величезної, в порівнянні з сучасним станом, бідності на кадри в перші воєнні роки Петро Степанович зумів за короткий час залучити до роботи в інституті потрібні висококваліфіковані кадри лісівників, ґрунтознавців, мікробіологів, фізіологів деревних рослин, селекціонерів тощо. Він належним чином зорієнтував молодий науковий колектив, надаючи йому відповідного обличчя. За 10 років свого існування (1946-1956 рр.) Інститут виконав чимало актуальних теоретичних досліджень з питані лісівництва, лісового ґрунтознавства, екології й фізіології деревних рослин, лісових культур, розв’язав на теоретичних засадах ряд актуальних практичних проблем. Це, зокрема, застосування добрив у лісах і на розсадниках, запровадження радіобіологічних методів дослідження в лісах (уперше), вивчення взаємин між деревними породами, а також мікробіологічного й тваринного населення лісових грунтів, водного режиму глибокої їх товщі, процесів мінералізації опаду, кругообігу речовин у системі «ліс – грунт» тощо. Серед видань Інституту або праць, що були видані іншими установами, але написані в його стінах, вирізняється капітальна монографія про типи лісів Європейської частини СРСР та України, про рослинність пісків та про фауну лісових грунтів. За час свого існування Інститут випустив сім томів праць. Чимало з них стали справжнім надбанням лісівничої науки.

Так, у першому томі збірника, що вийшов у світ 1949 р., П. С. Погребняк публікував розділи дикторської дисертації «Дослідження грунтів і кореневих систем у дібровах (1928-1938)» та «Результати вегетаційних дослідів з мінерального живлення деревних порід»; у другому томі (1955 р.) розділ «Дослідження грунтів і кореневих систем в лісах Полісся Української РСР»; у третьому томі (1952 р.) Петро Степанович видрукував три статті у співавторстві за матеріали досліджень з аспірантом М.П. Мельником .Це – « Кориневі системи деревних порід у дібровах», «Вплив зріджування лісостанів на коріння й грунти в дібровах» і «Вплив природніх фільтрів з лісової підстилки на вивітрювання первинних мінералів».

У цьому ж томі збірника Петро Степанович у співавторстві з А.І. Зражевським та В.І.Словиковським опублікував статтю « До питання про походження реакції лісової підстилки», що базується на матеріалах досліджень 1949-1950 рр. над реакцією фільтратів з опаду листя 31 деревної й чагарникової порід у лізіметрах М.М. Степанова.

У четвертому томі праць (1953 р.) у співавторстві з А.М. Флоровським і Г.М. Ількуном Петро Степанович вміщує статтю «Засоби створення лісових насаджень на пісках Нижнього Дніпра», в якій аналізується більш ніж сторічний досвід закріплення та заліснення нижньодніпровських пісків, широко аргументується торф’яно-гніздовий метод садіння сосни на цих пісках, подаються рекомендації щодо створення соснових культур за цим методом.

У сьомому томі праць збірника (1958 р.) Петро Степанович опублікував дві статті:»Водний режим грунтів Чорного лісу»(співавтори В.І. Словиковський та Я.К. Зарудний); «До питання про вплив лісу на родючість чорноземів»(співавтор В.Д. Гоцуляк).

В кінці 50-х і на початку 60-х років він пише, підсумовуючи цим свій багаторічний досвід лісника, лісознавця (лісотиполога) й лісового ґрунтознавця, підручник з лісівництва та в співавторстві з Н.Б. Ремезовим підручник з лісового ґрунтознавства.

Об’єктами постійного і невтомного піклування П.С. Погребняка були всі складові природоохоронної справи: боротьба за чистоту повітря, охорона водних ресурсів, захист рослинного і тваринного світу, організація заповідників і пам’ятків природи. Але особливу увагу він все ж таки приділяв охороні живої природи – рослинному і тваринному світу.

За півстоліття творчої діяльності П. С. Погребняк створив наукову школу в лісівництві, відому як українську типологічну школу. Нині наукові ідеї П.С. Погребняка розвивають його учні, зокрема обгрунтована ним порівняльна екологія рослин має широке застосування в лісовому господарстві України та багатьох зарубіжних країн. Навіть такий стислий перелік наукових досягнень ученого свідчить про вагомий внесок не тільки в українське, а й світове лісівництво.

Література:

1. Свириденко В. Кузня лісогосподарських кадрів. – К., 2005;

2. Петро Степанович Погребняк. Бібліографічний покажчик наукових праць / Упор. К. Ситник, П. Тронько, Ф. Бабичев та ін. – К., 1978.