Історія / всесвітня історія

Аспірант, Разіцький В.Й.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Інформаційно-пропагандистська діяльність США в країнах Перської Затоки в період двох адміністрацій Президента Г. Трумена (1945-1953 pp.)

Після завершення Другої світової війни керівникам провідних держав світу з кожним роком все більше ставав очевидним той факт, що технології комунікацій – пропаганда, громадські відносини, маніпуляції ЗМІ, тощо – служили інтересам зовнішньої політики країн, які їх застосовували. Активне використання цих технологій урядами багатьох країн призвело до того, що дослідники назвали пропаганду та деякі інші методи впливу на формування громадської думки закордоном “четвертою зброєю” зовнішньої політики, яка за своїм значенням не поступалася політичним, економічним та військовим засобам реалізації зовнішньополітичної стратегії держави. Таким чином, боротьба за серця та свідомість народів в інформаційному просторі за досить короткий час набрала глобальних масштабів, охопивши всі частини земної кулі.

Одним із регіонів, де Вашингтон активно застосовував інформаційну політику для досягнення національних інтересів, була Перська Затока. Втілюючи в життя інформаційно-пропагандистську стратегію в цьому районі, керівництво США переслідувало наступні цілі: подолати або не допустити виникнення нестабільності в країнах регіону, яка загрожує інтересам Заходу; попередити поширення радянського впливу в районі Перської Затоки; отримати гарантію того, що ресурси регіону зможуть використовувати США та їхні союзники для зміцнення вільного світу; посилити бажання і здатність керівництва країн регіону Перської Затоки чинити активний опір можливій агресії СРСР [1, р. 1].

З метою реалізації інформаційно-пропагандистських програм в державах району Перської Затоки американське керівництво розробило структуру цільових категорій, згідно з якою першочерговими об’єктами пропагандистської атаки США були перші особи країн, а також політичні клани, які мали вплив на уряд своїх держав; друге місце у цій структурі відводилося керівникам не писемних мас – релігійним лідерам, сільським головам та племінним вождям; третє місце посідала армія; четверте – робітничі лідери; п’яте – інтелігенція і державні службовці вищого рангу; шосте – особи, які отримали освіту на Заході; сьоме – не писемні маси населення; восьме – лідери національних та релігійних меншин [2, р. 4-6]. Таким чином, програми американської пропаганди були поширені фактично на всі прошарки суспільства країн району Перської Затоки, що створювало для керівництва США широкі можливості для формування вигідної національним інтересам Сполучених Штатів громадської думки в державах даного регіону.

Важливо зазначити, що одним із основних пріоритетів в реалізації інформаційної політики США було забезпечення процесу формування міцного підґрунтя для довготривалої співпраці з країнами району Перської Затоки. З цією метою у Вашингтоні розробили програми обміну науковців, студентів, кваліфікованих робітників, політиків, тощо, які передбачали надання грантів представникам країн регіону Близького та Середнього Сходу для поїздки в Америку з метою здобуття освіти, підвищення кваліфікації, обміну інформації та професійних навиків. При цьому, як зазначили працівники американського посольства в Багдаді, особлива увага при наданні грантів приділялася людям, які “знаходяться за межами потенційної співпраці з США, особливо інтелігенції, редакторам, юристам, журналістам, керівникам держав, тощо” [3]. Іншими словами, пріоритети при наданні грантів на поїздку до США надавалися американським урядом тим представникам іноземних держав, які мали вплив на формування громадської думки в себе на батьківщині.

Слід наголосити, що важливе місце серед інформаційно-пропагандистських програм США відводилося розповсюдженню серед населення держав Перської Затоки літератури. З цього приводу Держдепартамент інформував посольства в країнах вищезгаданого регіону, щоб працівники останніх “старанно вивчали тексти книг арабських і перських авторів, які можна було б друкувати і розповсюджувати серед місцевого населення” з метою досягнення цілей інформаційної політики США [4]. Як зазначив відомий американський видавець В. Вейбрайт, “книги служать меті зближення населення країн регіону (Перської Затоки) з інтересами США” [5]. Отже, американські фахівці у сфері інформаційної політики розвивали технологію використання преси та літератури як знаряддя для поширення пропагандистської інформації серед іноземних народів, що давало можливість Вашингтону контролювати формування громадської думки закордоном.

Серед інформаційних програм США, при допомозі яких можна було досягнути уваги максимальної кількості людей, слід згадати радіомовлення. “Завдяки цьому засобу масової інформації американська пропаганда в Ірані здатна була досягнути 75 тис. осіб, які належали до всіх цільових категорій” [6, р. 2]. Такі високі результати досягалися завдяки тому, що радіопрограми, підготовлені співробітники USIA для трансляції в країнах району Перської Затоки, були самого різноманітного змісту. Зокрема, частина з них стосувалася проблем охорони здоров’я: лікування малярії, черевного тифу, туберкульозу, тощо. Інші програми представляли нові галузі індустрії, такі як пластика, штучні волокна, дизельні двигуни, хімічна переробка органічної сировини, тощо [7, р. 2-3]. Але, разом з тим, кожна із таких радіо передач містила пропагандистський елемент, який старанно використовувався керівництвом США для досягнення зовнішньополітичних цілей країни в районі Перської Затоки. Отже, це свідчить про високий рівень розвитку пропаганди США, так як ефективність цього роду занять значною мірою визначається тим, наскільки майстерно вдається приховати істинну ціль поширення певної інформації серед населення іноземних країн.

Проте, незважаючи на численні зусилля в інформаційній сфері, керівництво США зустріло численні перешкоди на шляху до втілення в життя зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького та Середнього Сходу. Проаналізувавши ситуацію, американці прийшли до висновку, що в основі усіх невдач та прорахунків у процесі реалізації завдань інформаційної політики лежала “політична причина: роль Заходу в утворенні Ізраїлю і збереження впливу Великої Британії і Франції в арабському регіоні” [8, р. 1]. Ще одним недоліком інформаційно-пропагандистської стратегії США в країнах району Перської Затоки, на який неодноразово вказували британці, була відсутність у американців достатніх знань стосовно специфіки регіону, соціального, культурного та релігійного розвитку місцевих народів, тощо. В результаті цього у процесі реалізації Вашингтоном завдань інформаційної політики нерідко відбувалося порушення гармонії розподілу інтелектуальних та матеріальних ресурсів, призначених для вирішення нагальних проблем в даному регіоні. Зокрема, американці приділяли основну увагу втіленню в життя короткотермінових планів, виділяючи величезні кошти на видавництво газет, журналів, книг, випуск фільмів і радіопередач пропагандистського змісту, у той час як переважна більшість мешканців регіону страждали від голоду та хвороб.

Таким чином, хоча в результаті допущених керівництвом США помилок під час реалізації програм інформаційної політики в країнах району Перської Затоки до завершення другого терміну президентства Г. Трумена інформаційно-пропагандистська стратегія не дала тих результатів, на які розраховували у Вашингтоні, проте, не зважаючи на це, на рубежі 1940-х − 1950-х рр. реалізація зовнішньополітичних цілей Сполучених Штатів була вже не мислимою без інформаційної підтримки, яка стала необхідною для формування вигідної американським інтересам громадської думки в стратегічно важливих країнах світу.

Отже, не зважаючи на недоліки та певні прорахунки, до завершення другого терміну президентства Трумена концепція психологічної боротьби примусила багатьох американців змінити своє ставлення до пропаганди, яке було сформовано ще після Першої світової війни. Слід наголосити, що хоча в діяльності американського уряду в інформаційній сфері мали місце такі явища, як недосконалість оцінювання внутрішньої ситуації в країнах району Перської Затоки, не рішучість дій, тощо, у добу швидкого розвитку масових комунікацій політика вже не могла бути відділеною від пропаганди. Справа підкорення свідомості та сердець народів світу тепер залежала значною мірою від того, наскільки ефективно керівництво США втілювало в життя завдання інформаційної політики.

Таким чином, після закінчення Другої світової війни інформаційна політика є вагомим важелем всієї зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів.

Література:

1. Executive Secretary Report to the United States. National Security Council. "United States Objectives and Policies with Respect to the Arab States and Israel" [Annex to NSC 129], Washington, April 7, 1952. − 19 р.

2. United States Embassy, Iran Cable from Henry F. Grady to the Department of State. "Proposed New Program for USIE, Iran," July 6, 1950. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954. − 6 р.

3. United States Embassy, Iraq Cable from Edward S. Crocker II to the Department of State. "Foreign Leader Grants for Iraqis," March 26, 1951. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954.

4. Department of State Airgram from Dean Acheson to the United States Embassy, Iraq. [Opposition to Book Publication], August 29, 1951. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954.

5. New American Library of World Literature, Inc. Letter from Victor Weybright to Edward W. Barrett. [Support for Publisher's Tour of Middle East], November 6, 1951. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954.

6. United States Embassy, Iran Cable from Edward C. Wells to the Department of State. "Priority Aims and Objectives of the USIE Program in Iran Calls for Enhancing U.S. Prestige and Demonstrating Communist Fallacies," June 5, 1950. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954. − 7 р.

7. United States Embassy, Iran Dispatch from Edward C. Wells to the Department of State. "IE: Local Newspaper Item on USIE Radio Scripts," January 14, 1952. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954. − 3 р.

8. United States Embassy, Iraq Dispatch from Burton Berry to the Department of State. "Special IIA Projects for Islamic Countries," October 1, 1952. // National Archives. Record Group 59. Records of the Department of State. Decimal Files, 1950-1954. − 2 р.