Політологія / 3 Теорія політичних систем

К. політ. н., доцент Скомаровський В.О.

Європейський університет Уманська філія

СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

З початком ХХІ століття розвиток демократії у світовому політичному процесі сприймається вже не стільки як один з ймовірних варіантів політичного режиму в якій не будь точці земного політичного простору, скільки в якості широко визнаної найперспективнішої світової політичної течії. Саме демократія не безуспішно намагається вирішити дві фундаментальні цінності близькі і зрозумілі всьому людству: свободу і справедливість, вирішення яких вже проглядається у недалекому майбутньому, надаючи, при цьому, потужний сенс сучасній історії. Досягнення такого справедливого і вільного демократичного устрою, його універсалізація на весь світ поступово стає критерієм розуміння прогресу в історії. І хоча історія рухається вперед у безперервному процесі конфліктів, незаперечним спостерігається факт, становлення більш високого рівня політичного мислення пов'язаний саме з демократичними процесами, формами і змісту їх удосконалення. Незаперечним є ще й той факт, що демократична система повинна бути спрямована на удосконалення соціальної суті людини.

Окрім рівності перед законом кожна людина повинна розглядатися як унікальна неповторна і самоцінна, яка створена за образом і подобою Творця. Але образ Творця є безмежний в своїй досконалості, а людський обмежений суспільно-історичним і індивідуальним досвідом, проте, не обмежений у виборі творчих можливостях. Відомо, що християнство є душа сучасної європейської цивілізації. Ідея свободи у християнстві має неперевершене значення. Християнство було першою релігією, яке оголосило принцип універсальної рівності всіх людей, завдяки здатності людини до морального вибору. Християнство проголосило що людина вільна не тільки у формальному розумінні, тобто від фізичних обмежень, вона вільна морально, тобто може вільно обирати між добром і злом. Людина, як вільна істота завжди обтяжена вибором, навіть тоді, коли чітко не розуміє їх наслідки. Якщо б людина мала можливість передбачати їх в абсолютному вимірі, вона ніколи б не чинила зло. Щоб свідомо чинити, треба мати певний рівень підготовки, який не гарантує позитивні наслідки. І зовсім не може бути прийнятним у сучасному світі, коли людина чинить під впливом зовнішньої маніпуляції, або інших неусвідомлених нею чинників, через які відповідальність з неї не знімається. Сучасна демократична держава має враховувати це і створювати однакові умови індивідуального розвитку, вважаючи кожного не тільки унікальним і самоцінним, а й відповідальним за свої дії. Таке розуміння демократичної держави не було геніальним просвітленням. Воно формувалось поступово, змінюючи уявлення про можливості держави не спотворювати, а розвивати сутнісні сили людини. Одним із суттєвих сутнісних характеристик людини, не відкидаючи її унікальність, неповторність і самоцінність, вважається рівень її соціалізації, без якої не можлива сама людина. Розуміння соціальних ознак людини підвело до розуміння людської свободи і творчості. Суттєвою ознакою людини також вважається сутність власника, завдяки якій сформуватись сучасна правова система. Знаючи визначальні суттєві ознаки людини, які виділяють її від живого і багатоманітного світу можемо поставити для себе ряд питань: а) яким повинно бути соціальне середовище здатне сприяти розвитку природним характеристикам сутнісних сил людини? б) які відомі нам політичні режими, спираючись на глибинні потреби людини, здатні ставити собі за основну мету безмежне удосконалення людини в історичному процесі? в) чи мають вони відповідні програми і політичні важелі діяти у напрямку розвитку сутнісних сил кожної конкретної людини?

Політичний режим який поєднує політичну свободу з рівністю всіх громадян перед законом потенційно може вирішувати складні питання пов’язані з розвитком і удосконаленням сутності людської природи. Мова йде про ліберальну демократію. Але “ліберальна демократія краще всього функціонує в суспільстві де досягнутий високий рівень соціальної рівності, де діє відповідний консенсус базових цінностей. Проте для суспільств, різко розколотих на соціальні класи, національні чи релігійні групи, демократія може стати формулою безсилля і застою”[1; 192]. Говорячи про базові цінності слід розуміти ідею справедливості притаманні соціальній демократії. Мова йде про два базових принципи справедливості, які сформулював Джон Роулз: “а) кожна особа має рівні права на цілком задовільну систему однакових базових свобод, яка є сумісною із подібною системою свобод для всіх; б) соціальні та економічні нерівності повинні задовольняти дві умови. По-перше, вони мають стосуватися становища і посад, доступних для всіх за умов чесної рівності можливостей, і, по-друге, вони мають бути якнайкорисніші для найменш забезпечених членів суспільства”[2; 193].

Демократична система має багато недоліків пов’язаних з цілим рядом існуючих суспільних і соціальних відносин, але вже ходячою фразою стала ідея, що людство не придумало більш ефективну і разом з тим більш відповідну до волі більшості політичну систему. Одночасно, цивілізована демократія відповідає духу свободи людини і сприяє її постійному удосконаленню. Отже, демократія виступає фундаментальною установкою, шкалою цінностей у сучасному світі, яка визначає концепцію людини і її місце у динамічному розвитку суспільства.

Література:

1. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Ф. Фукуяма; Пер. с англ. М.Б. Левина. – М.: ООО «Издательство АСТ: ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 588 с.

2. Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ.. – Упоряд. Я. Кіш. – К.: Основи, 1998. – 575 с.