Дмитрєнко Ю.М., член-кор МАНЕБ,
доктор філософії, ад’юнкт-професор, професор Харківського
економіко-правового університету,
здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
В
українському правовому сьогоденні, у зв’язку з
підготовкою нової української Конституції, виникає нагальна потреба у
дослідженні та різноаспектної інтерпретації нової задачи - наукової задачі
формування конституційної
правосвідомості в механізмі реалізації прав і свобод особи, сутність якої полягає в суперечності між
інститутом основних прав і
свобод особи, з одного боку, і реальним його здійсненням, з іншого (на аналізі певної категорії осіб -
засуджених і співробітників установ
кримінально-виконавської системи).
Для вирішення вказаного наукового завдання
нами розроблені основні положення,
що розкривають державно-правову природу конституційної правосвідомості (її
суть, особливості і значення в механізмі реалізації прав і
свобод особи), включають: A) понятійний категоріальний апарат - визначалися і (або) уточнювалися
наступні базові категорії: «конституційна правосвідомість», конституційна ідеологія», «конституційно-правова
психологія», «конституційна політика», «функції
інституційної правосвідомості»; Б)
отримання систематизованих емпіричних даних про дію конституційної правосвідомості на інші елементи
механізму реалізації основних прав і
свобод особи: реальні фактичні дані, отримані за допомогою анкетування співробітників установ виконання покарання Міністерства юстиції України по Харківській області;
B) науково-методичний
апарат, за допомогою якого вивчалося, описувалося, пояснювалося функціонування конституційної правосвідомості в механізмі
реалізації основних прав і свобод особи (обгрунтовувалися методичні засоби оцінки ефективності, вибиралися показники
і критерії) [1].
В Україні спостерігається криза державності і відсутність
ефективних механізмів
реалізації конституційних прав і свобод особи. Результати цієї кризи виявляються в зневазі до прав, свобод і
законних інтересів особи в
ім'я інших цілей і в недовірі суспільства до діяльності повноважних представникам зі здійснення посадових
обов'язків. Це призводить до
ускладнення і нестабільності багатьох правовідносин в суспільстві і неврегульованості їх за допомогою
конституційного законодавства. Відбувається
недовір'я суспільства до діяльності органів державної влади і їх посадовцям зі здійснення своїх
обов'язків забезпечення права і законних інтересів особи.
Актуальним стає визнання важливості і
необхідності конституційних положень
в житті людини, формування навиків, потреби і відповідного рівня компетентності для свідомої участі
людини в управлінні державними і суспільними справами [2].
У зв'язку з цим конституційна
правосвідомість відрізняється від правосвідомості тим, що грунтується на пізнанні і усвідомленні
необхідності прямої дії Конституції
України у формуванні правового простору України та активної участі громадян в правозастосовувальному
процесі.
Існуючий механізм реалізації прав і свобод
особи включає не тільки чинники політичного, економічного,
але і соціально-психологічного порядку, які
несуть в собі свідомо-вольові початки особи
в правозастосовувальній діяльності. Формування високого циклу соціальної
активності правосвідомості є
необхідною умовою ефективної реалізації даного механізму. Зміст
конституційної правосвідомості реалізується в двох аспектах: по-перше, -
як особливий галузевий вид правосвідомості, заснований на реальній потребі
реалізації вимог Конституції незалежної України, що визнають результати правотворчості формування правової системи, в
якій вищою цінністю виступають основні права і свободи людини; по-друге, - як
сукупність ідеологічних і психологічних структурних елементів, за допомогою
яких здійснюється оцінка конституційно-правових відносин, конституційного
законодавства, сприяючи активізації
правової діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування зі здійснення прав людини.
Разом з іншими елементами механізму реалізації
прав осіб конституційна
правосвідомість є соціально значущою, оскільки сприяє здійсненню оцінки людиною власних дій з позиції
соціально-психологічної регуляції індивідуальної поведінки. Для виявлення суті конституційної
правосвідомості визначена його структура, що складається з конституційної
ідеології і конституційно-правової психології, де категорія «конституційна
ідеологія» визначається як
частина конституційної правосвідомості і представляє сукупність ідей, поглядів, переконань, уявлень,
понять про державу, їх розвиток,
конституційний лад, права людини, механізм їх захисту, міжнародні стандарти і взаємні вимоги суспільства і
особи в правотворчій і правоприменительной сферах. Конституційно-правова
психологія розглядається як
частина конституційної правосвідомості і виражена в сукупності настроїв, ціннісних відносин, бажань і
переживань особи (соціальної
групи, всього суспільства) з приводу традиційного виконання розпоряджень Конституції України або
відступу від виконання її норм в правозастосувальному
процесі.
Здійснено виявлення основних етапів його
формування, що включають відповідно:
перший етап - інформаційний (отримання інформації про зміст і характер вимог
норм Конституції України в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, їх представників, суспільства, окремої
особи). Другий етап - оцінний (порівняння
особою цих знань з реальністю правозастосовувального процесу). Третій етап - емоційний (формування
внутрішнього переконання про
необхідність дотримання і застосування конституційних положень або їх заперечення, тобто накопичення
необхідної інформації).
Четвертий етап - настановний (готовність діяти відповідно до наявної бази
знань). Одночасно пропонується при визначенні місця конституційної
правосвідомості в механізмі реалізації конституційних прав і свобод, розглядати
у взаємозв'язку з такими поняттями, як «конституційна інформація» і
«конституційна політика». При цьому конституційна інформація представлена як сукупність відомостей про
конституційний лад України, правову систему держави, основні права і свободи
людини і громадянина, отримана з Конституції РФ, з чинних
конституційно-правових актів
і службовців об'єктом пізнання. Конституційна політика розглядається як
діяльність держави по створенню ефективного механізму правового регулювання в досягненні
такої мети, як якнайповніше
забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зміцнення законності і правопорядку.
У зв'язку
з цим виникає можливість сформулювати висновок про підвищення ефективності механізму реалізації прав і свобод особи,
пов'язаний зі зміцненням розуміння конституційної системи захисту
прав людини, в якій стимулюючу роль
виконує конституційна правосвідомість, забезпечуючи активізацію різноманітних
засобів, передбачених в законі. Обгрунтовується необхідність розглядати
формування конституційної правосвідомості з визначенням їїо функцій, якими є
основні напрями впливу
даного виду правосвідомості на соціально значущу поведінку особи в конституційно-правовій сфері.
Система функцій конституційної правосвідомості
доповнена такою, що соціалізує її. Її основне призначення
полягає в оцінці особою цілісної системи умов, засобів і методів, за допомогою
яких реалізуються основні права і свободи людини і громадянина, а також
здійснюється вибір з існуючих засобів найбільш ефективного шляху досягнення
мети. Визначені різні підфункції, виступаючі
як основні напрями впливу на поведінку особи в конституційно-правовій сфері,
розрізняються за своїми конкретними цілями та визначають місце в
конституційно-правовому регулюванні. До них віднесені: стимулююча функція конституційної правосвідомості, що є
засобом мотивації у виборі того або
іншого варіанту конституційно значущої поведінки; функція соціального контролю, що полягає в оцінці,
припиненні (осуді) і попередженні поведінки
суб'єкта, що делінквентно
відхиляється; виховна функція конституційної правосвідомості, призначена для
створення у особи позитивного психологічного настрою виконання конституційних
приписів і формування у людини
якостей, які відповідали б моральним цінностям; прогностична функція, націлена
на формування переконання особи в
необхідності вдосконалення конституційних інститутів.
Звертаємо увагу на те, що розвитку високого
циклу соціальної активності конституційної
правосвідомості слугує створення такої несуперечливої нормативно-правової бази, що спирається на
принципи і норми Конституції України. Цикл соціальної активності конституційної правосвідомості залежить також
від ступеня інформованості
громадян з питань державного, економічного, соціального і культурного розвитку при
величезному потоці
нормативних актів, що
постійно змінюються; від
ефективності інформаційного законодавства. Це сприяє успішній трансформації конституційних
приписів в суспільну практику
і зумовлює їх соціальну значущість.
Виходячи з важливої ролі конституційної
правосвідомості в механізмі реалізації прав осіб, наголошуємо на гострій потребі повернення
нормативного вивчення сучасної Конституції України як окремого навчального
предмету у середніх і вищих навчальних закладах, розробки оперативно оновлених за відповідними
змінами спецкурсів на юридичних факультетах за новими актуальними методиками, що комплексно вивчають механізм захисту
окремих прав людини («Конституційне
право на інформацію», «Захист державної таємниці», «Конституційне право на освіту»); розширення в
межах учбової і виробничої
практики залучення студентів (курсантів) до правозастосовувальної діяльності органів державної влади і,
зокрема, з розгляду скарг громадян на порушення їх
конституційних прав і свобод.
Вимагає обгрунтування новітньої методики
дослідження формування конституційної правосвідомості, метою якої було б завчасне виявлення результативності
впливу свідомості, самосвідомості та правосамосвідомості на реалізацію та
захист прав і свобод особи, в прешу чергу конституційних. Зокрема, для
отримання достовірних відомостей про дослідження, що вивчаються, доцільним є
використовувати наступну сукупність методів. Метод абстрагування - для
виявлення типового, найбільш
характерного в розкритті поняття конституційної правосвідомості, що відображає уявлення і відчуття
окремої особи, соціальної групи,
суспільства в цілому про конституційне законодавство, права людини і засоби демократичного правління. Методи
аналізу і синтезу - для визначення всіх істотних зв'язків елементів
конституційної правосвідомості в механізмі реалізації прав людини як частині
механізму регулювання суспільних відносин, яким за перехідного правостановлення
є сама правосвідомість. Порівняльний метод - для проведення порівняльного аналізу і з'ясування особливостей предмету, що вивчається,
з використанням його якісних і кількісних характеристик.
Виманає ретельного дослідження реальної діяльності органів кримінально-виконавчої системи на предмет виявлення
специфіки застосування конституційно-правових
приписів в практичній діяльності, що оптимально можна здійснювати за допомогою методу функціонального
аналізу. Аналіз і узагальнення результатів анкетування співробітників Харківського управління виконання покарань,
офіційно зареєстрованих скарг і заяв від засуджених на порушення конституційних прав і свобод проводився
на основі статистичного методу. Запропонована анкета вивчення формування конституційної правосвідомості, містила питання, згруповані в порядку,
за допомогою яких вдалося з'ясувати
і проаналізувати загальний рівень конституційної правосвідомості (оцінка важливості конституційних
положень; переконання в необхідності їх дотримання і застосування на практиці; знання, власна самооцінка і
готовність до дотримання закону; ступінь інтересу опитаних до своєї діяльності
і практики її вдосконалення). Окрім того, анкета дозволила виявити умови, що
перешкоджають вдосконаленню їх конституційної правосвідомості. Зокрема,
встановлено, що низький рівень матеріального і технічного оснащення установ
виконання покарання призводить до деформації конституційної правосвідомості,
зниженню активності співробітників
успанов виконання покарань в правозастосовувальній діяльності і байдужому відношенню до правового статусу засуджених.
Потрібно сформувати цивілізовану нормативну базу для регулювання основ
правового стану засуджених в
конституційно-правовій сфері, а також необхідно регулятивно підсилити
конституційну відповідальність посадовців установ виконання покарання за
порушення вимог ратифікованих міжнародних актів в галузі прав засуджених.
Вракй необхіним є подальше виявлення
негативних тенденції формування конституційної правосвідомості, здійснених на основі аналізу
діяльності установ виконання
покарання в Харківській області, зокрема в установі вконання покарання N 18 (м. Харків), які були нами започтковані та які ми
викладаємо у вигляді таких тез: 1) кримінально-виконавча система потребує
подальшого перетворення і реформування в галузі
конституційного забезпечення основних прав і
свобод; 2) в даний час відсутні реальні
умови повної реалізації прав
засудженої на охорону гідності осіб, здоров'я, умов праці, на гарантії соціального захисту на території установ
виконання покарань, хоча судовим вироком вони не були позбавлені цих прав.
У зв'язку з цим слід зробити, на наш погляд,
низку з усунення деяких суперечностей
в механізмі реалізації прав осіб, відбуваючих покарання в
кримінально-виконавчій системі.
Зокрема, вкай потрібен Закон України «Про конституційно-правовий статус
засуджених в Україні», в якому, керуючись Конституцією України, закріпити загальні принципи
конституційно-правового положення
засуджених в державі, обмеження їх конституційних прав і свобод, а також відповідальність державних
органів за порушення вимог
закону. Мета всіх пропозицій полягає не тільки в розв’язанні задачі усунення невідповідності
кримінально-виконавчого законодавства Конституції України, але й у вдосконаленні конституційної правосвідомості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Dmitrienko Yu. Problems legal consciusness
in modern Ukrainian society. - Nr 4 (4)
2007. – Przemysl:
Sp. z.o.o «Nauka i studia», 2007.– p.
51-57
2. Dmitrienko Yu.
Psychological – pedagogical sactors of development of
Ukrainian legal consciousness of
teenagers. - Nr 4 (4) 2007. - Przemysl:
Sp. z.o.o «Nauka i studia», 2007. – p.
57-65 (