Экономические науки/ 10. Экономика предприятия

Ст. викладач Марченко О.І.

Національний університет державної податкової служби України

Інвестиційний податковий кредит як засіб стимулювання інноваційної діяльності

Актуальність. Однією з причин низької інноваційної активності виступає|вирушає| високе податкове навантаження і недостатнє використання податкових стимулів|стимул-реакцій| до інвестицій в інноваційну діяльність підприємств. Як свідчить зарубіжний досвід, навіть проводячи політику скорочення податкових пільг, більшість технологічно розвинених держав світу залишили пільги, направлені на стимулювання інноваційної діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням інноваційної діяльності присвячено праці багатьох сучасних авторів. Безпосередньо аналіз проблем і визначення напрямів податкового стимулювання інноваційної діяльності підприємств досліджували такі вчені: Іванов Ю.Б. [2], Крисоватий А.І.[5], Паєнтко Т.В. [6], Соколовська А.М., Єфименко Т.І., Луніна І.О. [7].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Попри наявність численних публікацій з проблем податкового стимулювання інноваційної діяльності, варто відзначити, що нині бракує визначення умов надання інвестиційного податкового кредиту та потребує подальшого науково-теоретичного та методичного обґрунтування з урахуванням специфіки української економіки.

Викладення основного матеріалу дослідження. Застосування податкових пільг інноваційного характеру не позбавлене суперечок щодо галузевого аспекту їх надання. Надання пільг окремим галузям аргументується їх стратегічною важливістю. В той же час аргументом проти стимулювання інноваційної діяльності в економіці в цілому виступають значні втрати доходів бюджету через надання таких пільг.Вітчизняними вченими пропонуються різні варіанти податкового стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності за допомогою податку на прибуток – від простого зниження ставок податку на прибуток до застосування селективних податкових пільг разового характеру (інноваційна податкова знижка або інвестиційний податковий кредит). Що стосується ставки для нарахування інвестиційного кредиту, то розмір її диференційований від 5 до 100% для об’ємного податкового кредиту, від 5 до 50% для прирістного податкового кредиту.Обираючи ставку для нарахування об’ємного податкового кредиту у перший рік здійснення інвестиції в інноваційну діяльність ми використовували емпіричний досвід технологічно розвинених країн та керувалися міркуваннями щодо можливої мінімізації втрат доходів бюджету від запровадження такої пільги (табл.1).

Таблиця 1

Ставки для нарахування простого інвестиційного податкового кредиту

Ставка	Умова застосування
100%	При здійсненні інвестиції у дослідження і розробки 6-го технологічного укладу
65%	При здійсненні інвестиції у дослідження і розробки 5-го технологічного укладу
25%	При здійсненні інвестиції у дослідження і розробки 4-го технологічного укладу

Джерело: авторська розробка

Застосування прирістного інвестиційного кредиту має свої особливості в різних країнах. Характерною особливістю прирістного інвестиційного кредиту є необхідність обрання бази для визначення приросту. У багатьох країнах, які застосовують прирістний інвестиційний кредит, існують додаткові умови або обмеження щодо його застосування. Для України двома найбільш важливими аспектами є визначення бази для нарахування прирістного інвестиційного податкового кредиту, бази для визначення приросту, період і коло осіб, які можуть ним скористатися.

Як і для об’ємного інвестиційного податкового кредиту застосування прирістного інвестиційного кредиту розповсюджується на всі підприємства, які здійснюють фінансування інноваційної діяльності. Базою для визначення приросту обираємо середній за два роки рівень витрат на інноваційну діяльність. Вибір здійснено з міркувань простоти контролю за базою для розрахунку приросту. Додаткові умови для застосування прирістного інвестиційного кредиту:

1. Обмеження щодо кількості періодів застосування інвестиційного податкового кредиту. Сума прирістного інвестиційного кредиту використовується протягом одного податкового періоду. Якщо при розрахунку прирістного інвестиційного податкового кредиту утворюється від’ємне значення об’єкта оподаткування, то підприємство має право переносити його на наступні податкові періоди максимум два роки.

2. Обмеження щодо максимального розміру прирістного інвестиційного податкового кредиту. Встановлюється максимальний розмір прирістного інвестиційного податкового кредиту на рік, який не змінюється протягом трьох років.

Хочемо підкреслити, що фінансування інноваційної діяльності, яка кваліфікується як фінансування третього технологічного укладу, під пільгове оподаткування прибутку не підпадає. Максимальні пільги для фінансування інновацій шостого технологічного укладу пояснюються необхідністю здійснення інноваційного прориву Україною з паралельним розвитком 4 – го і 5– го технологічних укладів.Складність ухвалення|прийняття| рішення по реалізації запропонованих податкових новацій пов’язана з основними макроекономічними ризиками, такими як зниження доходів бюджету, можливість одноразового збільшення інфляції, а також можливість підвищення конкурентоспроможності імпортної продукції. Разом з тим|в той же час|, наявність високого стимулюючого потенціалу запропонованих заходів обумовлює можливість зниження цих ризиків.

Висновки. Проблема підвищення ефективності податкового стимулювання може бути вирішена за допомогою запропонованих заходів щодо запровадження такої пільги як інвестиційний податковий кредит при одночасному підвищенні якості контролю не тільки у сфері оподаткування, але й у галузі монетарного контролю та митного адміністрування. Повною мірою стимулюючий потенціал інвестиційного податкового кредиту при стимулюванні інноваційної діяльності може бути реалізований при паралельному використанні прискореної амортизації.

Література:

1. Белов В. Н.К вопросу о российской инновационной политике. Зарубежный опыт // Инновационная политика и инновационный бизнес в России: Аналитический вестник. – № 5 (146). – М., 2001. – С. 16-27.

2. Іванов Ю.Б. Оподаткування та інноваційна діяльність підприємств/ В кн. «Інновації: проблеми науки і практики 2006»: Монографія. – Х.: ВД «Інжек», 2006. – С. 253 – 293.

3. Іванов Ю.Б., Іванченко А.С. Фактори, які впливають на вибір податкових пільг щодо стимулювання інноваційної діяльності/ В кн. «Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. – С. 17 – 36.

4. Котова М.В. Податок на прибуток як фактор активізації інвестиційної діяльності промисловості України// Труды Одесского политехнического университета. – 2004. – №1(21). – С. 1 – 5.

5. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 371 с.

6. Паентко Т.В. Венчурное финансирование как фактор формирования модели инновационного развития экономики Украины.// Бизнес информ. – 2008. – №11. – С. 60 – 62.

7. Система податкових пільг в Україні в контексті європейського досвіду/ Соколовська А.М., Єфименко Т.І., Луніна І.О. та ін. – К.: НДФІ, 2006. – 320 с.