Касап Н.Г.

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Інвестиційна антикризова діяльність на підприємстві

Сучасні економічні умови характеризуються високою динамічністю, нестаціонарністю, що визначає нестабільні умови функціонування і незадовільний рівень прогнозування динаміки розвитку соціально-економічних систем, до яких належать підприємства, банки, муніціпальні системи тощо. Це призводить до ”уразливості” соціально-економічних систем до впливів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, і зумовлює необхідність використання спеціального апарату управління, такого, як антикризове управління.
Антикризове управління являє собою цілеспрямовану систему управління, яка має комплексний, системний характер і має на меті виведення об’єкта управління з кризи. При цьому здійснюється розробка і реалізація спеціальних заходів на підприємстві, що мають стратегічний характер і дозволяють усунути тимчасові перешкоди і покращити загальний стан об’єкта управління.

Для забезпечення успіху антикризового управління потрібна ефективна інвестиційна політика, при якій дуже важливо забезпечити зв'язок між стратегічними і тактичними рішеннями в галузі інвестицій.

Метою даної роботи є розгляд інвестиційного процесу на підприємстві як методу антикризового управління, джерел фінансування інвестиційних програм, а також оцінки інвестиційної привабливості фірми і ефективності інвестиційних проектів як важливого елемента в системі антикризового розвитку підприємства.

Інвестиційна стратегія - це комплекс довгострокових цілей області капіталовкладень та вкладень у фінансові активи, розвитку виробництва, формування оптимальної структури інвестування, а також сукупність дій з їхнього досягнення. У загальному виді вона реалізується у розробці плану та програми його здійснення на даному етапі розвитку підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства формується з урахуванням існуючих джерел та форм інвестування, їхньої доступності і потенційної ефективності використання.

Розробка стратегії покликана забезпечити:

- досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

- максимізацію доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

- мінімізацію інвестиційних ризиків;

- забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. [1]

Інвестиційна діяльність підприємства повинна бути спрямована, з одного боку, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємства, з іншого боку — на удосконалювання виробничого потенціалу підприємства.

Інвестування в "зовнішні умови" здійснюються, як правило, у вигляді пайової участі підприємства в спільних проектах або у формі прямого кредитування (з урахуванням норм діючого законодавства) об'єктів, або за рахунок діяльності на ринках цінних паперів і в інших формах.
Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стратегічного потенціалу підприємства за рахунок збільшення тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, просторових і т.п.) і створення необхідних товарно-матеріальних запасів.

Між ефективністю інвестиційної діяльності і темпами економічного розвитку підприємства існує прямий зв'язок. Визначення співвідношення різних форм інвестування пов'язане з функціональною спрямованістю діяльності підприємства, розмірами, стадією його життєвого циклу та загальним станом економіки.

Усі джерела інвестиційних ресурсів доцільно об'єднати в чотири основні групи:

- бюджетне фінансування (з бюджетів усіх рівнів);

- власні нагромадження підприємств і організацій;

- іноземні інвестиції;

- заощадження населення. [2]

У процесі прийняття інвестиційних рішень можна виділити наступні етапи:

- оцінка фінансового стану підприємства і можливостей його участі в інвестиційній діяльності;

- обґрунтування розміру інвестицій і вибір джерел фінансування;

- оцінка майбутніх грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту.

Фінансовий стан підприємства — комплексне поняття і його характеристики спираються на оцінку ступеня ефективності розміщення засобів, стійкості платоспроможності, наявність достатньої фінансової бази, забезпеченості власними оборотними коштами, організації розрахунків та ін. Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється також за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, яка включає показники ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.

Основу прийняття управлінських рішень з інвестицій становить порівняння обсягу інвестицій із щорічними надходженнями коштів від реалізації проекту. Насамперед, потрібно визначити розмір очікуваних грошових надходжень від пропонованого проекту з розподілом їх за термінами надходження; далі обґрунтувати ставку дисконтування майбутніх грошових надходжень, що відображала б очікувану інвестором прибутковість від проекту і ступінь ризику вкладень коштів. Розрахована в такий спосіб величина PV характеризує доведену до моменту інвестування коштів (якщо вони одноразові) вартість грошових доходів від інвестицій, отриманих у різні періоди. Тепер ця величина може бути зіставлена з розміром інвестицій. Наступним кроком є підрахунок необхідних для інвестиційного проекту капіталовкладень.

Однак в умовах економічної нестабільності і високого рівня інфляції необхідно враховувати також досить широке коло факторів, що характеризують тенденції розвитку галузі, можливості зміни становища підприємства на наявному ринку і перспективи виходу на нові ринки, зміну фінансових можливостей партнерів, доступність додаткових обсягів матеріальних і фінансових ресурсів і т.д. [3]

Ключовим моментом в антикризовому управління підприємством виступає роль інвестиційної політики, яка полягає в забезпеченні високих темпів економічного розвитку підприємства в довгостроковій перспективі за умови попередження або завчасної ліквідації чинників ослаблення його стратегічного потенціалу.

Антикризові інвестиційні заходи можуть передбачати різноманітні та протилежні за напрямом дії: інвестування (вкладання) коштів у різні види майнових та немайнових цінностей, які здійснюються щодо посилення конкурентоспроможності підприємства, його виробничих та фінансових можливостей; реінвестування (вивільнення) коштів із наявних інвестиційних проектів та програм, які визнані як неефективні або не відповідають поточному стану справ. Особливу увагу в перебігу розробки антикризової інвестиційної політики слід приділяти інноваційному інвестуванню у розвиток нових виробництв та сфер бізнесу.

Підводячи підсумки, можна сказати, що прийняття ефективних управлінських рішень щодо антикризового управління підприємством вимагає від сучасного менеджера детальної розробки питань, пов’язаних із інвестиційною політикою, а саме процес вивільнення коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, вдале розроблення інвестиційної стратегії, ефективна система раннього попередження та реагування.

Література

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством:Навч.посібник для студ.вищ.навч.закл. - К.:ЦУЛ,2003. - 504 с.

2. Лівошко Т.В., Барковська Т.В. Антикризове управління підприємством в умовах нестабільності економіки // Держава і регіони .- 2007.- №1.- 197-199с.

3. Кривов’язюк І.В. Антикризове управління підприємством: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Кондор, 2008.- 366 с.