Пересунько З.М., Щербо Д.І., Дзюба О.М.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

 

Суть, переваги та недоліки факторингу на сучасному етапі

 

На сьогодні більшість вітчизняних підприємств перебувають в умовах  фінан­сової кризи. Основна причина виникнення кризових явищ полягає у низькому рів­ні менеджменту та нездатності підприємств ефективно та своєчасно управляти обо­ротними активами. Українські підприємства практично не мають можливості ефективно функціонувати у зв'язку з наявністю значної частки дебіторської заборгованості, яка відтягує кошти з обороту. За таких умов особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та поперед­ження виникнення безнадійних боргів. Саме тому одним з етапів розв'язання на­гальної проблеми є застосування сучасної форми рефінансування — факторингу як запоруки ефективного управління дебіторською заборгованістю.

Проблемі факторингу як фінансово­го інструмента при управлінні дебіторською заборгованістю присвячено низку наукових праць. Серед вітчизняних учених-економістів, що вивчали проблему управління дебіторською заборгованістю, а саме факторингу, слід виокремити та­ких авторів, як Ю.С. Скакальський, Т.Е. Белялов. Значний внесок у розвиток факторингу зробили такі сучасні економісти, як Л.В. Руденко, Ю.М. Лисенков, Б.З. Гвоздєв, Л.Ю. Білоусов.[1, c. 75]

Вивчення спеціальної економічної літератури свідчить про необхідність при­діляти більше уваги такому виду рефінансування, як факторинг, при управлінні дебіторською заборгованістю підприємств.

Факторинг (від англійського factor – маклер, посередник) – це банківська операція, суть якої полягає в придбанні банком (фактором) у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів. Ще недавно розвиток факторингу обмежувався на законодавчому рівні. Сьогодні – це ліцензована банківська послуга і право на її здійснення мають практично всі банки.[2]

Якщо коротко, факторинг - це відступлення прав вимоги боргу в обмін на комплекс фінансових по­слуг. Схема така:

1.            Підприємство поставляє товар покупцеві на умо­вах відстрочення платежу (від 4 до 90 днів), а право вимоги боргу з поставки відступає банку.

2.     Банк-фактор виплачує постачальникові від 60% до 90 % вартості товару відразу після поставки, а решту 10 – 40% за вирахуванням комісії – після оплати товару покуп­цем. При цьому банк письмово повідомляє дебітора про те, що право вимоги боргу перейшло до нього.

3.     Дебітор при настанні строку платежу сплачує бан­ку суму заборгованості з поставки.

Зазначимо, що в Україні термін «факторинг» не завжди вживають доречно. Наприклад, якщо банк змушує клієнта і дебіторів перейти на свої рахунки, то це не має ніякого відношення до факторингу, так само як і викуп однора­зових або прострочених боргів підприємства з великою знижкою. Часто факторинг порівнюють з кредитом, але це співставлення не є доречним. Факторинг – це не кре­дит, оскільки може надаватися без фінансування, що в принципі неможливо, коли мова йде про кредит.

На відміну від кредиту, який видається на заздалегідь застережену суму, розмір фінансування при фак­торингу не обмежений, причому він збільшується у міру зростання обсягу продажів клієнта. Звичайно, при цьому вартість затрат постачальника на 1 гривню суми поставки дуже зростає. Таким чином, чим більші об­сяги поставки, тим нижчий рівень затрат клієнта. Безумовна перевага факторингу - беззаставне фінансування, що вигідно відрізняється від звичай­ного кредиту.

Крім того, банк бере на себе можливі ризики: кредитні (несплата покупцями поставок), ліквідні (несвоєчасна оплата поставок), процентні (різка зміна ринкової вартості ресурсів) і валютні (зміна обмінного курсу в період відстрочен­ня платежу з поставки).[3, c. 60]

Факторинг, перш за все, слід використовувати компаніям, які мають великий обсяг продажу з використанням товарного кре­диту, і при цьому різниця у вар­тості товару з передоплати, а та­кож відстрочки платежу складає від 5 – 10% і вище, а термін від­строчки платежу коливається від 15 до 30 днів. З метою ре­алізації технологічних і маркетин­гових завдань виникає необхід­ність збільшення власних оборотів та фінансових коштів, за наявності при цьому нестачі, обумовленої відсутністю успішної кредитної історії або відсутністю достатньої застави, причому з постійним збіль­шенням обсягу продажу.

Має сенс використати цю фі­нансову операцію компаніям, які мають на меті ліквідувати касові розриви і віддати відсоток в об­мін на мінімізацію ризиків, пов'язаних із несвоєчасною оплатою боргових зобов'язань контраген­тами.[4, c. 11]

Основними конкурентними перевагами факторингу для  постачальників є:

1.     можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит;

2.     можливість збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців;

3.     можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

4.     можливість здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців;

5.     поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

6.     відсутність застави;

7.     гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість.

Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:

1.     можливість проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;

2.     можливість користування товарним кредитом, а тому відсутність необхідності в кредиті банку;

3.     можливість збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу.

Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є :

1.     посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;

2.     додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів)
постачальника;

3.     збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок;

4.     диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);

5.     можливість для банку отримати додаткові джерела доходів;

6.     зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями.

Описуючи недоліки факторингу, майже після кожно­го недоліку хочеться додати слово «проте». Отже:

1.            Факторинг - досить дорога послуга в порівнянні з тим же кредитом. Проте, сплачуючи вищу ставку, клієнт отримує натомість цілий набір послуг.

2.     Дебітори клієнта повинні відповідати критеріям, які диктує банк-фактор.

3.     Установлення ліміту фінансування на кожного де­бітора на підставі проведеного фінансового аналізу діяльності клієнта і дебітора.

4.     Наявність суперечностей в нормативних актах з питання оподаткування факторингових операцій в Україні. Проте відсутність чітких норм дозволяє підприємству доводити правомірність будь-якої своєї позиції, використовуючи різні формулювання законів.

5.     Відсутність чітких методичних рекомендацій з відображення операції факторингу в бухгалтерсько­му обліку.

Сьогодні факторинг – найдинамічніша послуга на фінансовому ринку України. Прискорення оборот­ності капіталу дає можливість підприємству збільшу­вати дохідність. Отримана вигода перевищує суму комісії за факторингове фінансування. Тобто витра­ти на факторинг окупаються.

Факторингове фінансування для багатьох підприємств в даний час виявляється не тільки більш вигідним, але й набагато доступнішим, ніж кредит, так як позбавляє підприємство від безлічі витрат, які існують у кредитній схемі.

 

Література:

1.     Дубровська Є.В., Смачило В.В Сутність та роль факторингу в сучасних умовах \\ Персонал. – 2007. – №4. – С. 75 – 78.

2.     http://www.business.if.ua/themes/business/material.asp?folder=1984&matID=2422

3.     Чубарова Я. Факторинг в Україні \\ Баланс. – 2007. – №24. – С. 58-62

4.     Катишев С. Факторинг – угода, легалізована Цивільним кодексом \\ Справочник экономиста. – 2005. – №3. – С. 9-12.