Секция «Экономика»/3. Финансовые отношения

Чмир Ю.В., Котеньова К.С.

Науковий керівник: Чимирис С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ДО ПИТАННЯ ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВОМ-БАНКРУТОМ

Постановка проблеми. Сучасна фінансова криза та її вплив на економіку України зумовили ситуацію масових банкрутств та кризових явищ на вітчизняних підприємствах. В таких умовах постає питання проведення ефективних процедур санації або ліквідації суб’єктів господарювання та кваліфікованого контролю за цими процесами з боку державних органів, в тому числі податкових.

Останнім часом у процесі провадження та ведення справ про банкрутство підприємств набули поширення різного роду порушення податкового законодавства: порушення правил відкриття та ведення особових рахунків, нарахування, утримання та сплати податків; несвоєчасне подання податкової звітності; відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі без згоди податкового органу; ін. Таке становище зумовлює необхідність посилення контролю податкових органів та державного регулювання за правильністю та законністю погашення заборгованості перед бюджетом підприємствами-боржниками в процесі реалізації санаційних або ліквідаційних процедур. У зв’язку з цим актуальним виступає пошук та аналіз недоліків і особливостей процесу сплати податкового боргу підприємствами, що знаходяться у кризі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно комплексної теми кафедри фінансів Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського «Реформування податкової системи України» та навчального плану з дисципліни «Управління фінансовою санацією» за темою «Державне регулювання санації».

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемами дослідження податкових аспектів антикризового фінансового управління займались такі вітчизняні науковці, як І.О.Бланк, А.Г. Загородній, Н.С. Залуцька, Л.О. Омелянович, В.А. Онищенко, О.О. Папаїка та ін. У наукових доробках розглядаються теоретичне обґрунтування та питання практичного застосування податкових методів державного регулювання та підтримки суб’єктів господарювання у кризовому стані, дія податкового механізму розрахунків підприємств-банкрутів з бюджетом, т.д. [3,4] Аналіз наявних наукових праць та законодавчої бази з оподаткування дозволив зробити висновок, що розгляд питання особливостей та недоліків порядку погашення заборгованості перед податковими органами є недостатнім та потребує додаткових досліджень.

Формулювання мети статті. Метою статті виступає аналіз та виявлення існуючих недоліків процесу погашення податкової заборгованості підприємствами-банкрутами в сучасних умовах.

Результати дослідження. Формування економіки України на принципах ринкових відносин та стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави, у тому числі щодо захисту усіх суб’єктів права власності і господарювання. З’явилися раніше не відомі українському суспільству правові інститути, що регулюють правовідносини в цій сфері. Одним із таких став інститут банкрутства.

За своєю сутністю банкрутство як цивільно-правова категорія є невід’ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентноздатних суб’єктів господарювання. Банкрутство є, як правило, наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. У розвитих країнах з ринковою економікою, стійкою економічною і політичною системою руйнування суб'єктів господарювання на 1/3 зв'язано з зовнішніми факторами і на 2/3 - із внутрішніми. Неплатоспроможність в першу чергу безпосередньо пов'язана з недосконалим податковим законодавством. В той самий час виникає зворотня ситуація, коли підприємство банкрут не в змозі розрахуватись з державою за податками.[3]

Порядок процедури розрахунків з податків під час санації чи ліквідації підприємств на сучасному етапі регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181–III (далі – ЗУ № 2181) та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі – ЗУ № 2343).

Згідно ЗУ №2343 до судових процедур банкрутства належать:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація боржника;

- ліквідація банкрута. [2]

Відповідно до зазначеного вище доцільно розглянути та проаналізувати особливості погашення податкової заборгованості підприємствами у кожному з цих випадків задля виявлення існуючих проблем.

Отже, одночасно з порушенням справи про банкрутство запроваджується процедура розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна. При цьому вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що вказується в ухвалі господарського суду. З цього моменту забороняється стягнення на підставі виконавчих документів і не нараховується неустойка (штрафи, пеня), в тому числі й за несплату податків і зборів. Податкові штрафи й пеня на поточні податкові платежі не нараховуються під час дії мораторію тому, що під час проведення судових процедур не мають сили положення Закону № 2181. Дія мораторію закінчується з дня припинення справи про банкрутство. Він не поширюється на виплату зарплати, аліментів, відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю і життю громадян, авторської винагороди. Тобто, всі інші кредитори, у тому числі податкові органи, зможуть задовольнити свої вимоги за зобов'язаннями, термін виконання яких настав до подачі заяви про порушення справи про банкрутство, тільки після ухвалення рішення або про санацію підприємства відповідно до плану санації, або про банкрутство відповідно до черговості [1]. Згідно ст. 12 ЗУ №2181 заборгованість перед податковими органами задовольняється у третю чергу.

За клопотанням комітету кредиторів господарський суд має право винести визначення про проведення санації боржника. В цьому випадку термін і черговість виплати боржником або інвестором, який погодився взяти участь у санації, боргу кредиторам визначаються в затвердженому плані санації. Тут також може бути передбачена відстрочка чи розстрочка платежів або списання частини боргів шляхом укладення мирової угоди. Рішення про це приймається з боку кредиторів комітетом кредиторів більшістю голосів за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Від імені боржника виступає керівник підприємства або арбітражний керуючий. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії виробництва у справі про банкрутство [1,4].

У разі укладання мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною в порядку, встановленому законами України.

Умови укладеної мирової угоди є обов'язковими для всіх, у тому числі й для податкових органів. Вони зобов'язані погодитися на задоволення частини вимог за податками і зборами. При цьому податковий борг, що виник у термін, який передує трьом повним календарним рокам до дня подачі заяви про порушення справи про банкрутство, вважається безнадійним і списується. Що ж до податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли протягом трьох останніх років перед подачею заяви, то вони відстрочуються або списуються на умовах мирової угоди, яка має бути підписана керівником податкового органу за місцезнаходженням боржника. Протягом трьох днів із дня одержання рішення суду про укладення мирової угоди керівник податкового органу зобов'язаний прийняти рішення про розстрочку сум податкового боргу. Одночасно орган податкової служби укладає з боржником договір про розстрочку (відстрочку) й визначає графік погашення податкового боргу. При цьому договір і рішення мають містити однакову дату.

Закон № 2343 надає пріоритет відновленню платоспроможності, а не безповоротному банкрутству підприємства. У такій ситуації, податковий орган є тільки одним із цілого ряду кредиторів. І так само, як і будь-який інший кредитор, він має право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у випадку, якщо його безперечні вимоги до боржника складають не менш ніж 300 мінімальних розмірів зарплати (на сьогодні – 61500 грн.), що не погашені протягом трьох місяців після встановленого терміну. Безперечними вимогами органів стягнення слід вважати погоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у встановлені Законом № 2181 терміни. Днем узгодження може бути або день представлення податкової декларації, або день одержання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли він оскаржить це рішення в адміністративному або судовому порядку [2,3].

У заяві мають бути викладені обставини, що підтверджують неплатоспроможність платника податків, зокрема: сума податкового боргу, а також термін його сплати, розмір пені і штрафних санкцій, реквізити податкових декларацій або податкових повідомлень і (якщо є) рішення вищого органу за скаргою платника податків або судове рішення.

До заяви додаються копії податкової декларації або податкового повідомлення, докази їхнього вручення або відсилання; для державних і комунальних підприємств – документи про продаж активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу. Також мають бути надані докази застосування мір для одержання податкової заборгованості у встановленому порядку.

Відмовити в прийнятті заяви через повне забезпечення вимоги кредитора податковою заставою суд не може, тому що в даному випадку йдеться про застави, що забезпечують грошові зобов'язання, а не про податкову заставу. Для того, щоб звільнити активи платника податків з-під податкової застави, суд приймає окреме рішення в рамках процедур, пов'язаних з банкрутством (ст. 7 Закону № 2181). Якщо цього не зроблено, податкові органи вважають, що дія податкової застави не припиняється, і цілком можуть оштрафувати платника податків за неузгодженість із ними операцій з майном боржника [1].

Заборгованість за податками і зборами боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, складається з двох частин. По-перше, це вже існуюча на цей момент заборгованість, включена до реєстру вимог кредиторів. У цьому випадку податковий орган є конкурсним кредитором. По-друге, це податкові зобов'язання, що виникають у період проведення судових процедур. Тут податковий орган є поточним кредитором [4].

У першому випадку питання про терміни сплати податкових зобов'язань є досить зрозумілим:

- у випадку укладання мирової угоди вони надаються у розстрочку, відстрочуються або відкланяються;

- під час санації сплачуються відповідно до плану санації;

- при банкрутстві – погашаються за рахунок продажу майна в третю чергу.

Підприємницька діяльність боржника може продовжуватись до моменту прийняття постанови судом про визнання його банкрутом. І виторг, що надходить від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, спрямовується, у першу чергу, на погашення заборгованостей, у тому числі податкових, безпосередньо пов'язаних з виробничим процесом. Як вже зазначалось, на час проведення судових процедур не діють положення Закону № 2181 про погашення зобов'язань, тобто не застосовуються податкова застава, адміністративний арешт, штрафи та пеня.

Порядок нарахування для кожного податку або збору визначається окремо відповідним законом. І боржник, залишаючись зареєстрованим платником податків до моменту офіційної ліквідації, зобов'язаний поточні податки за оподатковуваними операціями продовжувати, розраховувати і сплачувати. У такому випадку, терміни й порядок розрахунків за податками і зборами встановлені саме Законом № 2181, дія якого на погашення податкових зобов'язань під час судових процедур не поширюється. При цьому, сувора черговість установлена тільки для коштів, отриманих від продажу майна, і спрямованих на задоволення вимог кредиторів у процесі санації (починаючи з дати, встановленої планом санації) або після оголошення боржника банкрутом [1].

Податковий облік за багатьма податками протягом року відбувається з обліком наростаючих підсумків, різниця між моментом закінчення податкового періоду і граничних термінів сплати складає 30-50 днів. Тому поділ податків на ті, термін сплати яких настав до і після проведення судових процедур, є дуже умовним і ускладнює облік [3].

Згідно зі ст. 31 Закону № 2181, незадоволені вимоги кредиторів, що залишилися до моменту оголошення підприємства банкрутом та виникли в процедурі розпорядження майном або в процедурі санації (поточні зобов'язання), мають задовольнятися в четверту чергу. [1]

Ситуація із сумами ПДВ, отриманими при продажі майна підприємства-банкрута, залишається досі нерозв'язаною. Податківці наполягають на тому, що суми ПДВ не входять до складу ліквідаційної маси (в балансі підприємства вони, дійсно, враховуються без ПДВ), і тому мають сплачуватися до бюджету в повному обсязі. Але при цьому зменшується сума, що спрямовується на погашення заборгованостей першої або другої черги, що є порушенням вимоги ст. 31 Закону № 2343. Адже це, в основному, виробничі необоротні активи, велику частину яких за ціною нижче ціни придбання купують навіть не в підприємства, а в ліквідатора платники ПДВ, що мають право на податковий кредит. Нескладний розрахунок показує, що для бюджету тут жодної користі немає. [2]

Що ж стосується оподатковування оплати праці, порядок якого останнім часом зазнав принципових змін, то суми податку і внесків складаються з двох різних частин: у вигляді утримань і нарахувань. Таким чином, уся сума податку на доходи фізичних осіб і 3% (2% до Пенсійного фонду і по 0,5% до двох фондів соцстраху) утримуються безпосередньо з нарахованої працівникові зарплати й перераховуються до бюджету від його імені, і підприємство тут виступає тільки як податковий агент. Нарахування на оплату праці проводяться підприємством і сплачуються ним за свій рахунок. Але ж при цьому необхідно зазначити, що до страхового стажу для нарахування пенсії за новими правилами включаються тільки ті місяці, в яких сплачувалися внески до Пенсійного фонду. У такому випадку, якщо зарплата буде виплачена, а коштів на внески до Пенсійного фонду не вистачить, є імовірність, що ці місяці можуть бути виключені зі страхового стажу майбутнього пенсіонера. Так само, як і сума самої зарплати з розрахунку пенсії. І це стосується всієї зарплати – нарахованої і до порушення справи про банкрутство, і під час проведення судових процедур [4].

Висновки. У статті досліджено порядок погашення заборгованості перед податковими органами в процедурі провадження справи про банкрутство підприємств згідно чинного законодавства України. Проаналізовано порядок участі податкових органів у контексті різних видів санаційних судових процедур, визначено основні недоліки, серед яких головними виступають складний податковий облік та неможливість застосування податкових санкцій при фіктивних банкрутсвах.

Перспективи подальших розробок. Предметом подальших досліджень у сфері податкового регулювання процедур банкрутства та санації має стати пошук шляхів удосконалення та оптимізації процесу втручання податкових органів в діяльність підприємства-боржника.

Література

1. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181–III.

2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. № 2343-XII

3. Маринець В.П. Податковий менеджмент у системі управління фінансами на сучасному підприємстві // Вісник податкової служби України. - 2008. — № 1. – с. 4-11.

4. Омелянович Л.О. Податкова система: Навч.посіб. (друге видання перероблене і доповнене)/ Л.О. Омелянович, О.О. Папаїка, В.О. Орлова, Г.Є. Долматова, О.В. Веретенникова О.В. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.-276 с.