Економічні науки/9. Економіка промисловості

Петрушина Т.Ю.

Одеська національна академія харчових технологій

Проблеми підвищення інвестиційної привабливості

підприємств консервної галузі України

Український ринок плодоовочевої консервованої продукції протягом останніх років інтенсивно розвивається. Після 1990 року відбулося різке скорочення об'ємів виробництва продукції. Найнижче значення цього показника (612 муб) відмічене в 1996 році. Зараз за оцінками спеціалістів, ринок росте на 10 – 20 % (залежно від виду продукції) у рік. За останні 5 років об'єм виробництва плодоовочевих консервів складав за даними Держкомстату.

Таблиця 1 Виробництво плодоовочевої консервної продукції в Україні [1]

Показник	Роки
	1990	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Обсяг виробництва, муб	3865	1189	1326	1472	1649	1929	Дані відсутні
Приріст до попереднього року, %	х	х	1,12	1,11	1,12	1,17	х

Ринок плодоовочевих консервів України все ще знаходиться на етапі формування. Про це свідчать зміни, що відбуваються в галузі. Активно йде процес придбання контрольних пакетів акцій заводів (державних або вже викуплених). Власників, як правило, міняють середні або дрібні підприємства, тоді як лідерами ринку залишаються одні і ті ж компанії. Згідно дослідженням Міжнародної фінансової корпорації, в трійку лідерів плодоовочеконсервної галузі входять ЗАТ «Агроекопродукт» (група компаній «Верес»), ВАТ «Гайсинській консервний комбінат», ЗАТ «Чумак» (компанії перераховані в алфавітному порядку). У галузі одночасно протікають два прямо протилежні процеси. З одного боку, кількість виробників плодоовочевої консервації скорочується. Основні причини: невірний розрахунок витрат, відсутність внутрішніх і зовнішніх фінансових резервів для підтримки життєздатності свого консервного бізнесу, витіснення конкурентами. З іншого боку, щорічно на ринку з'являються нові підприємства і торгові марки. Але ці новачки, як правило, відводять виробництву консервів в своїй діяльності лише допоміжну роль, в основному це торгові підприємства, що диверсифікують свою справу, освоївши виробництво продукції, якій вони до цього торгували.

Так само як і в інших галузях харчової промисловості, в плодоовочеконсервній галузі спостерігається процес концентрації капіталу. Група компаній «Верес» володіє чотирма переробними підприємствами: Канівським заводом продтоварів, консервними заводами в селищах Хмільне і Капшуки і консервним заводом в Мукачево. Компанія «СЕВ» стала співвласником Уманського і Вознесенського консервних заводів. Останніми роками наголошується інтерес до плодоовочеконсервних заводів з боку підприємств роздрібної торгівлі, які або набувають контрольних пакетів акцій або орендують виробничі потужності для виробництва продукції під своєю торговою маркою.

Ще однією тенденцією розвитку плодоовочеконсервної галузі (так само як і інших галузей харчової промисловості) є створення вертикальної інтеграції. Щоб забезпечити випуск стабільно якісної продукції, виробники починають займатися сільським господарством. Особливістю плодоовочеконсервної галузі є сезонність. Сезон основного продажу плодоовочевій консервації триває з жовтня по травень. Літом при великій кількості овочів і фруктів об'єми продажів знижуються в 2,5 – 3 рази в порівнянні з іншими часом роки. Але заготовлюється плодоовочева консервація саме в цей період часу. У літній період пропозиція плодоовочевої продукції, зокрема, високоліквідних її видів, перевищує попит. Ближче до Нового року ситуація міняється – виникає умовний дефіцит деяких видів плодоовочевої продукції, і учасники ринку починають регулювати попит і пропозицію ціною. Напередодні Нового року, досягши пікового попиту, ціна на продукцію може вирости тільки протягом одного дня на 10% майже на всі види консервів. Сезонність є основною причиною низької оборотності оборотних коштів в плодоовочеконсервній галузі.

Ще однією особливістю галузі є яскраво виражена спеціалізація підприємств на виробництві певної асортиментної групи: «Чумак» – томатні консерви, «Верес» – консервовані гриби, «Ніжинський консервний комбінат» – огірки, АТ «Волинь-Холдинг» – крупний виробник кетчупів, Білоцерківський, Кам'янець-подільський, Бродівській, Бережанській, Богуславській консервні заводи спеціалізуються на виробництві консервованого зеленого горошку.

До головних проблем консервної промисловості слід віднести такі [2]:

- значний фізичний і моральний знос основного устаткування;

- скорочення випуску у зв'язку з втратою ринку збуту, що привело до зниження використання потужностей до 30 – 50 %;

- відсутність цивілізованого ринку сировини, низька якість сировини;

- залежність від урожаю певного виду овочів і фруктів, особливо для вузькоспеціалізованих підприємств;

- низьку оборотність оборотних коштів, відсутність оборотних коштів;

- відсутність у виробників досвіду просування товару на ринок;

- брак тари;

- велика кількість неофіційного імпорту (близько 20 % всього ринку плодоовочевих консервів України);

- проблеми з відшкодуванням експортного ПДВ.

Не дивлячись на вказані проблеми, які властиві і іншим галузям харчової промисловості, ринок плодоовочевих консервів великий, динамічний і далекий від насичення, у зв'язку з чим підприємства галузі можуть бути привабливими для інвесторів.

Література:

1. Статистичний збірник України – К.: Техніка, 2008. – 587 с.

2. Гончаров В.Д., Леонова Т.Н. Оценка функционирования производственного потенциала пищевой промышленности // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – №6. – С. 11–14.