Экономика / 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Денисюк Л.І.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Венчурне інвестування аграрного сектору

Одним із перспективних напрямів створення ринкового середовища в аграрному секторі економіки є розвиток малих підприємств. Вони не потребують значних стартових інвестицій, мають швидку окупність витрат, більш активні в інноваційній діяльності, здатні сприяти процесам демонополізації економіки і стимулювати розвиток конкуренції, звільняти великі підприємства від виробництва нерентабельної для них продукції, додатково залучати в економічний обіг матеріальні, фінансові, людські ресурси.

Доступ малих підприємств до кредитних ресурсів залишається незадовільним. Основними причинами цього є високі відсоткові ставки банків, відсутність майна, яке може бути прийняте як ліквідна застава для забезпечення гарантій повернення кредиту.

Метою дослідження є обгрунтування можливості залучення капіталу венчурних фондів в аграрний сектор економіки.

Венчурне інвестування – це фінансування приватним капіталом проекту, успішна реалізація якого не гарантована. Поняття "венчур" (venture) у перекладі з англійського означає "ризик", "ризиковане починання", "ризикове підприємство". Найцікавішими об'єктами для венчурного капіталу є малі інноваційні компанії, орієнтовані на розробку наукомісткої продукції на базі високих технологій.

На відміну від банків, які не надають кошти новоствореним компаніям не тому, що не довіряють венчурним проектам, а тому, що призначення банківського кредиту інше. Він покликаний фінансувати великі та середні компанії зі стійким фінансовим становищем, з позитивною кредитною історією, із стійким становищем на ринку, тобто якщо діяльність компанії можна прогнозувати.

Оптимальный варіант для бізнесменів-початківців — зацікавити представників венчурного капіталу. Особливість венчурного інвестування в тому, що воно, як правило, здійснюється без застави. В цьому — його головна відмінність від банківського кредитування.

У всьому світі венчурний капітал представлений двома секторами: формальним та неформальним. У формальному секторі переважають спеціалізовані венчурні компанії, що керують венчурними фондами. Також учасниками формального сектора часто є створені для цих цілей підрозділи або дочірні підприємтва комерційних банків або нефінансових промислових корпорацій, а також державні інвестиційні програми. Неформальна сфера ринку венчурного капіталу представлена виключно приватними інвесторами – фізичними особами.

Формальний і неформальний сектори доповнюють один одного. Інвестиції неформального сектора особливо важливі на початкових стадіях развитку фірм, коли їм необхідний «посівний капітал» (seed finance) для розробки концепції продукту, в той час як формальный сектор більш активний на стадії швидкого росту, коли потрібні кошти на розширення виробництва і збільшення об’єму продажів. В Україні працюють представники як формального, так і неформального секторів, однак повноцінного ринку венчурних інвесторів наша країна поки не має.

Щоб зацікавити венчурний фонд і довести його власникам, що дана фірма — надійний і вигідний об’єкт для інвестицій, необходно підготовити детальний бізнес-план, особливу увагу звернути на розміри та привабливість ринку, унікальність інвестиційного проекту. Венчурні фонди надають перевагу монопольним проектам, тобто бізнесу без конкурентів.

Якщо проект запрацював правильно, венчурні фонди продають свій пакет стратегу. Венчурний фонд зацікавлений у високому котируванні акцій підприємства. Його основний дохід — курсова різниця між купівлею та продажем пакетів акцій.

Відповідно до проекту Закону України "Про венчурні інвестиційні компанії" венчурна інвестиційна компанія – юридична особа, що здійснює виключно венчурну інвестиційну діяльність - сукупність практичних дій щодо реалізації грошових інвестицій з високим ступенем ризику в корпоративні права та боргові зобов’язання, а також майнові права інтелектуальної власності новостворюваних або діючих господарських організацій з метою отримання прибутку.

Венчурна інвестиційна компанія створюються на певний строк, передбачений її установчими документами, але не менше ніж на 3 (три) роки і не більше ніж 15 (п'ятнадцять) років.

Ріст кількості венчурних фондів в Україні пов'язаний зі спрощеною звітністю й пільгами при оподатковуванні. Кошти, отримані від емісії цінних паперів фонду, і доходи фонду (операції із цінними паперами, дивіденди, нараховані на акції, і відсотки по облігаціях, операції з нерухомістю) не обкладають податком на прибуток, а реінвестування відстрочених податкових платежів інвесторів дозволяє підвищити прибутковість фонду, що в майбутньому, відповідно, збільшить доходи інвесторів.

Оподатковування відбувається тільки при виплаті доходів учасникам венчурного фонду (продаж цінних паперів фонду). Венчурні фонди платять податок на прибуток у розмірі 25% тільки при закритті. 

Поєднання простоти адміністрування й податкових стимулів, що надаються венчурним інвестиційним фондам, робить їх ефективним інвестиційним інструментом фінансування аграрного сектору економіки.

Література

1. Анатолій Лобанов. Венчурне інвестування – український аспект // ТБ. – 2007.- №6.

2.Оксана Куренная. Стратегическое инвестирование: игры большого бизнеса // Деньги. – 2005. - №14-15 (63).

3.Проект Закону України "Про венчурні інвестиційні компанії" від 31.10.08.