Економічні науки

ст. викладач Кондратьєв В.О., Григор’єва В.В., студентка 4-го курсу ІОФ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Будь-яке суспільство і держава характеризується тим або іншим ступенем організованості та упорядкованості. Це викликано необхідністю узгодження потреб та інтересів окремої людини і суспільства й держави в цілому. Для досягнення такого узгодження здійснюється цілеспрямований вплив на поведінку людей шляхом системи соціального регулювання, в якій найважливіша роль належить правовому регулюванню.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, які виявляються в поведінці, діях, діяльності людей і ні в чому іншому виявлятися не можуть.

Однак правовому регулюванню піддаються далеко не всі суспільні відносини, не всяка поведінка людини. Однією з таких прикладних галузей правового регулювання відносин є сфера медичного обслуговування.

Слід зазначити, що норма про безоплатність медичної допомоги перекочувала в діючу Конституцію України з Конституції колишнього Радянського Союзу 1977 р.

Недосконала з економічного та управлінського погляду модель системи охорони здоров’я, успадкована від колишнього СРСР, у нових економічних умовах виявилась неефективною і зумовила зменшення доступності медичної допомоги для широких верств населення. Дефіцит бюджету галузі, що спостерігається впродовж всього періоду незалежності України, призвів до значного погіршення якості медичного обслуговування і стану здоров’я нації. Наявність цих та інших проблем і обумовлюють актуальність порушеної теми.

В останні роки в Україні намітилася тенденція, яка притаманна сьогодні всім розвинутим країнам світу, - це тенденція до постійного зростання вартості медичних послуг. В цих умовах стало практично неможливим надання безоплатної якісної медичної допомоги. В той же час продовжує діяти норма Конституції України, яка передбачає надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я незалежно від фінансових можливостей як державних органів, так і органів місцевого самоврядування. Слід зазначити, що ця норма певним чаном гальмує розвиток сучасної системи медичного обслуговування в Україні. До того ж певним чином суперечить ч.2 ст.95 Конституції України, яка встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Проблеми фінансування охорони здоров’я завжди викликали жваві дискусії в країнах із різним рівнем розвитку економіки. У вітчизняній та зарубіжній літературі розглядаються результати багатьох досліджень, присвячених цим питанням, але вони лишаються актуальними.

Реформа фінансового забезпечення охорони здоров’я України має відбуватися в рамках загальноприйнятих в Європі принципів соціальної рівності, справедливості і солідарності під час організації і надання послуг з охорони здоров’я, оскільки саме такий підхід дав змогу європейським країнам досягти високих показників стану здоров’я своїх громадян.

Досвід країн Європейського Союзу, а також країн Центральної і Східної Європи, які нещодавно стали на шлях реформ, засвідчує, що механізм фінансування охорони здоров’я можна успішно вдосконалювати і в рамках бюджетного фінансування та соціального медичного страхування. У багатьох країнах Європейського Союзу держава тим чи іншим чином бере участь у розвитку страхової медицини.

Отже, можна стверджувати, що однією з перешкод на шляху удосконалення економічного механізму системи охорони здоров’я в Україні є норма ст.49 Конституції України про безоплатність медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я. Такий стан справ може бути виправлено шляхом внесення певних змін до Конституції України.

На нашу думку, до ст.49 Конституції України треба внести такі положення:

- Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

- Держава приймає участь у фінансуванні заходів, пов’язаних з охороною здоров’я населення.

- Держава створює умови для того, щоб якісні медичні послуги були доступними для всіх категорій населення.

- Держава встановлює перелік видів медичної допомоги, які в державних і комунальних закладах охорони здоров’я надаються безоплатно. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

- Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

- Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарноепідемічне благополуччя”.

Література:

1. Головченко В., Швецов В. Національне законодавство з питань охорони здоров’я та гармонізація його з міжнародним медичним правом // Юридичний вісник України. –2005.-№ 2.

2. Монаєко А. Правовий зміст видатків як складової частини фінансової системи//Право України. – 2008. - №9.

3. Солопова.І.В. Окремі аспекти правового регулювання медичного обслуговування населення україни// Фінансове право. – 2007. - №2.