Экономические науки/3.Финансовые отношения

Голодинський О. Ю., Панасюк Л. В.

Науковий керівник: Карвацький М. В.

Буковинська державна фінансова академія

Бюджетний процес та його оптимізація в Україні

Важливим інструментом реалізації соціально-економічної політики держави виступає бюджет, форма та зміст якого обумовлені рядом чинників. Економічний розвиток і політичний устрій, обрана воєнна доктрина і модель соціальної політики країни визначають ті показники, які відображені в бюджеті. В свою чергу, бюджет прямо або опосередковано впливає на економіку країни.

Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

Вивченню бюджету, який є основою фінансового забезпечення функцій держави та інструментом її впливу на соціально-економічний розвиток, приділяли увагу у своїх працях Ш. Бланкарт, Б. Болдирєв, Дж. Б'юкенен, Є. Гловінський, Р. Зоді, Дж. М. Кейнс, У. Нордхауз, І. Озеров, П. Самуельсон, В. Андрущенко, С. Буковинський, О.Василик, П. Вахрін, Г. Волощук, Л. Дробозіна, І. Луніна, Ю. Ляшенко, В. Федосов, С. Юрій та інші.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та зарубіжних фахівців, здійсненим у галузі теорії та організації бюджетного процесу в Україні, слід зауважити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого остаточного вирішення. У першу чергу потребує дослідження мотивація учасників бюджетного процесу та механізми узгодження їх інтересів на усіх його стадіях. Існує необхідність підвищення рівня бюджетного планування та удосконалення організації виконання бюджету, його оптимізації з метою забезпечення найбільш ефективного акумулювання та використання бюджетних коштів[1].

Метою даної роботи є визначення шляхів удосконалення бюджетного процесу в Україні та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності.

Роль бюджету сучасної держави не обмежується тільки фінансовим забезпеченням виконання її функцій. Особливої уваги заслуговує вчення Дж.-М. Кейнса, який вперше чітко визначив його роль у реалізації фінансової політики держави. При цьому багатогранність та постійний розвиток бюджету ускладнює його вивчення. Відображення в бюджеті інтересів уряду та парламенту обумовлює необхідність вивчення соціологічних та політичних аспектів взаємодії цих гілок влади у бюджетному процесі[2].

Номінальне та відносне (до ВВП) збільшення бюджетів розвинених країн у ХХ столітті пов'язане із зростанням ролі держави у контексті виконання нею наступних функцій: управлінської функції (має два полюси прояву – представницький парламентаризм та диктатуру); функції збереження державного суверенітету та конституційного ладу; функції соціального захисту та забезпечення; функції гаранту прав людини; функції забезпечення розвитку суспільства; економічної функції; представницької функції (забезпечення гідного місця у світовому співтоваристві і проведення міжнародної політики); функції захисту природного середовища. Цю закономірність, на яку вперше звернув увагу А. Вагнер, досліджували Б. Болдирєв, І. Озеров, Дж. Стігліц та інші вчені. При цьому відмічається, що уряд і парламент мають виступати взаємно обмежуючими силами у бюджетному процесі[4].

Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати такі завдання оптимізації бюджетного процесу в Україні:

· забезпечення складання бюджету, що забезпечує реалізацію соціально-економічної та фінансової політики держави;

· обмеження дії на бюджет негативних чинників, впливу яких можна уникнути: невиправданих бюджетних рішень, використання недостовірних методів планування бюджетних показників;

· забезпечення налагодженої і прозорої організації бюджетного процесу через: використання новітніх методів бюджетування, спрямованих на підвищення ефективності використання бюджетних коштів; розробку єдиної методики планування доходів та видатків бюджету, що забезпечить більш продуктивний обмін інформацією між учасниками бюджетного процесу;

· уникнення дублювання бюджетних прав учасників бюджетного процесу;

· забезпечення відповідності виконання бюджету запланованим показникам та ефективності не тільки поточного і наступного, а і попереднього бюджетного контролю.

Вивчення специфіки формування бюджетних призначень показало, що основну частину роботи над бюджетними показниками здійснюють Міністерство фінансів України, місцеві фінансові управління та відділи і розпорядники коштів у процесі обміну інформацією на кожному рівні бюджетної системи. Вплив на зміст бюджету головних розпорядників коштів посилюється за рахунок розширення їх бюджетних повноважень у визначенні обсягів фінансування, але одночасно збільшується їх відповідальність. Видатки розпорядників коштів місцевих бюджетів України на оплату праці, нарахування на зарплату та комунальні платежі майже повністю вичерпують ліміт їх бюджетних призначень. Інші статті поточних витрат і капіталовкладення фінансуються на низькому рівні через брак бюджетних доходів. Такий підхід до формування бюджетних показників потребує проведення інвентаризації потреб розпорядників коштів у бюджетних призначеннях. Необхідно визначені бюджетні призначення використати для складання бюджетів місцевого самоврядування „з нуля”, тобто розрахувати статті витрат виходячи з існуючих потреб у фінансуванні, без врахування показників минулих бюджетів. Видатки місцевих бюджетів потребують реформування в першу чергу через недостатнє фінансування капіталовкладень бюджетних установ[3].

Дослідження бюджетних призначень розпорядників коштів бюджетів місцевого самоврядування виявило використання переважно прямого та нормативного методів для розрахунку показників. Однак не у всіх статтях кошторису, що забезпечені фінансуванням, мають місце випадки жорсткого лімітування бюджетних призначень розпорядників коштів другого та третього порядку. Впровадження програмного методу складання бюджету в бюджетний процес органів місцевого самоврядування передбачає розробку і узгодження паспортів бюджетних програм та бюджетних запитів, які захищають фінансові вимоги розпорядника коштів та є підставою для попереднього бюджетного контролю. Розробка цих документів для існуючих видатків розпорядників коштів з бюджетів місцевого самоврядування, зважаючи на їх велику чисельність, є причиною невиправданого документального навантаження як на місцеві фінансові органи, так і на головних розпорядників коштів. Існуючий результативний формат місцевих бюджетів забезпечує перевірку цільового використання бюджетних коштів, тому необхідно призупинити впровадження програмного формату бюджету відносно місцевих бюджетів України до того часу, поки не буде проведена реформа системи бюджетних видатків[2].

Аналіз формування річного звіту про виконання Державного бюджету України показав, що закриття рахунків у останній день бюджетного року, передбачене Бюджетним кодексом України, ще не означає зупинення операцій з коштами бюджету, які полягають у погашенні заборгованості за платежами до бюджету та завершенням фінансування розпорядників коштів та бюджетних програм. Для більшої прозорості таких операцій з бюджетними коштами варто передбачити їх регламентування законодавством.

Досвід прийняття рішень щодо затвердження річних звітів про виконання Державного бюджету України свідчить, що Верховна Рада України часто користується правом вимоги деталізації звіту, його доопрацювання Міністерством фінансів України. Прийняття рішення щодо звіту про виконання бюджету практично не має відчутних наслідків для уряду, відповідального за виконання бюджету в Україні, і використовується для інформативного забезпечення наступних бюджетних циклів.

Проведений в роботі аналіз засвідчує, що подібне узгодження функцій, повноважень і взаємодії є логічним і обґрунтованим. З позицій забезпечення надійного управління виконанням бюджету доречно підпорядкувати Міністерству фінансів також Державну податкову адміністрацію України та Державну контрольно-ревізійну службу України. Необхідно також здійснити більш чітке розмежування у проведенні контролю за виконанням бюджету між бюджетними аудиторами у складі Державної контрольно-ревізійної служби та Рахункової палати України. Враховуючи необхідність узгодження дій з бюджетного контролю, доцільно створити спеціальний колегіальний орган, метою діяльності якого було б узгодження контрольно-ревізійної діяльності та прийняття рішень за результатами перевірки стосовно затвердження і фінансування окремих бюджетних програм.

Отже, умовами оптимізації бюджетного процесу визначеного формату бюджету є дотримання послідовної бюджетної політики, напрацювання передбачуваної і сталої нормативної бази; визначені бюджетні права і повноваження учасників бюджетного процесу.

Література:

1. Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / В. Федосов, С Кондратюк, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. проф. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2007. – 420 с

2. Жибер Т.В. Теоретичні аспекти бюджетного устрою // Фінанси України – 2008. – № 11. – С. 11-15. – 0,2 д.а.

3. Жибер Т.В. Проблеми узгодження та затвердження Державного бюджету України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.:КНЕУ, 2007. – Вип.12. – С. 457-464. – 0,3 д.а.

4. Жибер Т.В. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України – 2008. – № 8. – С. 7-12. – 0,2 д.а.