Долганова Юлія

Науковий керівник: Головченко Н.В.

Проблеми обліку торгової націнки в роздрібкних підприємствах

На підприємствах роздрібної торгівлі, оптової торгівлі (які знаходяться з роздрібними підприємствами на одному балансі), на підприємствах ресторанного господарства товари обліковуються по продажним цінам, до складу яких включається ПДВ торгівлі, торгова націнка, первісна вартість товару. Торгова націнка (ТН) в свою чергу є основою прибутковості вище названих видів підприємств. Вона використовується для покриття витрат і отримання прибутків підприємством торгівлі.

Розгладом проблем торгової націнки займався Іван Павлюк в своєму труді «Проблеми бухгалтерського обліку торгової націнки и шляхи їх вирішення», де ретельно вивчає недоліки нормативної бази з обліку торгових націнок і пропонує відкрити інший рахунок для їх обліку, замість рахунку 285 «Торгова націнка» [1].

Інший вчений – О. Шатун – в статті „Як начислити торгову націнку” розкрив перелік товарів, на які націнка обмежується законодавством, надав до уваги методи оцінки собівартості товарів [2].

Але досі залишаються невизначеними деякі питання, пов’язані з торговими націнками: що обліковувати націнки, коли на підприємстві присутні і опт і роздріб, як раціонально розділити суми торгових націнок в кінці місяця і підрахувати собівартість та багато іншого.

Метою статті є розгляд наявних проблем обліку, нарахування і відображення в звітності торговельних націнок і надання пропозицій по їх вирішенню.

Торгова націнка, яка обліковується на субрахунку 285, складається з [4]:

1.торгової націнки на первісну вартість товару;

2.суми ПДВ у продажній вартості товару, яку можна розкласти на 2 частини: ПДВ на купівельну вартість і ПДВ на торгову націнку.

Деякі вчені вважають не раціональним те, що на 28 рахунку «Товари» об’єднані активні та пасивні (контрактивні) субрахунки. Вважається, що одночасне існування пасивного 285 субрахунку та активних 281, 282, 283, 284, 286 на одному синтетичному рахунку суперечить усім правилам обліку. Це може бути пов’язано з тим, що коли взяти синтетичний 28 рахунок сальдо кінцеве не відображає у собі суму торговельної націнки і продажної вартості товару, а тільки покупну вартість запасів.

Нажаль в Україні немає обмежень на нарахування торговельної націнки, окрім деяких видів товарів (хліб, детяче харчування, лекарняні вироби, технічні засоби профілактики інваділності і реабілітації та інше) [5]. На практиці торговельна націнка устанавлюється самостійно, в залежності від рішення керівництва підприємства. Єдине, що може стримувати необмежений ріст націнок – це конкурентна боротьба, яка може виконувати таку свою роль не завжди. Наприклад: коли підприємство займає монопольне положення на ринку конкретного виду продукції. В такій сиутації вирішення питання лягає на обв’язки держави, яка має забезпечити відповідну нормативно-правову базу.

Якщо торгове підприємство займається реалізацією великого асортименту товарів торгова націнка встановлюється для кожної однорідної групи товарів окремо. Так вона може варіюватися від 0 % (коли товари реалізауються за ціною закупки) до такої суми, яка більше ніж вартість товара в 4-6 разів.

Розмір націнки і, відповідно, продажну ціну товару формує керівництво підприємства в повній залежності від попиту населення і насищення ринку відповідним товаром, який відповідає всім параметрам діючих норм, по якості і естетичному оформленню упаковки, фасовці і терміну зберігання.

Облік по продажним цінам (з торговою націнкою) доцільно вести підприємствам, які враховують товар по продажним цінам.

Оцінка за цінами продажу каже про те, що торгову націнку треба розраховувати в кінці місяця, як і собівартість товарів, на вартість товарів, що вибули (були реалізовані).

В кінці місяця сума ТН розподіляється між усіма товарами за методом середнього відсотку, при якому середній відсоток торгової націнки (відношення суми ТН на початок і суми ТН на товари, що поступили на вартість товарів на початок місяця і на товари, що надійшли) помножується на вартість запасів, що вибули.

Важливо відмітити, що коли на підприємстві велекий асортимент товарів з різноматінними видами торгових націнок, не зовсім зручно вести облік за продажними цінами. Звісно, що це не суперечить заканодавчій базі, але при розподілі сум націнок в кінці місяця це може привести до того, що суми торгових націнок, які розподіляються не будуть відповідати сумам реальних націнок на товари і ,отже, буде не адекватно визначена собівартість товарів.

Вчений І. Павлюк запропонував ввести синтетичний рахунок 29 «Торгова націнка», де буде окремо враховуватись торговельна націнка роздрібу, опта, підприємств рестораного господарства. Це може бути імпульсом до того, що в обліку наглядно відображатимуться націнки та надбавки [1, с. 15].

Такий спосіб також можна підати критиці. Якщо відкрити нові субрахунки, де будуть окремо відображатись націнки на товари в оптових складах, на товари в роздрібу та на інші групи товарів, розміри націнок на кожен вид товару все одно будуть різними. Тому може бути доцільно групувати торговельні націнки не за галузями торговлі, а за їх розміром.

Для розрахунку розподілу ТН можливо виходити не тільки з класифікації товарів на ті, що в отпті та на ті, що в роздрібу, а і всередені цих груп робити класифікацію. Наприклад: розмір націнки від 10 % до 29 %, від 30% до 50% і т.д.

Не обов’язково такий спосіб використовувати і в звітності, але якщо підприємство бажає раціоналізувати, активізувати, зробити ефективними процеси управління, бажає планувати свою діяльність можна це прийняти до уваги.

В кінці місяця розподілена сума торгових націнок списується на собівартість реалізоіваних товарів, що відображається проводкою Дт-902,903 Кт-285 (методом червоного сторно). Але не можна відносити націнку на рахунок, якщо відомо, що туди відносяться товари за ціною собівартості. Так у роздрібкових підприємствах де обліковою вартістю вважається продажна, не можливо шляхом вичислення різниці між продажною вартістю і націнкою визначити фактичну собівартість продукції. В торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБУ 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни.

Не зрозуміло, як вести бухгалтерію підприємствам, в яких одночасно здійснюються і торговельні, і оптові операції. Не доцільно обліковувати націнку роздрібу і надбавку отпу на одному і тому ж рахунку (як було вказано вище – на 285). Це іноді приводить до того, що на одному підприємстві працівники бухгалтерії ведуть подвійний облік (для роздрібної частини підприємства і оптової). Вище указані причини ще раз говорять про необхідність введеня ішного синтетичного рахунку для обліку торгових націнок. Як відомо, існуюче законодавство, поки що не розробило програму вирішення цієї проблеми.

Частковим вирішенням проблеми може послужити ведення додаткових аналітичних рахунків до субрахунку 285. Наприклад: 285опт та 285роздріб. Але в обліку, первісній та вторинній звітності відображення знайде лише сума ціх рахунків. Або, як зазначалось раніше вести облік надбовак на окремому рахунку.

Таким чином, можна зробити висновок, що в звітності немає відображення сум торгових націнок за окремою якоюсь їх класифікацією. Нажадь, в нашій країні існує багато випадків зловживанням своїм положенням на ринку окремими виробниками.

Законодавча база нашої країни надає бухгалтерам широкий вибір методів та способів нарахування і обислення торгової націнки та визначення собівартості продукції, яка реалізується за продажними цінами, але не забезпечує належну правову базу. Такий порядок ведіння обліку приводить до помилкового, часткового виходу інформації з бухгалтерії і подальшого її надходження до органів статистики, налогових установ та інших державних організацій.

Перелік літератури:

1. Іван Павлюк. Проблеми бухгалтерського обліку торгової націнки і шляхи їх вирішення//Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – Вид. 2. – с. 15-25.

2. О. Шатун. Як начислити торгову націнку// Все про бухгалтерський облік. – 2003. – Вид.83. – с. 20-22.

3. www.refine.org.ua/pageid-1651-4.html.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99. р. №291, зі змінами і доповненнями.

5. Постанова КМУ „Об установленні пововажень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифов) від 25.12.96 р., зі змінами та доповненнями.