Учет и аудит/7

Ціпух І.В.

Студентка 5 курсу спеціальності 8.106.(13)

Криворізький економічний інститут

Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ – ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

При побудові ринкової економіки чи при вирішенні суттєвих завдань, як захист національних інтересів на світовому ринку, або вихід з економічної кризи, на нашу думку, необхідно акцентувати увагу на Державному фінансовому контролі (далі ДФК). Чому? Тому, що ДФК здійснює функцію контролю за дотриманням та виконанням вимог діючого законодавства з фінансових питань шляхом виявлення небажаних відхилень від норми, встановлення винних осіб та вжиття заходів для усунення порушень у подальшому, а також контроль за дотриманням встановлених правил формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, що передбачає організацію і дисципліну в діях суб’єктів господарювання, а значить встановлення певних обмежень у господарській діяльності і моніторинг їх дотримання.

Аналізуючи вище зазначене, можна припустити, що при сумлінному виконанні покладеної на ДФК функції, наявності нормативно-правових актів, які чітко визначають механізми виявлення порушень, покарання, опрацювання, організації, взаємодії, стягнення тощо, можливо досягти якісного функціонування фінансової сфери, чи економічної системи будь-якої країни та вирішити виникаючі проблемні питання.

Далі, спробуємо проаналізувати на прикладі України, діючу систему ДФК, та проблеми організації фінансового контролю.

По-перше, вона не має законної загальної процедури фінансового контролю, яка повинна бути обов’язковою до виконання при здійсненні контролю як всіма контролюючими органами, так і підконтрольними об’єктами.

В результаті: а) рішення за результатами перевірки в системі державної контрольно-ревізійної служби приймає одноосібно керівник контрольно-ревізійного підрозділу, який її призначив, а в Рахунковій палаті – колегіально колегія; б) мінімальний розмір адміністративного штрафу за порушення правил ведення бухгалтерського обліку, який можуть накладати керівники податкових органів, становить п’ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а керівниками органів ДКРС – вісім неоподаткованих мінімумів; в) податкові органи мають право звертатися для захисту інтересів держави до судів, а органи ДКРС – ні.

По-друге, законодавчо не визначено переліку і статусу органів, які покликані здійснювати ДФК з дотриманням в своїй діяльності загальної процедури фінансового контролю і специфічних процедурних стандартів.

По-третє, відсутні нормативно-правові акти, які мають визначити відповідальність за несвоєчасне, нецільове або неповне фінансування видатків.

По-четверте, обслуговування рахунків ряду розпорядників бюджетних коштів і надалі здійснюватиметься поза межами системи Державного казначейства.

І це не новий перелік недоліків діючої системи ДФК.

Для її вдосконалення доцільно здійснити ряд заходів, спрямованих на підвищення ефективності ДФК в частині виявлення фінансових порушень, вироблення механізмів визначення міри відповідальності, а також відшкодування заподіяних збитків.

Основні з них такі:

- удосконалення порядку здійснення фінансового-контролю органами законодавчої і виконавчої влади;

- розробка механізму взаємодії і чітке розмежування повноважень та відповідальності між органами ДФК з метою недопущення дублювання, а також паралелізму в роботі;

- доопрацювання основних положень взаємодії органів ДФК з правоохоронними органами;

- удосконалення системи контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні валютних, експортно-імпортних і інших зовнішньоекономічних операцій;

- розробка єдиної системи обліку результатів і оцінки якісних і кількісних параметрів діяльності органів ДФК;

- розробка більш дійового механізму повернення незаконно використаних державних ресурсів і одержаних доходів від їх використання в бюджети і позабюджетні фонди – протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- розробка порядку співробітництва з органами державного фінансового контролю країн СНД, інших іноземних держав і міжнародних організацій, які займаються питаннями ДФК;

- підвищення якості підготовки і перепідготовки спеціалістів в галузі ДФК;

- підвищення кадрового, інформаційного, технічного і матеріального забезпечення органів ДФК.

На наше переконання, для створення повноцінної правової бази фінансового контролю потрібне визначення її елементів, принципів і форм організації та порядку взаємодії контролюючих органів України, що дасть змогу не допустити дублювання їх функцій, впорядкувати і підвищити ефективність державного і недержавного фінансового контролю.