КОНТРОЛІНГ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Журавльова Ю. А., Журавльова А. Ю.

Донецький державний університет управління

КОНТРОЛІНГ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Постановка проблеми. Контролінг як нова філософія управління уже давно зайняв чільне місце як об'єкт досліджень у наукових колах, набув практичного застосування у багатьох високорозвинутих підприємствах. Однак порівняно стрімкий розвиток та визнання контролінгу як нового підходу до вдосконалення системи управління підприємства супроводжується низкою негативних явищ. Серед яких чи не на першому місці стоїть неготовність багатьох визнати такий підхід, насамперед, через багатогранність позитивних рис контролінгу, його неформальний характер, відсутність однозначності трактування та дублювання в різній мірі та формі функцій уже існуючих функцій менеджменту підприємства.

На багатьох підприємствах України існує необхідність в інтегрованій методичній інструментальній базі для підтримки основних функцій менеджменту – планування, контролю, обліку й аналізу, координації різних аспектів управління бізнес-процесами. Тому одним з актуальних питань, яке періодично обговорюється вітчизняними науковцями, є сутність, межі та концепції застосування контролінгу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток теоретичних та практичних питань контролінгу здійснили західні вчені-економісти І. Ансофф, Ю. Вебер, А. Дайле, Е. Майєр, М. Мескон, Р. Манн, Г. Піч, М. Постер, Т. Райхман, К. Серфлінг, Х. Фольмут, Д. Хан, К. Хомбург, П. Хорват, У. Шеффер, Б. Шрайт, а також вчені-економісти України, зокрема: О. Амоша, С. Аптекарь, О. Ананькін, В. Анташов, І. Балабанов, О. Благодатний, М. Білуха, І. Булєєв, С. Голов, Т. Головін, О. Градов, Г. Губерна, Д. Гулін, Н. Гладких, С. Голов, С. Данілочкін, Н. Данілочкіна, В. Івашкевич, А. Криклій, Ю. Лисенко, Ю. Макогон, О. Максименко, С. Петренко, Л. Попова, М. Пушкар, В. Савчук, Г. Семенов, В. Сопко, Л. Сухарева, О. Терещенко, М. Чумаченко, Н. Шульга, Г. Уварова, Е. Уткін та та ін. В цілому теоретичні здобутки вітчизняного контролінгу стали надбанням з перекладених робіт німецьких вчених. Однак в умовах сучасних інтеграційних процесів ця проблема залишається не досить вивченою.

Мета статті. Розглянути можливості використання концепцій контролінгу у системі управління вітчизняних підприємств. Обгрунтувати підхід та можливості здійснення контролінгових функцій на базі існуючих функціональних підсистем менеджменту для забезпечення стратегічного розвитку системи управління підприємством.

Основний матеріал дослідження. З розвитком компанії власник все частіше задає собі питання, як керувати нею, коли в структурі вже не один і не два бізнеса, коли чисельність персоналу росте, коли обороти постійно збільшуються, конкуренція підвищується, а рентабельність знижується. Більшість керівників на цьому етапі починають цікавитися темою контролінгу, яка все частіше обговорюється українськими підприємцями. Тож необхідно розібратися, що являє собою контролінг у системі управління.

Слово “контролінг” англійського походження („to control" – керувати, спостерігати, контролювати), яка у свою чергу пішло від французького слова, що означає “реєстр, перевірочний список”. Термін “контролінг” запозичений з англомовної управлінської лексики. Хоча джерела контролінга знаходяться в Німеччині, де концепція зародилася приблизно в 50-х роках ХХ столітті.

Традиційно виділяють дві школи організаційного управління- німецьку та американську. В Німеччині переважає наукове обгрунтування принципів та методів контролінга, а в США більше уваги приділяють його інструментам, які використовуються на практиці [1,с.64]. Слід зазначити, що термін “контролінг” майже не використовується в англомовних джерелах: у Великій Британії та США, де вживається термін управлінський облік (managerial accounting, management accounting). Термін “контролінг” використовується у Німеччині [2-5], звідки його запозичено Росією, а згодом і Україною. Німці позначили якісне нове явище в теорії та практиці управління підприємством (die Controlling).

Єдиного розуміння цього терміна не існує, так як концепція контролінга постійно розвивається. Нижче наводимо визначення контролінгу, запропоновані видними зарубіжними та вітчизняними вченими в різних джерелах:

(1) контролінг визначає процес, який розуміється як оволодіння економічною ситуацією на підприємстві (підхід А. Дайте [2]);

(2) а) контролінг – це функціонально відособлений напрямок економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної функції, що функціонує у менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень; б) контролінг – це концепція управління фірмою та забезпечення її довгострокового функціонування; в) контролінг – це система забезпечення виживання підприємства в двох аспектах: короткостроковому – оптимізація прибутку, у довгостроковому – збереження й підтримка гармонійних відносин та взаємозв’язків даного підприємства з навколишніми його сферами: природною, соціальною, господарською (підходи Е. Майєра [3]);

(2) контролінг як систему регулювання затрат і результатів діяльності, яка допомагає у досягненні цілей підприємства та позволяє запобігти несподіванкам та своєчасно включити червоне світло, коли економіці підприємства загрожує небезпека, яка потребує прийняття заходів по протидіянню (підходи Е. Майєр і Р. Манн [4]);

(3) контролінг являє собою в широкому розумінні систему забезпечення життєздатності підприємства в двох аспектах: короткостроковому- оптимізація прибутку, і в довгостроковому- збереження і підтримка гармонічних відносин і взаємозв'язків даного підприємства з навколишніми його сферами: природної, соціальної, господарської [6, с.88];

(4) контролінг – це новітня концепція ефективного управління фірмою для забезпечення її довгострокового існування на ринку [7, с.217];

(5) контролінг – це орієнтована на досягнення цілей інтегрована система інформаційно-аналітичної та методичної підтримки керівників в процесі планування, контроля, аналіза й прийняття управлінських рішень по всім функціональним сферам діяльності підприємства [8, с.28];

(7) в економічному змісті контролінг – це управління та спостереження. Контролінг містить комплекс заходів по плануванню, управлінню та спостереженню за діяльністю компанії, що неможливо без постановки конкретних цілей [9, с.59];

(8) контролінг – це принципово інша концепція інформації і управління, яка забезпечує підтримку внутрішнього балансу економіки підприємства шляхом формування інформації о витратах та доходах як основи для прийняття оптимальних управлінських рішень [10, с.59];

(9) система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, плануванню, реалізацію яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства [11, с.154].

Узагальнення результатів дослідження зарубіжних джерел дозволяють виділити існуючі підходи щодо трактування терміну “контролінг” як:

(1) системи управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності фірми; системи управління прибутком підприємства (Е. Майєр, Р. Манн, Г. Піч, Е. Шерм, Х. Фольмут; В. Анташов, О. Градов, Е. Уткін,
М. Пушкар); (2) процесу оволодіння економічною ситуацією на підприємстві (А. Дайле); (3) концепції інформації і управління (Л. Сухарева, С. Петренко); (4) синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування (С. Голов) [12].

Доречним у цьому плані сказати, що в Україні використовуються обидва терміни “управлінський облік” і “контролінг”). Нерідко контролінг ототожнюють з контролем. Слід погодитися з А. Ткаченко, що таке ставлення справедливе лише частково, оскільки контролінг включає в себе й аспект контролю [13, с.16].

Окрім того, заслуговує думка М. Чумаченко, який відзначає, що деякі автори ототожняють зміст управлінського обліку з діючою в Німеччині системою контролінгу [14, с.116]. Доказом зворотнього може служити фундаментальна монографія професора Д. Хана “Планирование и контроль: концепция контроллинга“, п’яте видання якої перекладене на російську мову. Достатньо сказати, що розрахункам калькуляційних і балансових результатів автор присвятив всього один параграф вартісні показники управлінського та фінансового обліку на 5 сторінках із 800 сторінок крупноформатного видання [5, с.69-74].

Під метою контролінгу розуміють створення системи своєчасного забезпечення менеджменту компанії повною та достовірною інформацією, необхідної для прйняття оптимальних управлінських рішень. Безумовно, що основною задачею контролінгу є приведення компанії до поставленої мети та створення ефективної системи управління.

До завдань контролінгу слід віднести такі як: (1) постановка цілей – це визначення кількісних і якісних критеріїв діяльності підприємства; (2) планування – це перетворення цілей підприємства в плани; (3) управлінський облік – це основний елемент контролінга, відбиття всієї фінансово-господарської діяльності в ході виконання плану; (4) організація інформаційних потоків – це збір інформації, забезпечення інформаційної підтримки керування; (5) моніторинг – це відстеження процесів реального часу, що протікають на підприємстві в режимі; (6) контроль – це фіксування й оцінка фактів, що відбулися.

Порівнюючи та аналізуючи зміст визначень , з усією очевидністю можна стверджувати, що контролінг є найважливішим засобом успішного функціонування підприємства, тому що: (1) забезпечує необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпритації інформації; (2) надає інформацію для управління трудовими та фінансовими ресурсами; (3) забезпечує виживаність підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління; (4) сприяє оптимізації залежності “дохід-витрати-прибуток” [11, с.155].

Поділяючи точку зору М. Г. Чумаченко [15; 16], слід відзначити, що підрозділи управлінського та фінансового обліку, планування підприємства, фінансові служби існують самостійно та не є складовими відділу контролінгу [16, с.46].

Узагальнюючи вищенаведене, концепцію контролінгу можна представити у вигляді процеса управління на кожному етапі цикла управління підприємством (рис.1): (1) визначення цілей діяльності підприємства; (2) відображення їх у системі показників; (3) планування діяльності та визначення планових значень показників; (4) розробка на цій основі варіантів управлінських дій по мінімізації відхилень [17, с.65].

Рис. 1. Цикл управління як технологія контролінга

Отож, результатом від впровадження контролінгу стає система, що сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємства і дозволяє: (1) передбачати результати діяльності підприємства; (2) планувати діяльність з метою підвищення ефективності використання ресурсів підприємства; (3) вчасно одержувати точну інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень; (4) підвищувати конкурентоздатність підприємства [10, с.8].

Безумовно, що контролінг необхідний українським підприємствам і повинний істотно підвищувати ефективність їхньої роботи, зробити їх більш конкурентоздатними. Отже, стратегічною метою українських підприємств на шляху інноваційності та підвищення конкурентоздатності має стати створення ефективної системи контролінгу. Початком впровадження контролінгу на вітчизняних підприємствах можна вважати спробу створення системи управлінського обліку, синхронізувавши її зі стратегічним та оперативним плануванням.

На основі аналізу досліджень провідних зарубіжних та вітчизняних вчених наведимо необхідні заходи для впровадження системи контролінгу на підприємстві: (1) поточні і стратегічні завдання по підприємству в цілому і по окремих структурних підрозділах і службах (центрах витрат і відповідальності); (2) схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності; (3) формування аналітичного і регулятивного блоку в системі контролінгу; (4) положення функціональних обов'язків і прав служби конролінгу і окремих спеціалістів (контролерів); (5) інформаційні потоки, забезпечуючи своєчасну інформацію по результатах діяльності підрозділів підприємства; (6) критичні величини по окремих показниках в системі аналізу відхилень між нормативними (плановими) і фактичними показниками; (7) терміни проведення аналізу фактичного стану по центрах витрат і відповідальності, підприємству в цілому; (8) терміни подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства систему контролю за виконанням управлінських рішень; (9) способи повідомлення керівникам по виявленим недолікам [18, с.41]. При цьому необхідно розуміти, що такі області управління як планування, конроль, облік та аналіз є скоріше інструментами системи контролінга, чим його складовими частинами.

До основних етапів впровадження контролінгу на підприємстві слід віднести такі як:

(1) Постановка цілей та їх відображення в системі показників результативності роботи компанії на протязі певного періоду. Як правило показники повинні базуватися на міссії та стратегії розвитку компанії.

(2) Процес порівняння досягнутих результатів та встановлених показників. На цьому етапі необхідно зафіксувати відхилення, оцінити, наскільки вони значимі, отримати по даному питанню максимально повну, точну і своєчасну інформацію. Крім того, її необхідно надати саме тій людині або відділу, який в ній зацікавлений і конролює процес. Далі проводиться аналіз отриманих даних.

(3). Виявлення помилок і розробка коректуючих заходів. Після цього етапу знову починається процес планування [17, с.65-67].

Отже, контролінг, будучи обліково-аналітичною підсистемою в інформаційно-аналітичній системі управління підприємством, є основою для його роботи.

Висновки.

1. Контролінг – це цілісна концепція економічного управління підприємством, спрямована на виявлення усіх шансів та ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринка і орієнтована на довгострокове і ефективне функціонування підприємства.

2. Контролінг – це система раціоналізації ціледосягнення у компанії. Контролінг може розглядатися як інформаційне забезпечення, орієнтоване на результат управління компанією. Контролінг – це сучасна концепція управління компанією, інструментами якої є облік, планування, контроль та аналітична робота.

3. Контролінг є інструментом комплексного управління діяльністю, що забезпечує методичну й інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту. Його головна мета – це досягнення на усіх рівнях ієрархії підприємства припустимого рівня ієрархії численних аспектів управління бізнес-процесами. Тому є сенс говорити про контролінг, як про філософію або про ідеологію управління підприємством. Контролінг на відміну від менеджменту, базується на кількісному аналізі й більшою мірою орієнтований на систему вартісних показників і планово-контрольних розрахунків.

4. Зарубіжні науковці (А. Дайле, Е. Майєр, Р. Манн, Г. Піч, Е. Шерм,
Х. Фольмут; Д. Хан) в основу контролінгу покладають управлінський облік, а вітчизняні (Л. Сухарева, С. Петренко) – обліково-аналітичну систему.

5. Кожен менеджер несе відповідальність за організацію контролінга. Контролер організовує систему контролінгу, використовуючи відповідні методичні підходи й техніки. Впровадження й організація служби контролінгу є складним, дорогим процесом, але, як показала світова і вітчизняна практика є необхідним елементом управління підприємством.

Література

1. Шевченко Е. Контролинг, или кто владеет информацией – владеет миром // Справочник економиста. – май 2007. – С. 64-67.

2. Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. /Под ред. и с предисл. Лукашевича М. Л., Тихоненковой Е. Н. – М.: Финансы и статистика, 2001. –
336 с.

3. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления: Пер. с нем. Жукова Ю. Г., Зайцева С. Н. / Под ред. Николаевой С. А. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 560 с.

4. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих: Пер. с нем. Жукова Ю. Г. / Под ред. и с предисл. д-ра экон. наук Ивашкевича В. Б. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 304 с.

5. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем. Королева И. В., Лукашевича М. Л., Тихоненковой Е. Н., Уваровой Г. В., Чермошнюка А. Г. /Под ред. и с предисл. Турчака А. А., Головача Л. Г., Лукашевича М. Л.– М.: Финансы и статистика, 1997. – 800с.

6. Івашкевич В. Б., Зайцев С. Н. Контролінг на підприємствах ФРН// Бухгалтерський облік. – №10. – 1996. – С. 88.

7. Виноградов С. Л. Контролінг як технологія менеджменту. Замітки практика // Контролінг. – №2. – 2002. – С. 217.

8. Набиева Л. Ю. Контроллинг как новая экономическая категория науки управления // Економіка та держава. – №8. – 2007. – С. 28-29.

9. Набок Р., Набок А. Американская и немецкая модели контроллинга// Финансовый директор. – №12. – 2007. – С. 59-68.

10. Сухарева Л.А., Петренко С.Н. Контролінг – основа управління бізнесом. – К.: Ельга, Ніка-центр, 2002. – 209с.

11. Семенов Г.А.,Таран Н.В. Контролінг, як база обгрунтування й прийняття управлінських рішень// Вісник економічної науки україни.-№1.-2007.-с.154-159.

12. Акєнтьєва О. Б., Саломаткіна І., Саломаткіна Н. Система контролінгу: сутність і необхідність формування організаційно-методичних основ на підприємствах// Materiały IV Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Naukowym progres na rubieży tysiącleci - 2008» –Tym 5. Ekonomiczne nauki.: Przemyśl. Nauka i studia, 2008. – С. 25-29.

13. Ткаченко А. М. Організація контролінгу та внутрішнього аудиту в системі управління промисловим підприємством: Автореф. дис. д. екон. наук.: 08. 06. 01 / Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2005. – 29 с.

14. Чумаченко М. Г. Управлінський облік - важлива ланка реформування бухгалтерського обліку // Регіональні перспективи. - № 2-3. - 2001. - С. 115-117.

15. Чумаченко Н. Г. Управленческий учет в Украине// Бухгалтерский учет и аудит. - № 6. - 2001. - С. 43-47.

16. Чумаченко М. Г. Управлінський облік - важлива ланка реформування бухгалтерського обліку // Регіональні перспективи. - № 2-3. - 2001. - С. 115-117.

17. Шевченко Е. Контроллинг, или кто владеет информацией- владеет миром // Справочник экономиста. - май 2007. - С. 64-67.

18. Аксентюк М.М. Контролінгове забезпечення стратегії розвитку підприємства// Економіка та держава. - №7. - 2008. - С. 40-42.