Кулікова В. С.

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Сучасні концепції соціального захисту населення від інфляції

Концепція природного рівня безробіття

Корисний спосіб зображення процесу інфляції створив і розвинув у 1958 році новозеландський економіст А. Філіпс, який рахував, що інфляція індукується заробітною платою. Досліджуючи дані щодо безробіття і номінальної заробітної плати у Великобританії за останні сто років, Філіпс виявив обернений зв'язок між безробіттям і змінами у номінальній заробітній платі. Він з’ясував, що заробітна плата завжди зростала, коли безробіття було малим, і навпаки. Чому тоді саме високе безробіття заважало зростанню номінальної заробітної плати? Причиною є те, що робітники не так енергійно наполягали на збільшенні заробітної плати, коли існували альтернативні робочі місця. Крім того, фірми могли рішуче протистояти вимогам щодо збільшення заробітної плати, коли прибутки були низькими. Тобто, крива Філіпса ілюструє компромісну концепцію інфляції. Відповідно до неї країна може мати нижчу норму безробіття, заплативши зростання темпів інфляції. Умовами цього вибору передаються нахилом кривої Філіпса. [ 1, с.231]

Крива Філіпса

Рівень безробіття (%)

Отже, крива Філіпса – показує зворотню залежність між рівнем безробіття (по горизонтальній осі) і щорічним темпом зростання рівня цін (по вертикалі). Тобто, чим нижчий рівень безробіття, тим вищий рівень інфляції. В сучасній макроекономіці вважається, що ця залежність притаманна лише короткостроковому періоду. В довгостроковому періоді крива Філіпса є вертикальною за природного рівня безробіття. Тобто, теорія простої і стабільної кривої Філіпса для такого випадку не працює.

Як зазначав відомий економіст Пол Хейне, це видається цілком логічним, коли попит на працю великий, працедавці пропонують підвищені ставки заробітної плати, щоб залучити (або утримати) потрібних їм працівників. У періоди значного безробіття працедавцям немає потреби полювати на працівників, підвищуючи їм ставки заробітної плати. Тому повна зайнятість і нульова інфляція взаємовиключають одна одну. Якщо темпи зростання ВВП досягли рівня повної зайнятості, сукупний попит має бути достатньо високим. А високий сукупний попит призводить до зростання цін на товари та працю, тобто до інфляції. Щоб ліквідувати інфляцію, сукупний попит має зменшитися до рівня, при якому темпи зростання ВВП будуть невеликими і, відповідно, з’явиться безробіття [2,розд.1]. Однак події сімдесятих років минулого століття примусили взяти під сумнів і цей постулат. Досвід України показує, що глибоке падіння виробництва і високий рівень безробіття співіснували у деякі періоди з сильною інфляцією. Таке поєднання отримало назву стагфляція.

У зв’язку зі своїм великим значенням крива Філіпса піддавалась емпіричним перевіркам. На початку 70-х років ХХ століття «атаку» на кейнсіанські погляди відносно кривої Філіпса, як рахують автори навчального посібника «Макроекономіка», розпочали монетаристи М.Фрідмен і Е.С.Фелпс. [ 3, с.116-120] М.Фрідмен першим з економістів продемонстрував, що у процесі аналізу кривої Філіпса протягом періоду більшого за 5 років, крива залежності підіймається в гору за умов природного рівня безробіття. Рівень безробіття можна постійно знижувати шляхом зміни факторів, які визначають її природний рівень, а саме шляхом зміни віку та статі робочої сили, відношення виплат з безробіття до номінальної заробітної плати, ставки мінімальної заробітної плати та інше. А безробіття, нижче за структурний рівноважний рівень, призводить до сукупного зростання цін та заробітної плати, яке відбувається внаслідок дестабілізуючого впливу певних очікувань. Причину інфляції він бачив також у політиці дефіцитного бюджетного фінансування. Незбалансований державний бюджет потребує постійних грошових емісій, які з часом стають неконтрольовані, сприяє посиленню податкового навантаження, яке негативно впливає на стан виробництва та посилює інфляційні процеси. За міркуванням М.Фрідмена і Е.С.Фелпса національний ринок праці є залежним від реальної заробітної плати, пропозиції праці та попиту на працю. Пропозиція та попит на працю при рівноважній реальній заробітній платі співпадають. Цій ситуації відповідає рівноважна зайнятість і як наслідок недосконалості ринку – природне безробіття. З цієї торії випливає, що довгострокова крива Філіпса є вертикальною. Сутність концепції природного рівня безробіття полягає в тому, що за умов ринкової економіки є потрібним певний рівень незайнятого населення. Якщо рівень безробіття впаде нижче цієї норми, то це призведе до галопуючої інфляції.

Природний рівень безробіття – це такий рівень, за якого сили, що ведуть до зростання і падіння цін та заробітної плати, збалансовані. За природного рівня безробіття інфляція стабільна, і відсутня тенденція до її прискорення чи уповільнення. В економіці ,якій притаманні високі темпи інфляції, природний рівень безробіття є найнижчим, що його можна підтримувати. Це, отже, найвищий підтримуваний рівень зайнятості, який відповідає потенційному обсягу виробництва. Природному рівню безробіття відповідає ситуація, коли кількість людей, що шукають роботу, приблизно дорівнює кількості вільних робочих місць. Концепція природного рівня безробіття трансформувалася у два варіанти: адаптивних очікувань і теорії раціональних очікувань.

Концепція адаптивних очікувань

Дана концепція базується на суб’єктивних оцінках економічної ситуації робітниками і підприємцями. Вона припускає, що у короткостроковому періоді часу інфляція і безробіття зворотньопропорційні, а у довгостроковому – співіснують.

Припустимо, в країні існує природний рівень безробіття, що дорівнює 4%. Уряд наприклад, схоче скоротити безробіття і проведе політику розширення сукупного попиту шляхом впровадження стимулюючої фіскальної і грошової політики (знижує податки і впроваджує політику «дешевих» грошей). Збільшення грошової маси в країні, при незмінному рівні виробництва, веде до зростання цін на продукцію відповідно до прибутку підприємців і підвищенню номінальної заробітної плати робітників. Підприємці відреагують на приріст прибутку розширенням виробництва і створенням додаткових робочих місць. Безробітні, ототожнюючи підвищення заробітної плати з зростанням її купівельної спроможності, активно почнуть шукати роботу. Як наслідок, ділова активність в економіці зросте. З часом робітники і підприємці збагнуть, що припустилися помилки у своїй оцінці економічної ситуації. Робітники побачать, що хоча їх номінальна заробітна плата і зросла, але інфляція знизила її реальну купівельну спроможність. Вони почнуть вимагати підвищення зарплати. Підприємці зі свого боку стануть більш обережними у своїх інвестиційних витратах. Тому прихильники теорії адаптивних очікувань дійшли висновку, що у довгостроковому періоді часу зворотної залежності між безробіттям і інфляцією, про яку говорив Філіпс, не існує.

Література:

1. Коноводченко Л.Я., Кушнарева Б.П., Лаюк Н.С. Общая экономическая

теория: политическая экономия, микроэкономика, макроэкономика. –

Одесса: «Гермес», 1998. – С.231.

2. Шишкіна Н.А. Інфляція в Україні та шляхи її стримування // Кандидатська дисертація. – Одеса. – ОДЕУ, 2004, розд.1.

3. Макроекономіка: навч. посібник / за редакцією професора Зверякова М.І. – Одеса: Пальмира, 2007. – С.116-120.