Економічні науки/ 1. Банки і банківська система

Купін М.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Оцінювання кредитоспроможності позичальника банку

На сьогодні одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці повинен відігравати банківський кредит, як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфер господарювання.

У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і лишається одним з основних критеріїв під час визначення доцільності встановлення кредитних стосунків. Кредитоспроможність тлумачиться не лише як можливість повернути основну суму боргу і відсотки за ним, а і як бажання клієнта виконати свої зобов'язання. Тому спроможність до повернення кредиту пов'язують з моральними якостями клієнта, його репутацією, майстерністю і сферою діяльності, ступенем вкладання капіталу в нерухоме майно, можливістю генерувати грошові потоки у процесі виробництва та обігу.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

При аналізі позичальника банк може використати різноманітні джерела інформації (рис.1), які складаються з таких груп:

· інформація, що отримується безпосередньо від клієнта;

· внутрішньобанківська інформація;

· зовнішні джерела інформації.

Рис.1 Джерела інформації, що використовують при аналізі позичальника

У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта використовують такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод порівнянь, метод групувань, рейтингові системи оцінки.

Рис.2 Методи аналізу кредитоспроможності клієнта

Вибір методу залежить від низки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринкових відносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності, характеру позичальника (юридична особа, фізична особа), форми власності. Методи аналізу можуть використовуватися паралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кількісні методи аналізу не враховують такої характеристики клієнта, як репутація, тоді як рейтингові системи оцінки орієнтовані на врахування чинників суб'єктивного характеру.

У процесі оцінювання фінансового стану позичальника – юридичної особи враховуються та аналізуються в динаміці такі основні економічні показники діяльності:

· платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);

· фінансова сталість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

· обсяг реалізації;

· обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);

· склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

· собівартість продукції;

· прибутки та збитки;

· рентабельність;

· кредитна історія позичальника.

Для оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту (на придбання чи будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, інші потреби), обсягів і строків кредитування, виду забезпечення.

Оцінка фінансового стану позичальника – фізичної особи визначається за результатами аналізу кількісних показників (економічна кредитоспроможність) та якісних характеристик (особиста кредитоспроможність), підтверджених відповідними документами і розрахунками. Під час розгляду питання про надання кредиту і надалі в процесі обслуговування боргу банк має обрати для аналізу ті показники, які так чи інакше можуть вплинути на виконання зобов'язань за кредитом. Потрібно також визначити рівень ймовірного впливу обраних показників на кредитоспроможність позичальника, встановивши для кожного з них нормативні значення та відповідні бали значущості (вагові коефіцієнти).

До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи належать:

· сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє;

· накопичення на рахунках в банку (інформація надається за бажанням позичальника);

· коефіцієнти, які характеризують поточну платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою: співвідношення сукупних доходів і витрат, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом і відсотками за ним;

· забезпечення (застава рухомого та нерухомого майна, наявність страхових полісів, можливість передавання права власності на об'єкт кредитування) та рівень його ліквідності.

Література:

1. Аналіз та оцінка кредитоспроможності позичальників банків : (методика) / І. О. Титомир; Нац. банк. України, Ун-т банк. справи. — Львів: Вид-во ННВК «АТБ», 2008. — 53 с.

2. Оценка кредитоспособности клиента : Рекомендации банкиру при выдаче кредита. / Шульга Н.П., Гаманкова О.А., Ковганич И.Н. — К.: Київ. ін-т банкірів банку «Україна», 2005. — 57с.