Экономические науки / Государственное
регулирование экономики
Пасько Т.О., Чернявська Л. В.
Державний вищий
навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку
України» м.Суми
Сутність та структура
методів податкового механізму
Податки є самостійною економічною категорією, а отже, існує податковий механізм з властивими йому особливими методами. Теоретичні питання методів податкового механізму знаходять відображення у працях В.Г. Дем’янишина, М.П. Кучерявенка, Є.С. Вилкової, О.В. Балашової, Г.Ю. Ісаншоної та ін. дослідників. Проте, в наукових колах немає єдиної думки щодо складу методів податкового механізму.
Поняття «метод» означає систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, визначеної мети [5, с. 373]. На нашу думку, методами податкового механізму є: податкове прогнозування, планування, податковий контроль, податкове регулювання і оперативне управління оподаткуванням.
Податкове
прогнозування полягає у визначенні економічно обґрунтованої величини податків,
які мають сплачувати платники до відповідних бюджетів та до державних цільових
фондів. Метод податкового прогнозування передбачає розрахунок на перспективу
податкових надходжень. Це дозволить вчасно скоригувати інші доходи до бюджетів
для наповнення їх необхідним обсягом грошових коштів, та коригувати податковий
тиск на платників податків. Тобто, податкове прогнозування в цілому необхідне
для збалансованого розвитку економіки. Відповідно до податкового прогнозу має
розроблятися податковий план, в якому буде детально описано певну послідовність
дій, спрямованих на виконання податкового прогнозу. Таким чином, податкове
планування являє собою процес розробки податкового плану. Залежно від строків слід
розрізняти довгострокове податкове планування, яке здійснюється на період,
більший за один рік, та короткострокове (оперативне) податкове планування, яке
відбувається до одного року, наприклад, на півріччя, квартал, місць, тиждень.
Між періодом, на який розробляється податковий план, та точністю планування
існує обернена залежність: із зменшенням планового періоду точність планування
зростає і навпаки. В
залежності від рівня управління розрізняють три види податкового планування:
-
державне податкове планування – здійснюється на рівні держави;
-
корпоративне податкове планування – здійснюється на рівні суб’єктів
господарювання, в тому числі групи підприємств;
-
індивідуальне податкове планування – здійснюється на рівні фізичних
осіб[1, с. 121].
Ще одним із методів податкового механізму є податковий контроль – комплекс заходів, спрямованих на виявлення та аналіз відхилень фактичного розміру податкових надходжень від прогнозованого та прийняття рішень з метою їх усунення. Слід відзначити, що контроль є обов’язковим елементом будь-якої галузі державного управління, а податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю, адже він охоплює стадію формування грошових фондів. В літературі податковий контроль розглядається з двох боків: як особлива діяльність щодо виконання податкового законодавства України та як функція або елемент державного управління економікою [3, с. 8].
Підтримуючи ідеї М.П. Кучерявенка [4, с. 317-318], вважаємо доцільним виділити такі складові податкового контролю:
1) підконтрольний (контрольований) суб’єкт – юридичні та фізичні особи – платники податків, зборів та обов’язкових платежів;
2) контролюючий суб’єкт – податкові органи (податкові адміністрації, митні управління, податкова міліція), органи Пенсійного фонду України та органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
3) об’єкт контролю – діяльність підконтрольних суб’єктів в процесі оподаткування;
4) відносини, що виникають в процесі контролю між податковими органами (контролюючим суб’єктом) та юридичними і фізичними особами (підконтрольними суб’єктами);
5) методи податкового контролю.
Визначальну роль в процесі податкового контролю відіграють його методи. Від правильності вибору методу податкового контролю залежить його ефективність та правильність прийняття рішень і рекомендацій по закінченні податкового контролю. Під методами податкового контролю розуміють сукупність засобів і способів здійснення контрольних заходів з метою встановлення правильності та повноти нарахування податків і інших обов’язкових платежів до бюджетів та позабюджетних фондів, та дотримання при цьому податкового законодавства [2, с 41].
Основним
методом податкового контролю є податкова перевірка. Нормативно-правовими
актами, що регулюють процеси проведення податкових перевірок є Закони України
«Про державну податкову службу в Україні» та «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Джерелом
інформації для податкового контролю є дані бухгалтерського та податкового
обліків платників податків. Податковий контроль передбачає співставлення
планових показників та фактичних, і у випадку виявлення розбіжностей
відбувається регулювання податкового механізму.
Податкове регулювання – комплекс заходів, які дозволяють оперативно впливати на ефективність виконання планів. Податкове регулювання відбувається як на макро-, так і на мікрорівнях. На макрорівні податкове регулювання здійснюється державною податковою службою України, на мікрорівні – податковими органами на місцях.
Євроінтеграційна стратегія розвитку України, реформування підходів до державного управління, цілі розвитку державної податкової служби потребують: спрямування зусиль державної податкової служби на збільшення дохідної частини бюджету шляхом вдосконалення податкового законодавства, розширення бази оподаткування, спрощення механізму обчислення податків, створення сприятливих податкових умов для розвитку виробництва і приватного підприємництва.
Оперативне управління оподаткуванням передбачає: постійний моніторинг показників діяльності платників податку; надання податковими органами своєчасних та якісних послуг платникам податків; надання платникам податків оперативних послуг та роз’яснень податкового законодавства шляхом створення інформаційно-довідкових центрів, створення автоматизованої системи операційної та управлінської діяльності ДПС; впровадження досконалої системи адміністрування податкового боргу платників податків; уніфікацію форм податкової звітності та вдосконалення інструкцій щодо їх заповнення, створення системи приймання податкової звітності від платників в електронному вигляді.
У цілому ж можна зробити висновок, що систематичне використання методів податкового механізму сприятиме поліпшенню динаміки та структури ВВП, окремих галузей промисловості, покращить соціальне забезпечення населення.
Література:
1. Вылкова Е. С.
Налоговое планирование : учебник для вузов / Е. С. Вылкова, М. В. Романовский. – СПб. : Питер,
2004. – 634 с.
2. Дмитриева Н. Г. Налоги и налогообложение в Российской Федерации :
Учебник для вузов / Н. Г. Дмитриева,
Д. Б. Дмитриев. – Ростов н/Д : Феникс, 2004. – 512 с.
3. Ісаншина Г. Ю. Податковий менеджмент : навч. посіб. / Г. Ю. Ісаншина – К : ЦУЛ. – 2003. – 260 с.
4. Кучерявенко М. П. Податкове право України: Академічний курс : підручник / Кучерявенко Микола Петрович – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 701 с.
5. Метод / Філософський енциклопедичний словник / [С. Кримський]; гол. ред. В. І. Шинкарук. – К. : Абрис, 2002. – С. 373.