Мелешкевич Ю.А., Ангеліна І.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ДО ПИТАННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я І КОНТРОЛЮ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в державі є людина, її життя та здоров’я. При цьому кожна людина має природне невід’ємне й непорушне право на охорону здоров’я. Велике значення таких благ, як життя та здоров’я, зумовлює необхідність їх охорони. Забезпечення населення лікувально-профілактичною допомогою в достатньому обсязі та високої якості залежить від адекватності матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, професіоналізму і кваліфікації лікарів, психологічної готовності населення піклуватися про стан свого здоров’я. Але серед обов’язкових умов належної якості медичного обслуговування — фінансове забезпечення, один із основних чинників, що впливає на розвиток охорони здоров’я й соціально-економічну результативність галузі. Тому, обрану тему доповіді вважаємо досить актуальною.

Метою даної доповіді є аналіз основних форм фінансового забезпечення та здійснення контролю за витратами бюджетних коштів на охорону здоров'я.

Завданнями обраної теми можна вважати визначення основних форм фінансового забезпечення охорони здоров’я і контроль за їх здійсненням; контроль за альтернативними джерелами фінансування на охорону здоров'я; заходи по уникненню корумпованості і розтраті бюджетних коштів на охорону здоров'я.

Фінансове забезпечення охорони здоров’я — це метод фінансового механізму, що визначає принципи, джерела й форми фінансування суб’єктів господарювання, чия діяльність спрямована на охорону, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я громадян.

Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є: бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство. Такі форми, як кредитування й інвестування, характерні для юридичних і фізичних осіб, котрі займаються приватною медичною практикою.

Традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення охорони здоров’я є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, — лише додатковий фінансовий ресурс.

Одним із напрямів підвищення ефективності охорони здоров’я в Україні й альтернативним джерелом фінансового забезпечення галузі є поетапне запровадження обов’язкового медичного страхування. Також, одним з альтернативних джерел фінансового забезпечення охорони здоров’я виступає благодійництво та благодійна діяльність. Надходження від спонсорських і доброчинних внесків розглядаються як «інвестиції в соціальну сферу» взагалі та в охорону здоров’я зокрема.

Нажаль, на даному етапі в Україні на забезпечення охорони здоров’я лише незначна частина фінансових ресурсів припадає під визначення «спонсорськи» та «благодійні внески», а основа питома вага базується на державних коштах, тому контроль за їх використанням є необхідним і виконується державними фінансовими органами виконавчої влади, що здійснюють нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і благополуччя населення.

Основу державної політики в сфері контролю за охороною здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад. Реалізація державної політики, в тому числі і контрольної функції в сфері охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади, особисту відповідальність за неї несе Президент України.

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий контроль в України на охорону праці здійснюють багато органів виконавчої влади держави, але незалежно від цього брак коштів в цій підгалузі соціальної сфери все одно призводить до катастрофічних подій, які в першу чергу відбиваються на населенні.

Використана література:

1.. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2801-12

2. Буздуган Я. Організаційно-правові засади функціонування фінансів галузі охорони здоров’я в Україні за останні роки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. — 2004. — № 16. – С. 114—122.

3. Карпишин Н. І. Фінансове забезпечення охорони здоров’я в реалізації державних функцій на ринку медичних послуг: Дис. канд. екон. наук: 08.04.01. / ТНЕУ — Тернопіль., 2006. — 168 с.

4. http://www.viche.info/journal/960/