Лобас І.А., Бедзай О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ В ПЛАНУВАННІ ВЕЛИЧИНИ ПРИБУТКУ

Прибуток займає одне з центральних місць в загальній системи вартісних показників та важелів управління економікою. Він є мірилом оцінки ефективності виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства, джерелом його розвитку, самофінансування, матеріального заохочення праці робітників, виступає джерелом винагороди володарям акцій, паїв у статутному капіталі підприємства, поповнення державного і місцевого бюджетів. Саме прибуток складає матеріальну основу економічної самостійності підприємства.

Ефективність управління процесами формування прибутку залежить від якості аналізу, реальності виявлення резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів формування і використання прибутку на плановий період.

Особливо гостро проблема планування величини прибутку постає за сучасних умов світової фінансової кризи, коли більшість підприємств провідних галузей економіки діють в умовах збитковості, постійно повинні шукати альтернативні джерела фінансування та поновлення своєї фінансової міцності. Тому керівникам підприємств належить особливу увагу приділяти аналізу прибутку .

Аналіз прибутку – це процес дослідження умов і результатів його формування і використання з ціллю виявлення резервів подальшого збільшення ефективності управління ним на підприємстві.

Головною метою проведення аналізу прибутковості будь-якого підприємства є виявлення ефективності діяльності та виявлення можливих резервів. Тому, кінцевим результатом аналізу прибутковості є отримання детальної і повної інформації про суб’єкт господарювання для планування його діяльності як на перспективу, так і в поточному періоді.

Методи планування прибутку підприємства

У процесі планування формування прибутку підприємства використовуються різні методи. Система основних з цих методів наведена на рис.1

Рис. 1 Система основних методів формування прибутку підприємства

Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування прибутку підприємства. В його основі лежить дослідження закономірностей розвитку показників, які вивчаються у перед планових періодах та перенесення виявлених закономірностей розвитку на господарську діяльність підприємства [2]. Але в період інфляції, та особливо гіперінфляції, застосування методу екстраполяції не дає реальних плануємих показників, тому що неможливо спрогнозувати і урахувати її вплив на фінансові показники результатів роботи підприємства у майбутньому. Якщо в періодах, які аналізують, були невисокі розміри інфляції, то прогнозні показники фінансової діяльності підприємства модна визначити за допомогою методу екстраполяції.

Треба зазначити, що метод екстраполяції не є зовсім точним, тому що він не враховує впливу зміни факторів не тільки зовнішнього середовища,але і деяких факторів внутрішнього розвитку підприємства у майбутньому періоді.

Метод прямого розрахунку є відносно простим і надійним методом планування прибутку підприємства, але його може бути застосовано тільки у тому випадку, якщо на попередній вже сформовані плани операційного доходу, операційних витрат та податкових платежів.

Умовою застосування нормативного методу є наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Цей метод планування прибутку від реалізації в останній час широко використовується на заново створених підприємствах. Його основним недоліком є те, що він не пов’язан з іншими показниками операційної діяльності підприємства (виробничою програмою ,операційними витратами, податковими платежами), отже, його не може бути використано у багатоваріантних розрахунках суми прибутку [1].

Метод “CVP” або метод планування прибутку з використанням системи «взаємозв’язок витрат, товарообігу ті прибутку». Система цього зв’язку дозволяє виявити роль окремих чинників у формуванні прибутку від реалізації товарів і забезпечити ефективне керування цим процесом. У процесі планування прибутку за допомогою даного методу торгове підприємство вирішує ряд задач:

1) Визначення обсягу реалізації товарів, що забезпечує беззбиткову діяльність, тобто забезпечити такий товарообіг, при якому сума чистого прибутку порівняється із сумою витрат обігу, як постійних, так і перемінних.

2) Визначення планової суми прибутку при заданих планових значеннях обсягу товарообігу, прибутків і витрат обігу [4].

Таким чином, механізм планування суми прибутку торгового підприємства з використанням системи «взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» побудований на залежності від його основних показників: обсяг реалізації товарів, суми і рівня чистого прибутку, суми і рівня перемінних і постійних витрат обігу та їх співвідношення [3].

Метод цільового формування прибутку дозволяє забезпечити найбільший зв'язок планових показників зі стратегічними цілями управління прибутком підприємства у майбутньому періоді. В основі цього методу розрахунку лежить попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок чистого операційного прибутку підприємства.

Отже, при виборі методів планування обсягів прибутку треба враховувати, що використання методу екстраполяції засноване на орієнтування на обсяг товарообігу минулих років. Головним недоліком нормативного методу є неточність отриманих даних, тому що він не враховує впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ. Застосування методу “CVP” неможливе лише за умови, якщо підприємство вже отримує прибуток, який більший за мінімальний, та має відповідний обсяг товарообігу, набагато менший за товарообіг мінімального рівня рентабельності.

Взагалі, найбільш доцільним при плануванні прибутку від реалізації є використання методу середньої ковзної, тому що при застосуванні саме цього методу планування отримуються найбільш точні дані, що відповідають загальній стратегії та концепції діяльності підприємств.

Література:

1. Бухолков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2007.

2. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле: Учебник. – 6-е изд., перераб. – Мн, 2006. – 526с.

3. Крайнека М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. – М.: Финансы и статистика, 2006.

4. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів (під ред. проф. Н.М. Ушакової) – К.: «Хрещатик», 2006.