Криницька Вікторія Валеріївна

Науковий керівник Крупельницька Ірина Генадіївна

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ КОШТОРИСУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Розвиток ринкових відносин в країні та орієнтація на входження до європейської спільноти сприяє розвитку усіх функцій державного управління, зокрема фінансовий контроль, форми і методи якого постійно вдосконалюються. Фінансовий контроль є важливою функцією управління спільними фінансовими ресурсами.

Метою даної статті є визначення пріорітетних форм стратегії державного фінансового контролю за виконанням кошторисів бюджетними установами.

Питаннями державного фінансового контролю виконання кошторисів бюджетних установ присвячено багато наукових публікацій вітчизняних теоретиків та практиків – Байбекова О.О., Гуцалюк Л.В., Дудчик В.В., Фірстенко В.В., Шевчук В.О., та інших.

Велике значення має контроль за правильністю складання кошторису доходів і видатків, так як саме він є передумовою забезпечення дисципліни витрачання бюджетних коштів, підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Перевірка дотримання законодавства при складанні і виконанні кошторису по суті є одним з найважливіших контрольних заходів.

По-перше, виконання показників державного замовлення: наприклад, статистичні дані про фактичний обсяг наданих послуг, фактичну чисельність контингенту, що отримує послуги в бюджетній установі, стан забезпеченості певними матеріальними цінностями.

По-друге, аналіз звітності про результати виконання кошторису. Зокрема, відхилення між показниками затверджених асигнувань, фактичних видатків та касових видатків може свідчити про необгрунтовано проведені розрахунки необхідних асигнувань, що є підставою для ретельної перевірки розрахунків за певними кодами економічної класифікації.

Мають значення й інші параметри. Це – обсяг коштів, переведених у дебіторську заборгованість; обсяг кредиторської заборгованості; динаміка залишків коштів на рахунках бюджетної установи, тривалість їх перебування без руху [3].

Важливим є аналіз змісту наказів, що видавалися в установі стосовно її фінансово-господарської діяльності, зокрема наказів про виплати премій та матеріальної допомоги, встановлення стимулюючих надбавок, оскільки передумовою таких дій , як правило, є завищення показника фонду оплати праці.

Найбільше порушень виявляється при перевірках правильності розрахунків фонду оплати праці та видатків на поточне утримання бюджетної установи. Так, мають місце факти, коли фонд оплати праці , всупереч вимогам постанови Кабміну №228, грунтується не на ретельно проведених розрахунках, а на завищених показниках фонду оплати праці, завдяки чому створюється резерв для проведення стимулюючих виплат.

Необхідно памятати, що в якості джерела стимулюючих виплат можуть бути передбачені в кошторисі спеціальні асигнування для цієї мети та економія за основним фондом оплати праці, методика розрахунку якого базується на нормативних актах, що регламентують порядок оплати праці в певній галузі.

За умови правильного визначення фонду оплати праці та реальної можливості для виплати надбавок і доплат за рахунок економії основного фонду оплати праці, що може бути забезпечено тільки наявністю вакантних посад, у контролера повинно виникнути декілька запитань, які слід проаналізувати:

- або завищено штатну чисельність відносно встановлених нормативів, що є фактом грубого порушення Бюджетного законодавства;

- або бюджетна установа не повністю виконує свої функції, а фінансування з бюджету здійснюються в повному обсязі;

- третій аспект – об’єктивність галузевого нормативного акта щодо нормативів штатів. Цей аспект дуже важливий, оскільки відповідні висновки дають підстави для попередження неефективного використання коштів на оплату праці шляхом внесення пропозицій щодо перегляду штатних нормативів.

Правильність визначення видатків за іншими кодами бюджетної класифікації перевіряється математичним розрахунком. А передумовою такої перпвірки є аналіз виконання кошторису за певний звітпий період, порiвняння фактичних і касових видатків, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей з розрахунків за певні послуги.

Наявна кредиторська заборгованість повинна розглядатись у декількох аспектах:

- чи не було необ’єктивно внесено зміни до кошторису у бік зменшення відповідного коду економічної класифікації на користь іншого, що стало причиною створення кредиторської заборгованості;

- чи об’єктивно розраховано і затверджено показник потреби в асигнуваннях;

- чи забезпечується установою режим економії споживання відповідних ресурсів.

Розрахунок видатків на придбання основних засобів контролюється шляхом перевірки відповідних обгрунтувань потреби, документів, які підтверджують узгодження питань про придбання з вищими за підпорядкуваннім органами. Перевіряється також найменування обладнання, що планується придбати, на предмет відповідності функціям, покладеним на установу. При перевірці правильності складання і виконання кошторису важливим є вміння дати правильну оцінку розбіжності між показниками затверджених асигнувань, касовими та фактичними видатками.

Особливої уваги і аналізу потребують власні надходження бюджетних установ, тому що їх формування і використання чітко регламентовано. До таких доходів відносять:

- від послуг на платних умовах, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, вони мають постійний характер і плануються у бюджеті;

- надходження бюджетних установ від господарської або виробничої діяльності;

- плата за оренду майна бюджетних установ;

- надходження бюджетних установ від реалізації майна [2].

За першими двома групами необхідно контролювати, чи не планується отримувати доходи від видів діяльності, що не включені до переліків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України; чи відповідають заплановані видатки напрямам, передбаченим постановою №659.

Отже, ретельне вивчення форм і методів контролю за дотриманням законодавства при формуванні, затвердженні і виконанню бюджету – єдиний шлях підвищення професійного рівня ревізора, а також впливу контрольно-ревізійної роботи на зміцнення фінансової дисципліни в державі. По досліджуваному питанню можна зробити висновок, що аналіз кошторису є не зайвим етапом в ревізійному процесі, а методом визначення ризиків порушень фінансово-бюджетної дисципліни. Для тих, хто вміє „читати” кошторис, план подальших ревізійних дій є чітким і зрозумілим.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України. – К.:Атіка,2001.

2. Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. – Наказ ГоловКРУ України від 19.12.2005 р., №451.

3. Никонович М.О. та ін. Організація і методика аудиту: Навчальний посібник. За ред. Є.В.Мниха. – К.: КНТЕУ, 2006.-472 с.