Економічні науки/ 7.Облік та аудит.

Карапетян Н. М.

Студентка Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Деякі аспекти дослідження методів аналізу прямих матеріальних витрат в системі управління підприємством

Управління витратами - важливий елемент управління господарством. При цьому, прямі матеріальні витрати займають значну частку у загальних витратах підприємства. В свою чергу, управління цим видом витрат неможливе без їх аналізу, що дозволив би з`ясувати тенденції їхніх змін, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Під методом аналізу витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Для обробки економічної інформації при обліку прямих матеріальних та інших витрат на виробництво продукції використовуються доволі значна кількість методів, зокрема, порівняння, прийом виділення «вузьких місць» й «провідних ланок», групування, деталізація, балансовий, елімінування, інтегральний, індексний, перерахування показників, ряди динаміки, графічні, економіко-математичні та інші [1, c.125]. Ми опишемо деякі із них.

Прийом порівняння – це один з основних прийомів економічного аналізу, що дозволяє розглядати економічні показники в порівнянні, давати оцінку виконання планових завдань, визначити досягнутий рівень і темпи економічного розвитку, виявляти розмір і причини розходжень у використанні ресурсів, дозволяє виявити внутрішні резерви [2, с. 6]. Цей метод є доволі ефективним, але достатньо трудомістким. При використанні прийому порівняння, особливо при порівняльному аналізі прямих матеріальних витрат, необхідно забезпечити порівнянність вихідних даних.

Прийом угруповань використовують в аналізі для виявлення зв’язку між окремими економічними явищами з метою вивчення структури, складу й динаміки розвитку, визначення середніх величин й їхнього змісту. Групування допомагає розібратися в суті аналізованих явищ і процесів, систематизувати матеріали аналізу, знайти і ввести в дію резерви підвищення ефективності господарювання.

Прийом виділення «вузьких місць» й «провідних ланок» дозволяє встановити, які ділянки або які недоліки ресурсного забезпечення обмежують ефективність фінансово-господарської діяльності, перешкоджає виконанню планових завдань. Виділення «вузького місця» дає можливість кількісно визначити й мобілізувати резерви після його усунення. «Провідна ланка» - це основний елемент діяльності підприємства, що визначає його можливості підвищити ефективність виробництва. Вивчення "вузьких місць" і провідних ланок підвищує оперативність аналізу.

Широко в бухгалтерській практиці використовується метод «стандарт-костингу». Він значно відрізняється у вітчизняній та західній економічних системах. Так, найважливішою характеристикою західних систем є те, що аналіз прямих матеріальних витрат у них поділяється на аналіз фактичних (минулих) витрат і аналіз витрат за системою «стандарт-кост». Система «стандарт-кост» включає розробку норм стандартів та прямі матеріальні витрати, складання стандартної (нормативної) калькуляції і облік фактичних витрат із аналізом відхилень від стандартів (норм). Разом із тим, у вітчизняному аналізі діє добре розроблена система нормативного аналізу, що багато в чому схожа із західним методом «стандарт-костингу» [3].

Надзвичайно ефективним є метод аналізу прямих матеріальних витрат АВС. Він полягає у кількох етапах: визначення основних і допоміжних видів діяльності підприємства; визначення факторів собівартості по конкретних видах діяльності; створення центрів відповідальності по кожному виду діяльності; в результаті чого, здійснюється розподіл витрат на ті, що відносяться на виробництво одиниці продукції, на партії продукції, на загально виробничі витрати та на загальногосподарські витрати. Таким чином, цей метод дає можливість більш точно визначити прямі матеріальні витрати на потужності, що не використовуються, що потрібно для періодичного їх списання на прибутки чи втрати.

Взагалі, в результаті методів аналізу прямих матеріальних витрат визначаються чинники, що викликали зміни у їхньому обсязі. Зазвичай тут виділяють чинники чотириразової змінної супідрядності. Чинники першого порядку - зміна обсягу, структури продукції і рівня витрат на окремі вироби. Чинники зміни обсягу і структури продукції є елементними, і їх далі не деталізуватимемо. Зміна рівня витрат на окремі вироби - це складний чинник, що у свою чергу поділяється на чинники другого, третього і четвертого порядків. Чинники третього і четвертого порядків характеризують зміну матеріальних витрат у результаті заходів науково-технічного прогресу [4, c. 132].

З огляду на активний спектр застосування математичних методів у бухгалтерському обліку, вплив зазначених чинників (факторів) може бути оціненим у цифрах через побудову і розрахунок функції витрат. Зазначена функція являє собою математичний опис взаємозв’язку витрат та фактору впливу на них [5].

Іншим різновидом аналізу прямих матеріальних витрат є технологічний аналіз – системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності. Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Він потребує значних витрат часу і коштів. Однак, саме він є найбільш придатним в умовах переходу на інноваційний тип відтворення.
Більшість заходів в управлінні витратами, як і основна маса методів аналізу прямих матеріальних витрат, виникли у США у 30-50-ті роки XX століття на базі виробничого обліку. Саме тому, більшість методів аналізу прямих матеріальних витрат, що використовуються у вітчизняному обліку, є прототипами західних аналогів (при цьому, часто відрізняючись у назвах). Історично, західний аналіз вигідно відрізнявся своєю орієнтацією на фінансове управління підприємством, а не просто для складання звітності та планування витрат.

Література:

1. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 210 с.

2. Попова Л.В., Маслова И.А. Процедура внутрипроизводственного учета затрат и управление себестоимостью [електронний ресурс] //Финансовый менеджмент. - 2004. - №1. - С. 4-9.- Режим доступу до журналу: http://www.finman.ru/articles/2004/1/749.html

3. Керимов В.Э., Селиванов П.В., Крятов М.С. Организация управленческого учета по системе "СТАНДАРТ-КОСТ"//Аудит и финансовый анализ.-2001.-№ 3

4. Керимов В.Э.,Минина Е.В. Управленческий учет и проблемы классификации затрат// Менеджмент в России и за рубежом.-2002.-№1

5. Кожанова Є.П., Оленко І.П.. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.-Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.-208 с.