Экономические науки/7.Учет и аудит.

Садекова А. М., студентка групи ОА-05-В Мельник Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені Михайла Туган- Барановского

Ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства

Організація, як і кожен елемент Ії зовнішнього середовища, має свої інтереси. Неминуче виникає необхідність їх узгодження, і організації важливо діяти з урахуванням всіх зацікавлених сторін і бути соціально орієнтованою на результати своєї діяльності. У цих умовах надзвичайної можливості набувають такі поняття, як партнерство,стратегія, орієнтована на «виграш кожній» із сторін.

Жоден із структурних елементів організації, жоден з підрозділів не мають значення самі по собі. Вони важливі тільки в сукупності, як інтегроване ціле.

Дослідженню теоретичних і практичних проблем управління фінансовими ресурсами підприємства присвячені праці багатьох фахівців, зокрема В. Мікрюкова, В. Скобари, З. Гуцайлюка, М. Пушкаря та ін.

Метою статі є розглянути організацію в різних аспектах Ії функціонування, у взаємозв’язку і взаємозалежності Ії компонентів.

Важливо врахувати, що підвищення ефективності в якомусь окремому елементі системи без урахування наслідків для інших може виявити згубним для системи в цілому. Ефективність є мірою як економічності так і результативності використання фінансових ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалу, енергії, часу, інформації і так далі – при виробництві товарів і послуг, що задовольняють запити і вимоги споживачів.

Всі підприємства мають структуру, що відображає різні функції, види продукції або напрями спеціалізації. Цільова спеціалізація показує, хто саме і яка частина організації можуть ефективно впливати на кожен ресурс. З метою ухвалення обґрунтованих управлінських рішень в сфері підвищення ефективності діяльності украй важливо класифікувати всі чинники ефективності на групи і підгрупи. Це дозволить з’ясувати «вагу» і пріоритетність кожного з них, а також визначити відповідальних осіб і організаційні підрозділи в підприємстві.

Сучасні організації можуть мати багатоаспектні завдання і стратегії їх реалізації, значить, і класифікація чинників ефективності виробництва також повинна бути багатоаспектною і максимально відповідати структурі організації або циклу виготовлення продукції. Ця відповідальність може бути досягнута за рахунок точнішої класифікації чинників і зміни структур організації з метою кращого їх використання.

Чинники ефективності поділяються на зовнішні і задоволення попиту, а також внутрішні – підвищення ефективності і продуктивності підприємства. Зовнішні чинники – ті, які в короткостроковому плані не можуть бути об’єктами контролю або впливу з боку керівництва підприємства, а внутрішні – ті, які знаходяться під контролем керівництва підприємства і на яких воно повинно робити вплив; при цьому важливо знати і розуміти значення і способи взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників.

У рамках даних програм доцільно розглянути ряд питань:

ü Розробка нових систем і методів визначення діяльності, збір інформації обробка статистичних даних;

ü Ведення прикладних досліджень;

ü Складання експертних оцінок по запитах компаній;

ü Зіставлення міжфірмових і міжгалузевих показників ефективності діяльності;

ü Реалізація реальних проектів і консультування з питань ефективності діяльності підприємств;

ü Надання послуг в сфері підготовки і перепідготовки кадрів компаній.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємства працюють сьогодні і зараз, і питання ефективності хвилюють їх в поточному і стратегічному режимі, отже, керівникам компаній важливо розробляти і впроваджувати систему критеріїв оцінки ефективності діяльності. Наявність такої системи дозволить підприємству створювати і контролювати адекватну стратегію розвитку підприємства.

Література:

1. Карась Л. Ю., Тихомов М. С., Черников В. В. Системний аналіз в стратегическом менеджменте. – М.: АЄФП, 2005.

2. Оптнер С. системный анализ для решения деловых и промышленных проблем. – М.: Радио, 2000.