Федоренко Т.В., Погоріла І.А., Ткаченко К.О.

Уманський державний аграрний університет

Напрями покращення інвестиційного середовища в Україні

В економічному житті кожної країни інвестиції є домінуючим чинником розвитку. В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожній окремо взятій країні може підтримуватися і стимулюватися за участю іноземного капіталу. На розміри цієї підтримки та її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-одержувача.

Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, які бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економічних і соціальних чинників, найвагомішу роль серед яких відіграють економічні параметри країни, що приймає інвестиції.

Таким чином, категорія інвестиційного клімату дає змогу скласти уяву про ту систему орієнтирів і цінностей, у рамках якої діють інвестори, в тому числі й іноземні. А це, в свою чергу, дозволяє виробити оптимальну лінію поведінки держави щодо іноземних інвестицій.

Інвестиційний клімат розглядається, як правило, на макро- і мікрорівні. На нашу думку, з огляду на важливість регіональних відмінностей у залученні прямих іноземних інвестицій, доцільно виділити також і мезорівень - регіональний рівень інвестиційного клімату. При цьому кожний рівень інвестиційного клімату характеризується своїми, йому властивими показниками, має власні підходи до вивчення й аналізу тощо.

Так, якщо розглядати макрорівень, то в першу чергу для визначення доцільності прямих інвестицій власник капіталу вивчає законодавство країни-реципієнта, що стосується іноземних інвестицій та зовнішньої торгівлі, ступінь стабільності законодавства та загальну політичну ситуацію в країні.

Підходи до аналізу інвестиційного клімату на регіональному рівні є схожими до підходів на макрорівні. Особливістю тут є те, що, по-перше, у всіх регіонах діє єдине законодавче поле (з певними змінами лише для вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку). По-друге, на регіональному рівні значну роль починають відігравати безпосередні стосунки з регіональними органами влади.

На мікрорівні інвестиційний клімат виявляє себе через двосторонні угоди інвестора з господарськими суб’єктами країни-одержувача.

Враховуючи вищевикладені підходи до поняття інвестиційного клімату, необхідно виділити ті чинники, які формують інвестиційний клімат в Україні.

Бажання іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку України (незважаючи на високий ступінь ризику) зумовлене такими чинниками, як:

- метою закріпитися на ринку збуту України;

- подолання імпортних бар’єрів:

- збереження і розвиток ринків.

Аналіз мотивів інвестиційної діяльності зарубіжних компаній в Україні однозначно висуває два з трьох стратегічних мотивів орієнтації на збут на головні позиції. Третім за значенням, хоч його рейтинг і набагато нижчий, визнаний мотив подолання бар'єрів по імпорту, оцінений як найважливіший мотив географічного розташування. Четвертим в переліку іде теж мотив, пов'язаний із збутом. Решта вісім мотивів ведення діяльності в даній країні (географічні) визнані як відносно неважливі [1, с.157].

Поряд із зазначеними стимулами, в Україні існує ряд негативних обставин, які стримують надходження іноземних інвестицій. Серед основних причин низьких показників припливу іноземних інвестицій в економіку держави варто виділити такі:

- складне, суперечливе і постійно змінне чинне законодавство;

- надмірне втручання держави, бюрократичні перепони діяльності приватного сектору;

- політична нестабільність.

Для визначення інвестиційної привабливості країн згідно з результатами дослідження, проведеного Центром міжнародного приватного підприємництва, слід застосовувати такі показники: характеристика місцевого ринку; доступ до ринку; структура та якість робочої сили; валютний ризик; репатріація капіталу; захист інтелектуальної власності; торгова політика; урядове регулювання; ставки податків; політична стабільність; рамки макроекономічної політики; інфраструктура ринку. Характеризуючи інвестиційну привабливість України на основі перелічених вище показників, слід звернути увагу на низький рівень розвитку інфраструктури, часті зміни уряду за роки незалежності, багаторазові зміни законодавчих актів, які регулюють залучення іноземних інвестицій в Україну. Це й зумовлює незначний рівень інвестування нерезидентами економіки України.

Аналіз досвіду країн Східної Європи дає можливість зробити висновок, що досягнути припливу іноземних інвестицій неможливо лише лібералізацією законодавчого регулювання іноземних інвестицій без створення сприятливого макроекономічного середовища. Тому уряду необхідно проводити економічну політику спрямовану на покращення інвестиційного клімату, створювати належні умови для розвитку приватного сектору, здійснювати трансформаційні процеси в народогосподарському комплексі.

Список використаної літератури:

1. Панченко Є., Ландарь І. Сучасні підходи до визначення інвестиційної привабливості регіонів України // Збірник наукових праць.Вип.29/ Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: ІСЕМВ, 2001. - с. 155-170