Волощук А.О., Олійник С.М., Сокерчак О.М.

Уманський державний аграрний університет

Сучасні тенденції розвитку підприємств малого бізнесу в Україні

Мале підприємництво слід розглядати як особливу складову підсистеми ринкової економіки, яка при спрямуванні діяльності на забезпечення потреб і вимог ринку, формує власні мету, завдання, структуру, розробляє власну стратегію розвитку при забезпеченні прибутковості її діяльності.

Підприємництво дедалі більше набуває розвитку і функціонує у межах правового поля, яке сформоване в сфері виробництва, фінансово-кредитній сфері. Якщо взяти до уваги, що умови переходу від однієї системи господарювання до іншої є дуже складними і суперечливими, то цивілізованість цього етапу в розвитку національної економіки цілком залежить від правового забезпечення і визначення вимог до економічної діяльності кожного суб'єкта економіки.

Відсутність в Україні належної юридичної обґрунтованості цивілізованого розвитку малого підприємництва спонукає до стихійних, некерованих з боку держави процесів у регулюванні діяльності комерційних структур. Це призводить до значних втрат ефективності у функціонуванні комерційних підприємницьких організацій, загостренню протиріч в інтересах держави і підприємців. Крім того стихійний розвиток малого підприємництва є високоризиковим [1, С.18].

Крім того в умовах перехідної економіки України поряд із нестабільністю загальної економічної ситуації в країні і недосконалістю юридичних законів, постійною є зміна правил функціонування різних об'єктів економіки з боку уряду і виконавчої влади. Ситуація, в якій для цивілізованого розвитку підприємництва нормативно-правових актів явно не вистачає, а ті, що прийняті, постійно змінюються, сприяє не тільки підвищенню підприємницького ризику, але й порушенню чинного законодавства, зростанню масштабів тіньової економіки.

Сучасна економічна наука вивчає підприємництво як вид діяльності, основу якого покладені такі ознаки:

1) свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

2) постійна наявність фактора ризику;

3) орієнтація на досягнення комерційного успіху;

4) інноваційний характер діяльності. '

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:

• ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;

• готовність наражатися на ризик;

• гнучкість і постійне самооновлення;

• цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.

Крім того, підприємництво — це комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб'єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна література виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності:

- ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

- організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав);

- творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Із зазначеного вище випливає такий важливий висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого — персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності. Таким чином мале підприємництво доцільно розглядати як особливий вид ведення бізнесу, який функціонує в системі виробництва та грошових відносин і проявляється в різних формах.

Важливим напрямком діяльності для малого підприємництва є необхідність визначення того, як ефективно спланувати свою діяльність, обґрунтувати власну стратегію.

Розробка стратегії спирається на певні принципи: орієнтація на довгострокові глобальні цілі підприємства як господарської системи, а також економічні інтереси його власників; багатоваріантність можливих напрямів розвитку, яка обумовлена динамічністю зовнішнього середовища діяльності підприємства; безперервність розробки стратегії, постійна адаптація до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі; комплексність розробки стратегії; узгодженість стратегічних рішень за окремими напрямами діяльності підприємства, видами ресурсів, функціями.

Планування діяльності підприємства, незалежно від його розмірів та організаційно-правових форм, можна поділити на перспективне, пов'язане з реалізацією стратегічних цілей у прийнятті рішень та оперативне, що за мету має прийняття та реалізацію тактичних рішень. На сьогоднішній день для підприємств малого та середнього бізнесу при плануванні актуальним є прийняття обґрунтованої ідеї існування суб'єкта підприємництва. При цьому одночасно вирішуються питання вибору стратегії, засобів реклами, постачальників, споживачів, сегменту ринку, ніши на ринку.

Список використаної літератури

1. Данилейко Б., Ганусяк І. Про необхідність нової концепції промислового розвитку м. Львова //Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. - Львів: ІРД НАН України. - 2005. - 4.11. - С. 17-20