Экономические науки / 7. Учет и аудит

Прохоренко О.О., Манакина В.А.

Донецький державний університет управління, Україна

ОСОБЛИВОСТІ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЗА МЕТОДОМ «ДИРЕКТ-КОСТИНГ»

У сучасних умовах ринкових відносин підприємства стають все більше незалежними, а ефективність їхньої діяльності залежить від повноти, достовірності та своєчасності економічної інформації. Вітчизняна система бухгалтерського обліку в основному зорієнтована на виконання функції розрахунку бази оподаткування. На більшості наших підприємств досі застосовують витратний метод бухгалтерського обліку, що передбачає облік і обчислення повної фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Проте світовий досвід свідчить про ефективність використання маржинального методу бухгалтерського обліку витрат — системи обліку "директ-костинг", в основі якої лежить числення скороченої собівартості продукції і визначення маржинального доходу, який в більшій мірі відповідає ринковим умовам.

Метою дослідження є аналіз та виявлення переваг застосування методу калькулювання за неповними витратами («директ-костинг»).

Метод «директ-костинг» належить до альтернативних підходів калькулювання повної собівартості і базується на обчисленні неповної (обмеженої) собівартості. Він представляє собою визначення по виробам маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат і змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат). Постійна частина загальновиробничих витрат за виробами не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються за виробами також адміністративні витрати і витрати на збут [1, С. 4].

Використання калькулювання собівартості продукції за неповними витратами зумовлено такими недоліками системи обліку за повними затратами:

неможливістю точно оцінити непрямі витрати, спожиті в процесі виробництва продукції;

неможливістю простеження шляху конкретного елемента непрямих витрат у процесі виробництва окремого продукту;

зменшенням точності визначення собівартості продукції внаслідок постійного зростання питомої ваги накладних витрат у структурі витрат підприємства, що пояснюється широким упровадженням автоматизації виробничих процесів.

На початку практичного використання директ-костингу до собівартості включалися лише прямі змінні затрати, а всі непрямі відносились на фінансовий результат. Про це свідчить і назва. Згодом директ-костинг трансформувався в систему, згідно з якою до собівартості почали включати не лише прямі змінні затрати, а й змінні накладні витрати. Тому назва «директ-костинг» уже перестала відповідати суті трансформованої його форми, а на її місці з'явилася нова - «верибл-костинг».

Директ-костинг має такі особливості:

облік і планування собівартості продукції здійснюється тільки за змінними затратами, причому постійні затрати списуються безпосередньо на фінансовий результат;

оцінювання залишків готової продукції й незавершеного виробництва проводиться лише за змінними витратами;

існує можливість вивчення взаємозв'язку і взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами і прибутком [2, С. 247].

Існують два основних варіанти використання методу «директ-костинг»:

1) простий директ-костинг, коли у собівартість включаються лише прямі змінні витрати;

2) розвинений директ-костинг, коли у собівартість продукції включаються крім прямих змінних ще й прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

В залежності від обраного варіанту розрахунок суми покриття має різний ступінь деталізації.

На вітчизняних підприємствах добре налагоджений облік витрат по місцях їх виникнення (по ділянках, цехах і т. п.). Доповнення цього обліку класифікацією витрат по місцю їх виникнення на постійні та змінні підвищить аналітичність виробничого обліку, причому без особливих трудовитрат. Калькуляція на рівні прямих витрат, здійснювана в цій системі, значно підвищує точність калькуляції, оскільки в них включаються тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом даного виробу, і собівартість виробу не спотворюється в результаті непрямого розподілу постійних витрат. Це веде до скорочення обсягу обліково-калькуляційних робіт і до збільшення термінів періодичності складання звітних калькуляцій до одного разу на квартал (або навіть одного разу на рік).

В результаті використання інформації про витрати, що розділяються в обліку на постійну і змінну складові, значно розширюються можливості аналізу витрат і результатів, обгрунтування різного роду рішень по управлінню підприємством. Ігнорування факту коливань собівартості одиниці продукції може привести до неправильних результатів і, як наслідок, до ухвалення помилкових рішень. У міру становлення і розвитку ринкових стосунків посилюється необхідність в застосуванні категорій маржинального підходу в різних аналітичних розрахунках [3].

До переваг системи калькулювання за неповними витратами відносяться наступні:

спрощення калькулювання собівартості продукції, а оцінка запасів здійснюється відповідно до поточних витрат на виготовлення окремих виробів;

стимулювання скорочення постійних витрат, що призводить до збільшення чистого прибутку;

можливість отримання оперативної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень;

виключення впливу змін запасів на величину прибутку.

Але, як і для кожного методу, йому притаманні деякі недоліки, а саме такі, як:

складена при використанні цього методу звітність не відповідає правилам підготовки фінансової звітності;

виникнення помилок через неможливість точного розподілу витрат на постійні та змінні;

для отримання інформації про повні витрати необхідні додаткові позасистемні розрахунки.

Окрім цього, прямі витрати, які в системі приймаються як змінні, не є такими і більшою чи меншою мірою відрізняються від змінних. Непрямі витрати, які не розподіляються між виробами і розглядаються як постійні, мають значну частку змінних витрат. Особливо це стосується витрат на утримання та експлуатацію обладнання та витрат на збут [4, С. 4].

Таким чином, на основі викладеного матеріалу можна зробити наступні висновки:

1. Метод «директ-костинг» дозволяє реалізувати ринковий підхід, спрямований на удосконалення методики прийняття управлінських рішень, калькулювання собівартості залежно від зміни ринкової кон’юнктури та інших зовнішніх чинників.

2. Використання методу є доцільним на підприємствах з широким асортиментом виготовлення продукції.

3. Принципова відмінність системи «директ-костинг» від калькуляції повної собівартості полягає у відношенні до постійних загальновиробничих витрат. Тобто, при калькулюванні повної собівартості вони беруть участь в розрахунках, а при калькулюванні собівартості по змінних витратах постійні загальновиробничі витрати виключаються з витрат виробництва.

4. Метод обліку за неповною собівартістю сприяє зменшенню прибутку в поточному періоді, оскільки постійні витрати повністю списуються на фінансовий результат.

Література:

1. И. Белоусова. Методы учета производственных затрат и калькулирования себестоимости продукции // Бухгалтерский учет и аудит. – 2006. – № 9. – С. 3-5.

2. Нападовська Л. В. Управлінський облік: Монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.

3. Н. Чумаченко, И. Белоусова. Дискуссионные проблемы учета затрат и калькулирования себестоимости продукции // Бухгалтерский учет и аудит. – 2008. – № 10. – С. 3-7.

4. http://masters.donntu.edu.ua/2002/fem/gorobets/lib/index3.htm.