Экономические науки / 7. Учет и аудит

К.е.н., Агафоненко О.Ю., Паращіч М.М.

Донецький державний університет управління, Україна

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМПАНІЇ, АКЦІЇ ЯКОЇ ОБЕРТАЮТЬСЯ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

Будь-яка оцінка бізнесу повинна починатися з оцінки його фінансового становища в цілому. Якою б не була компанія, великою чи малою, її фінансове становище засвідчує про успіхи чи невдачі. Конкретна оцінка успіху залежить від типу компанії. Акціонерна компанія може розраховувати ринкову вартість своїх акцій як найважливіший динамічний показник. Невелика компанія в якості успіху може розглядати забезпечення пристойної заробітної плати своїм працівникам. Некомерційна організація головним чином стурбована збереженням спроможності задовольняти мети її утворення.

Існує чимало стандартних методів отримання такої оцінки. Цінність будь-якого показника суттєво знижується, якщо не порівнювати його з відповідним стандартом. Такий стандарт може бути внутрішнім, наприклад ефективність за попередні періоди часу або ефективність різних підрозділів. Але краще, якщо такий стандарт буде зовнішнім, наприклад показники конкурентів.

Однак, необхідно враховувати відмінності в практиці бухгалтерського обліку як окремих підприємств однієї галузі, так і особливості обліку в різних галузях народного господарства та окремих країн. Адже відомо, що різні методи калькулювання собівартості впливають на оцінку рентабельності як компанія в цілому так і продукції, яку воно виробляє.

Із цього випливає, що головне питання, на яке необхідно відповісти в першу чергу, який метод використовує компанія як головний інструмент оцінки фінансових успіхів. А краще оцінювати фінансове становище компанії за допомогою різних методів. Це забезпечить всебічний аналіз ситуації, що склалася.

Для оцінки фінансового становища рекомендується розраховувати ряд показників зростання доходу, прибутку, доходності використання активів, показники грошового потоку, тощо.

Необхідно відслідкувати становище акції компанії на фондовому ринку, визначаючи коливання їх ринкової вартості. При цьому необхідно пам'ятати, що, оскільки багато із того, що впливає на ціну акції, непідвласне компанії, не потрібно занадто хвилюватися над проблемами, пов'язаними з ціною акції. Адже фондовий ринок іноді поводить себе ірраціонально, однак необхідно пам'ятати, що на його поведінку впливають не лише минулі показники діяльності компанії, а й очікування, пов'язані з майбутнім. У всіх компаніях дії керівництва в значному ступені формують ці очікування, а в компаніях, орієнтованих на зростання ринкової вартості своїх акцій, вибір стратегії здійснюється ціленаправлено, виходячи з його впливу на курс акцій. Але у компанії через недостатність ефективності бізнесу можуть виникати проблеми з грошовими потоками. Високі рівні залучення позикового капіталу компанією завжди означають, що перш ніж виплачувати дивіденди акціонерам, компанія повинна розрахуватися з кредиторами. Ціна акції при високих рівнях позикового капіталу значно падає. Це може привести до небажаних наслідки? в складі акціонери?.

Таким чином, в результаті аудиту ринкової вартості акцій компанії, який доцільно провести при оцінці фінансового становища, з'ясовується, наскільки завищена чи занижена ціна акцій, а також наскільки дана компанія уязвима перед агресивною спробою її поглинання.

Аудитор повинен проаналізувати не лише динаміку акцій компанії та пов'язаних з ними очікувань. Він повинен також з'ясувати фінансові ресурси, на які може розраховувати компанія. Щоб отримати загальне уявлення про гнучкість компанії, яка дозволить їй в разі необхідності забезпечити додатковим фінансуванням, спочатку необхідно розрахувати такі показники як співвідношення власних та залучених коштів та коефіцієнти ліквідності. Аналізуючи ці показники, доцільно враховувати їх сезонні коливання, оскільки те, що можна вважати адекватним рівнем фінансування майже на протязі всього року, може бути недостатнім для пікових періодів.

Більш високий рівень ліквідності, ніж той, який потрібен для забезпечення діяльності, може вважатися сильною стороною компанії через те, що забезпечить їй значну стратегічну гнучкість. Однак це може розглядатися і як недолік, тому що робить компанію привабливою для корпоративних «загарбників» (осіб, які скуповують акції для отримання контрольного пакету).

Наступне завдання – оцінити гнучкість компанії з точки зору її можливостей залучати додатковий акціонерний капітал. Головне завдання аудитора полягає не в тому, щоб здійснити той або інший вибір, а з'ясувати обмеження, в умовах яких діє дана компанія, враховуючи її вірогідні потреби в капіталі в оглядному майбутньому.

Відомо, що на спроможність зростання компанії, впливає її можливість фінансування своєї стратегії. Мета аудиту – визначити ступінь, в якому фінансова міць, чи навпаки, фінансова слабкість компанії виступають сприятливим або стримуючим фактором.

Інструментом оцінки фінансового становища в цьому випадку може бути портфельний аналіз – метод дослідження всіх підрозділів компанії в їх взаємозв'язку для з'ясування того, які із підрозділів необхідно розглядати як споживачів грошей, а які – як їх джерела. Цінність портфельного підходу полягає в тому, що він дає уявлення про якісну складову кожного виду бізнесу і, не дивлячись на невизначеність відносно майбутніх потреб в капіталі, дозволяє відокремити ті види бізнесу, які потребують значних грошових коштів, від тих, які не потребують.

Одним із методів, який відображає економічну структуру того або іншого бізнесу, є композиційна схема коефіцієнта доходності інвестицій (Return On Investment – ROI або схема компанії Du Point ). Схема RОІ базується на даних балансу та звіту про прибутки та збитку, надаючи загальне уявлення про джерела прибутку. Ця схема ідеальний інструмент для компанії з п'ятьма або шістьома структурними бізнес одиницями (СБО) або для СБО з такою ж кількістю підрозділів. Але вона стає занадто громіздкою в випадку великих компаній зі складною структурою, при цьому залишаючись корисним інструментом на рівні окремих СБО.

Після того, як аудитор визначить фінансовий стан компанії в цілому, складе уявлення про схильність кожної із СБО цієї компанії до генерації чи навпаки – до витрачання грошей, необхідно провести поглиблений аналіз джерел прибутку. Це означає необхідність переходу на рівень окремих продуктів (або видав діяльності) та клієнтів. Аудитор повинен проаналізувати метод визначення собівартості продукції, беручи під сумнів не точність бухгалтерських розрахунків, а правильність вихідних припущень, що покладені в основі визначення собівартості.

Фінансова оцінка повинна також охоплювати зони реального або потенційного ризику. Мова йде про певні тенденції та явища навколишнього середовища, що впливають на внутрішні сторони компанії. Це, по-перше, ступінь впливу на фінансове становище коливань курсу акцій або ризик до якого схильні активи або прибуток компанії, яка обслуговує клієнтів в політично чи економічно нестабільних країнах.

В світовій практиці серед методів вимірювання фінансового становища компанії розповсюдженими є наступні:

1. Прибуток в розрахунку на одну акцію.

2. Коефіцієнт рентабельності продаж (margin on sales). Чистий прибуток, поділений на обсяг продаж.

3. Ринкова вартість акцій компанії, що котируються на фондовому ринку.

4. Коефіцієнт «ціна-прибуток».

5. Коефіцієнт доходності інвестицій.

6. Коефіцієнт доходності активів.

7. Коефіцієнт доходності акціонерного капіталу.

8. Вартість капіталу.

Таким чином, для того, щоб з'ясувати, чи спроможна компанія досягти певної конкурентної переваги (або, навпаки, втратити її) необхідно в відповідності до політики, концепції та правил оцінити її фінансове становище.