Р. Л. Капченко

Кіровоградський національний технічний університет

ЕЛІТА ФОРМУЄ РОБІТНИЧІ КАДРИ ДЛЯ МАТЕРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ?

Управлінська еліта як органічна частина трудового потенціалу країни має особливе значення, адже вона безпосередньо впливає на якість і конкурентоспроможність робітничих кадрів для матеріально-виробничої сфери.

Теорія еліт як певна система поглядів була сформована у 20 столітті (В.Парето та Г.Моска (Італія)). Було розроблено основні варіанти теорії еліт: “макіавеллівська” (Дж.Бернхем, США); “ціннісна” (Ла Валет, Франція); “структурно-функціональна” (Р.Даль, С.Келлер, США), “неолітізм” (Т.Дай, Х.Цайглер, США). Загальні риси усіх цих теорій базуються на твердженні, що необхідні складові частини соціальної структури будь-якого суспільства це еліта (вищий, привілейований прошарок, що здійснює функції управління, розвитку науки і культури) та інша сукупність людей. При цьому сутністю соціальних відносин є відносини влади та підлеглості.

Гносеологічні корені поняття еліти мають два корені і походять від французького elite – 1) краще, добірне (від латинського eligo – обираю); 2) “обрані”, “вишукані”[1, с. 410].

Тому, доцільно вважати таку еліту ціннісною, тобто якісною, адже її представники володіють найвищими якісними показниками, що обумовлюють приналежність до певної групи або частини суспільства. Згідно з другим тлумаченням, до еліти належать усі, хто обіймає “верхні поверхи” влади у різних структурах, тому, відповідно, ця еліта – функціональна або посадова.

Кожен парламентарій, керівник системи державного управління (зокрема, управління економікою на макро-, мезо- і мікрорівнях), просто заможна людина зараховує себе до еліти суспільства. Людина, яка обіймає високу управлінську посаду має використовувати її у суспільних інтересах. Якість еліти розглядається з точки зору задоволення суспільних потреб чи, точніше, у створенні умов для задоволення потреб людей (мешканців країни) в особистій самореалізації у власній країні.

Розглянемо вплив управлінської еліти на формування соціальної економіки, що функціонує за допомогою людей і для людей, зокрема, процес формування робітничих кадрів для матеріального виробництва в соціально-економічній сфері суспільства.

Ми погоджуємось з Дмитренко Г.А. та Ріктором Т.Л. що, “…вже слід припинити сумніватися в тім, хто чи що обумовлює функціонування економіки. Це “роблять” люди зі своїми інтересами та здібностями, які при цьому використовують розроблені технології і ті фінансові кошти, що отримані у результаті виробництва і реалізації благ у вигляді товарів та послуг ”.

У контексті вищевикладеного вони наводять вислови відомих спеціалістів у сфері управління економікою:

- “… суттєвим фактором, про який не можна забувати ні в якому разі, є наступний: економічні результати – це не продукт економічних сил. Вони (економічні результати) досягаються людиною”;

- “… саме людський капітал, а ні заводи, обладнання і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності. Вже пора навчитися вимірювати вартість цього багатства...” [3, с. 188].

Бути професійним і оптимально організовувати трудову діяльність працівників у будь-якому соціальному об’єкті, максимально використовуючи робітничі кадри, означає отримати синергетичний ефект від взаємодії різноманітних суб’єктів у соціальному об’єкті (організації) – працівників, що володіють різноманітною кваліфікацією, здібностями, цінностями, установками, рисами характеру, психометричними якостями та ін. [2].

Досягти такої взаємодії між суб’єктами трудової діяльності всередині організації (на мікрорівні) і суб’єктами економічної діяльності у регіоні (мезорівні), а також, безумовно й території усієї країни (макрорівні) може відповідно елітний менеджер та елітний керівник, який має відповідні професійні знання, здібності, ділові та особистісні якості, а саме: високий інтелектуальний розвиток; здібність генерувати ідеї та стратегічно мислити; професійна (управлінська) компетентність; фізичне і психічне здоров’я; лідерські якості (домінативність); уміння виокремлювати головне та схоплювати все “на льоту”; стресостійкість; самоорганізованість; комунікабельність; уміння розвивати персонал; цілеспрямованість, креативність, - тобто якості, що відповідають посаді, яку вони займають [2].

Неефективне використання робітничих кадрів на підприємствах, в організаціях і комерційних структурах (на відміну від економічно розвинених країн Заходу, а також Японії) означає, що у країні “слабка” економіка. Вочевидь, що вплив управлінської еліти на формування робітничих кадрів для матеріально-виробничої сфери має бути вирішальним. Однак, реальні показники життєзабезпечення, добробуту населення країни переконливо доводять ‑ теперішня управлінська еліта не може об’єктивно належати до кращих з найкращих за своєю якістю.

Джерела

1. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1978. – Т.30. – С. 141.

2. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя-практика / Пер. с англ. – М.:”Дело”, 1997. – 320 с.

3. Дмитренко Г.А. Елітна складова якості трудового потенціалу Г.А. Дмитренко, Т.Л. Ріктор / Демографія та соціальна економіка. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. К. : “ТОВ Конус ‑ Ю” Вип. 2/10 2008. – 207 с.