Экономические науки/ 1. Банки и банковская система

Шклярова А.О., к.е.н., доцент Попова І.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган – Барановського, Україна

Стимулювання нарощування власного капіталу банків

Основна увага даної теми приділяється системі стимулювання нарощування власного капіталу банків, яка складається із зовнішніх і внутрішніх стимулів капіталізації банків.

Нарощування капіталів банків – це ключ до забезпечення їх сталого розвитку на основі збільшення обсягів операцій, розширення мережі установ, підвищення прибутковості при дотриманні економічних нормативів і забезпеченні інтересів вкладників і кредиторів. У світовій практиці відомий досить широкий спектр стимулів щодо підвищення капіталізації банків.

В Україні ще не створено цілісної системи стимулювання нарощування банківського капіталу як на державному, так і на рівні окремих комерційних банків. Тому дослідження і запровадження механізмів матеріального стимулювання нарощування власного капіталу банків є важливою передумовою їх фінансової стабільності. Особливої актуальності це питання набуло сьогодні, коли загострення фінансової кризи істотно ослабило довіру клієнтів до банків, що спричинило відплив вкладів і поставило банки у скрутне становище. Негайне збільшення капіталу банків передбачено як першочергове завдання в антикризових заходах уряду і НБУ, розроблених наприкінці 2008 року. [1]

Найбільшою складовою власного капіталу банків є статутний фонд. На початок 2008 року він становив 61,6% загального обсягу власного капіталу банків України, причому його частка в загальному обсязі капіталу банків за п’ять останніх років повільно знижувалась, проте залишалася визначальною (табл. 1).

Таблиця 1. Структура балансового капіталу банків України

за 2003–2007 роки, %

Статті власного капіталу банків	01.01.2004	01.01.2005	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008
Статутний фонд	63,0	63,2	63,4	61,7	61,6
Резерви й фонди	10,6	10,0	11,7	11,3	10,1
Резерви переоцінки	9,5	11,1	10,0	12,8	11,8
Прибуток минулих і поточного років	15,2	13,7	12,9	11,4	11,9
Емісійні різниці та інші статті	1,7	2,0	2,0	2,8	4,6

Як свідчать наведені дані, у структурі балансового капіталу банків зростає частка додаткових статей – резервів переоцінки основних засобів і цінних паперів, емісійних різниць та інших статей, переважно не пов’язаних із залученням грошових коштів, а залежних від кон’юнктури ринку. [2]

Зазначені тенденції у зміні структури капіталу поступово призводять до зниження якості банківського капіталу як джерела та інструмента забезпечення стабільності і ліквідності банків, що містить істотну загрозу в умовах масштабної економічної і фінансової кризи. Тому першочерговим завданням є нарощування основних складових банківського капіталу – статутного фонду і прибутку, зростання яких безпосередньо збільшує вільні банківські резерви як джерела довгострокових кредитних ресурсів і ліквідних коштів.

Проблема капіталізації українських банків перебуває у центі уваги НБУ, вищих органів управління комерційних банків, а також науковців. Однак частіше за все її розглядають як загальну ціль, стратегічне завдання, без конкретизації шляхів, механізмів та інструментів нарощування банківського капіталу. На макрорівні вирішення цієї проблеми зводиться переважно до визначення певних завдань і нормативів, а практичний її аспект покладається на окремі банки, які повинні виробити механізми і знайти потрібні кошти. Проте надзвичайні складність і актуальність цієї проблеми потребують комплексного її вирішення. Зокрема, на макрорівні необхідно забезпечити стимулювання нарощування банківського капіталу шляхом установлення відповідних регуляторних і фіскальних важелів, на мікрорівні – запровадити дієві інструменти збільшення капіталу через удосконалення фінансового менеджменту й системи стимулювання колективів банків.

Фіскальні стимули збільшення статутного капіталу – це передусім зацікавленість власників банків у трансформуванні прибутків у статутний капітал. На сьогодні прибуток банків може бути спрямовано на збільшення резервних фондів як складової капіталу, на виплату дивідендів і лише після сплати податку – на збільшення статутного капіталу. В умовах потреби у збільшенні банківського капіталу і зростання інфляції доцільно дозволити зборам акціонерів банків спрямовувати прибуток повністю або частково на збільшення статутного капіталу пропорційно часткам засновників без справляння з цих сум податків.

Позитивними результатами запровадження програм участі в капіталі для банків слід вважати: узгодження інтересів акціонерів і працівників банку, підвищення продуктивності роботи його менеджерів, посилення привабливості роботи банку порівняно з іншими та зміцнення кадрової політики, економія на виплатах заробітної плати й інших винагород, підтримка позитивного курсу акцій банку на фондовому ринку.

Найпоширенішою системою стимулювання нарощування прибутку як складової банківського капіталу є участь у прибутках банку. У західних банках між працівниками розподіляється від 2% до 5% річного прибутку. Виділяють три методи розрахунку частки працівників у прибутку:

– за заздалегідь визначеним процентом від прибутку;

– за процентом, який визначає правління залежно від обсягу прибутку;

– за коридором частки прибутку, що підлягає розподілу, у межах якого

правління визначає остаточну частку.

В українській банківській практиці така система реалізується у вигляді преміювання за результатами роботи за рік чи квартал, інколи місяць. Але порівняно із західними системами українська має щонайменше дві істотні особливості: по-перше, в Україні премії виплачуються за рахунок прибутку, тобто після оподаткування, а в західних країнах – за рахунок витрат; по-друге, у нас, як правило, не визначають заздалегідь частку або хоча б коридор, за яким розраховується частка прибутку для розподілу між працівниками банку, що могло би бути стимулом для підвищення ефективності праці.

Важливими є й нематеріальні заохочення підвищення прибутковості роботи банку – додаткові відпустки, пам’ятні нагороди, безкоштовне медичне обслуговування й інші соціальні аспекти. [3]

Крім системи стимулювання нарощування прибутків, а відповідно й капіталу банків, ефективним інструментом є менеджмент доходів і витрат банку насамперед на основі бюджетування як банку в цілому, так і окремих його філій. Планове балансування доходної і витратної частин бюджету з установленням чіткої системи контролю дотримання бюджету й запровадженням економічних механізмів забезпечує стимулювання збільшення доходів і зменшення витрат банку. Практику складання бюджетів запроваджено і в українських банках, але вони ще мають малий досвід в організації цієї роботи.

Теоретично обґрунтований і практично реалізований у світовій банківській практиці широкий спектр стимулюючих важелів нарощування банківського капіталу шляхом збільшення статутного фонду й нарощування прибутковості становить значний інтерес для українських банків. Проте цей процес залишається несистематизованим, і в українських банках такі важелі задіяні ще недостатньо. Щоб прискорити капіталізацію банків, як того потребують сучасна ситуація й державні антикризові програми, слід створити комплексну систему стимулювання нарощування банківського капіталу із залученням усіх стимулятивних чинників на макро- і мікрорівнях.

Література:

1. Алексєєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. – К.:КНЕУ, 2002.

2. Вісник НБУ, №3 за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки.

3.Савлук С.М. Фінанси України, №2, 2009 рік