Совгіра С.В., Гончаренко Г.Є., Лаврик О.Д.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Вплив антропогенних чинників на територію Побужжя та необхідність її охорони

Територія Побужжя (басейну річки Південний Буг) зазнала потужного антропогенного і техногенного навантаження, що призвело до трансформації натуральних ландшафтних екосистем. Екологічно необґрунтована господарська діяльність загострила ситуацію у використанні земель, відбулося забруднення атмосферного повітря та збіднення якісного складу ґрунтів, зменшився видовий вклад біоценозів лісів, луків, степів, водно-болотних комплексів, відбулася втрата різноманіття живих форм.

Рис. Басейн річки Південний Буг

Забруднення атмосфери Побужжя аерозолями та газоподібними домішками здійснюється численними антропогенними джерелами. Підвищення вмісту водяної пари, вуглекислого газу та деяких інших речовин, що завжди наявні навіть у найчистішій атмосфері, здебільшого не беруться до уваги.

Побужжя відзначається досить високим фоновим забрудненням атмосфери, зумовленим значними викидами отруйних речовин у країнах Західної і Центральної Європи та їх надходженням на територію України з переважаючими у помірних широтах західними вітрами. Варто зазначити, що кількість забруднень, які надходять сюди із заходу, у 5-10 разів переважає їх зворотний потік.

Левову частку усіх антропогенних забруднень атмосферного повітря у регіоні складають викиди пилу, SO₂, CO та оксидів сірки (це так звані основні домішки). Решта припадає на вуглеводні та інші специфічні домішки, пов’язані з роботою окремих підприємств, нетипових для більшості населених пунктів, та автомобільного транспорту. З гігієнічної точки зору саме специфічні домішки є найбільш небезпечними для природи та людського організму. Крім того, для багатьох з них ефективні системи уловлювання та знешкодження ще не розроблені, або ж є дуже дорогими. Так, у 2000 - 2005 роках на промислових підприємствах Побужжя уловлювалось та знешкоджувалось лише 4/5 загальної кількості відпрацьованих речовин.

У всіх без винятку областях Побужжя протягом 1997-2007 рр. викиди шкідливих речовин істотно (у 2-4 рази) скоротилися, причому це скорочення також випереджало загальнодержавне. Його, проте, аж ніяк не можна оцінити позитивно, оскільки така ситуація склалася внаслідок стрімкого згортання виробництва та скорочення обсягів пасажиро- і вантажоперевезень. У наступні роки тенденція до скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря регіонів зберігається.

Основним фактором забруднення досліджуваної території залишається автомобільний транспорт, частка якого становить 60,7% загальних викидів забруднюючих речовин. Від стаціонарних джерел надійшло 34% забруднень, інших видів транспорту - 5,2%. В окремих районах ці показники значно перевищують середній рівень. Зокрема, у м. Первомайську (басейн р.Синюхи), обсяги викидів у розрахунку на 1 км² були більшими у 30 разів, м. Вознесенську (басейн р. Мертвовід) - майже у 19 разів.

Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту переважають обсяги викидів промислових підприємств в 1,5 рази (62%). Викиди від залізничного та водного транспорту становлять (2,7%).

Найбільшого антропогенного навантаження завдають викиди від автотранспорту індивідуальних власників (54%). У структурі забруднень, викинутих автотранспортом суб’єктів господарської діяльності, більше половини шкідливих речовин припало на вантажні автомобілі, 18% - пасажирські легкі автомобілі, 15% - пасажирські автобуси, 1% - спеціальні не легкові автомобілі.

При проходженні техогляду на станціях діагностики технічного стану автомобілів обов’язково проводяться виміри шкідливих викидів від автомобіля та видається сертифікат. У зв’язку з цим багато застарілого та несправного автотранспорту знімається з експлуатації. Збільшилось використання автомобілів закордонного виробництва, на яких стоять каталізатори.

Історично склалося, що завдяки антропогенному впливові, а саме розорюванням степових і лучних біоценозів, вирубуванням лісів, загачуванням русел річок, висушуванням болотних комплексів територія Побужжя значно фрагментована. При цьому переважають сільськогосподарські ландшафтні екосистеми.

Серед антропогенних чинників, які впливають на різноманітність ландшафтних комплексів у цілому на сучасному етапі слід відмітити: розорювання прибережних захисних смуг малих річок, науково необґрунтовану інтродукцію окремих видів риб у водойми (товстолоб, білий амур), залісення степових та лучних ділянок (особливо нетиповими породами), створення монокультур в лісових системах, нерегульований випас домашніх тварин на схилових ділянках з степовою і лучною рослинністю. Перелічені чинники ведуть до порушення природної рівноваги та трансформації екосистем.

Особливого занепокоєння викликає територія витоку річки Південний Буг. Наукова експедиція співробітників навчально-наукової лабораторії "Екологія і освіта" Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини у 1996 р. з великими труднощами змогла виявити витік річки. Заболочене її пониззя меліороване на місці струмка (с. Холодець Хмельницької області) створено декілька прямолінійних каналів глибиною 1,5–2 м, шириною 3-6 м. На канави перетворилися притоки у верхів’ях Південного Бугу. Вони знизили рівень ґрунтових вод в заплавах. Замість прекрасних колишніх лук, сінокосів і пасовищ - пустища, де переважають бур’яни.

Якщо у верхів’ях тільки притоки, то від м. Хмельницького до смт. Меджибожа уже й сам Південний Буг перетворений меліораторами на прямолінійний канал. Місцеве населення цей відрізок Південного Бугу назвав "Нова Річка". А далі відрізок (біля 50 км) від Райгорода до Ладижина Вінницької області називають Ладижинським водосховищем.

Практично на всій течії р. Південний Буг виявлена підвищена концентрація нітратів та пестицидів у воді (дослідження під час експедиції 2005 р.). Особливо загрозлива ситуація склалася у гирлі самої річки біля с. Холодець, в районі міст Вінниці, Брацлава, Гайсина, сіл Степашок, Губника. У названих місцях вміст нітратів доходить до 69,6 мг/дм³, існує реальна загроза забруднення і інших місць річки та її басейну в цілому.

Проведені дослідження вказують на необхідність розробки та впровадження комплексу еколого-природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації в регіоні в цілому та охорону окремих видів і груп тварин.

У місті Умані та прилеглих районах (басейн р. Ятрані – права притока Синюхи) населення вносить свій посильний вклад у спільну справу стабілізації та недопущення погіршення екологічного стану Побужжя. Підприємства та територіальні громади виконали ряд заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу людської діяльності на природне середовище. Зокрема, введено в експлуатацію автомобільну газозаправну компресорну насосну станцію ТОВ "Автотрансгаз"; ліквідовано вугільну котельню Будинку культури; встановлено електропіч для плавлення чавуну на ливарному заводі ВАТ "Уманьферммаш".

Під час проведення акцій "Зелений паросток майбутнього", "Черкащина - край квітів і добра" в місті та прилеглих районах створено 20 гектарів нових лісонасаджень, висаджено близько 13 тисяч дерев, ліквідовано 112 стихійних сміттєзвалищ. Проводяться роботи по знешкодженню омели на деревах.

Не залишаються осторонь від вирішення екологічних проблем і працівники освіти. Основними напрямами їх діяльності є: формування регіональних центрів підготовки кадрів, екологічного і патріотичного виховання; здійснення пропагандистської діяльності; учбова, науково-дослідницька практична та методична робота з учнівською та студентською молоддю шляхом формування та виконання спільних еколого-освітніх програм, проектів, угод, планів-заходів з різними установами та організаціями, які мають відношення до здійснення екологічної освіти; організація масових еколого-природоохоронних та еколого-освітніх заходів; співпраця з громадськістю та міжнародними екологічними організаціями.

Перспективним варіантом взаємної співпраці є "вуз-школа", "викладач-вчитель", "студент-учень". Така форма роботи дає можливість визначити сучасний реальний екологічний стан навколишнього природного середовища, проводити широку інформативну роботу, особливо серед молоді, що дасть можливість в перспективі оздоровити довкілля, виховати екологічно грамотну людину.

Оскільки проблема збереження, відтворення та охорони ландшафтних екосистем Побужжя має пряме або опосередковане відношення до кожної людини, яка проживає у басейнах досліджуваних річок, то успіх в її вирішенні залежить від екологічної освіти і просвіти людей, від їх відповідальності за збереження навколишнього середовища та його оптимальний стан. У зв’язку з цим виникає питання про необхідність виховання в людях, і в першу чергу, у молодого покоління екологічних норм поведінки, поширення знань про охорону ландшафтного і біологічного різноманіття усіма каналами навчання, виховання, освіти.