Філософія. Соціальна філософія

к.соц.н. Ярмак Т.В.

Харківський національній автомобільно-дорожній університет, Україна

Формування конституційної свідомості
української молоді

Є в історії народу, держави і культури події і дні, від яких настає відлік нової віхи суспільного розвитку, з яким пов’язується своєрідний підсумок досягнутого, які викарбовуються у свідомості народу й шануються, як святкові, величні, пам’ятні. одним із таких днів у незалежній, суверенній Україні став день прийняття нової конституції.

Конституції – є основним законом цивілізованої держави, який фіксує правовий статус особистості, порядок організації і компетенції органів влади і управління.

Наявність конституції є одним із найвагоміших здобутків цивілізованості народу. І це не випадково. Адже в конституції закріплюються його найбільш вагомі гуманістичні завоювання, демократичні права і свободи громадян, гарантії іх здійснення. В ній виписані програмні положення розвитку суспільства. Й саме по тексту конституції можна скласти однозначне явління: хто ми такі, куди йдемо, чого прагнемо.

Конституція є легітимним показником наших помислів, планів і намагань на майбутнє. Вона постає у вигляді програми діяльності для всіх і кожного. Важливо тепер усвідомити її автентичний зміст і значення, освоїти й перевести із мови слова у мову діла, практичну повсякденну роботу. Нагальним завданням у цьому зв’язку є завдання формування конституційної свідомості громадян, особливо молоді.

Слово, з якого розпочинається виховання конституційної свідомості, має бути простим, зрозумілим, близьким і чуттєвим. Воно повинне відштовхуватися від найближчого, найріднішого, святого – відчуття ставлення до матері, батька, сім’ї як найбільш шанованих громадян держави, як гідних представників українського народу, основи і головної опори його величної культури.

Тут, звичайно, потрібна неабияка майстерність вихователя. Дехто не може звикнутись з цією думкою, але факт: вихователь – людина, якій суспільство довіряє закладати фундамент духовності дитини, має бути найосвіченішою, найбільш підготовленою, шанованою й соціально захищеною людиною суспільства. Адже саме вона має сказати дитині те перше суспільно-вагоме слово, яке продовжує материнське і одночасно вводить його в контекст громадянськості, державності, суспільності.

Український світ - відкритий для праці, реалізації здібностей, дотримання прав і свободи людини і громадян. І цю відкритість закріплення новою конституцією – основним законом держави, стрижнем нашої життєдіяльності і в сьогоденні і перспективі.

Вникнути в зміст нової конституції України – а саме з цього розпочинається формування конституційної свідомості – не просто. Сенс не осягається водночас. Він не втлумачується в голови шаблонно, за якимось стандартом. До нього кожен добирається самотужки, через свій індивідуальний досвід світорозуміння, бачення і відчуття. Пропаганда затьмарює світ. Наша ж мета – побачити і показати його у первозданному світлі. Для досягнення сенсу конституції, тому слід йти не через ідеологію, а через освіту, науку, культуру і виховання, не пов’язуючи думки, а завдяки її самонародженню, не «маршовими колонами», а індивідуально, з повагою до духовного досвіду кожного, його характеру, внутрішнього єства.

Освіта та інші інституції, в межах яких здійснюється духовне становлення людини і громадянина, повинні створити умови для самостійного осягнення сенсу конституції, показати до неї шлях, підтримати кожного, хто на нього ступив, з урахуванням вікових характеристик та індивідуальних пошуків особистості.

Основи конституційної свідомості закладаються у ранньому дитинстві, в сім:’ї, дитячих дошкільних закладах, під впливом безпосереднього оточення. Саме тут формується первісне уявлення про державу як рідну, недоторканну і суверенну Батьківщину; про людину як найвищу соціальну цінність; про основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина – право на життя і вільний розвиток особистості, повагу до його гідності і свободу думки і слова, право на працю і підприємницьку діяльність, відпочинок і соціальний захист, на освіту і творчість.

Вивчення конституції в закладах освіти має носити системний і демократичний характер. Кожне положення, норма, стаття повинні бути проінтерпретовані вчителем і учнем, викладачем і студентом, вихователем і вихованцем.

Важливо при цьому ініціювати думку кожного, перевести її в конструктивно-ділове русло, забезпечити перебіг свідомості в почуття, а почуття в дію. Загальною метою цього процесу є навчання і виховання свідомого вміння і бажання жити за конституцією, жити цивілізовано, право чинно.

Безпосередня розповідь про характер обговорення, боротьбу пристрастей, зіткнення позицій, різноспрямованість аргументації і, нарешті, єдність у прийнятті рішення немов би робить молоду людину причетною до акту конституційного творення. Вона підключає її до пошуку, оцінки і вибору варіантів, до чуттєвого осмислення конституції, наразі, в динаміці, становленні, в розвитку.

Останнє важливе тим, що сформована на цій основі конституційна свідомість молоді є свідомість, що розвивається. Вона не консервує, не абсолютизує ту чи іншу конституційну норму, а сприяє її як таку, яка, з одного боку, підлягає безумовному закріпленню, виконанню, з другого – може заглибитися в майбутнє у відповідності з новим соціокультурним досвідом демократичного державотворення.

Література:

1. Віннік А.В. Про деякі світоглядні та методологічні засади національно-духовного виховання // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних питань. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С. 283 – 285.

2. Національна доктрина розвитку освіти/ Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К., 2003. – С. 178-201.

3. Конституція України: Офіц. текст. Коментар законодавства України про права і свободи людини та громадянина: Навч. посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – Вид. 2-ге перероб. І доп. – К:; 2003. – 384 с.