Філософія. Соціальна філософія

к.соц.н. Ярмак Т.В.

Харківський національній автомобільно-дорожній університет, Україна

Формування духовних цінностей української молоді

Державотворчі процеси в Україні тісно пов’язані з реформуванням вищої школи, створенням національної системи освіти, яка, інтегруючись у європейський простір, могла б забезпечити не лише фахівців високого класу, а й свідомих громадян та непохитних патріотів своєї батьківщини.

Тож сучасна освіта має допомогти молодій людині збагнути свою глибинну сутність, виявити свою духовну основу, сформувати свій національний характер. Українська молодь має знати свої прадавні духовні витоки – язичництво, а в подальшому – християнство. Адже відомо, що тисячолітнє існування християнства на українських тернах значною мірою визначило наш національний характер, народні звичаї та традиції. Релігія в усі часи виступала одним із головних чинників розвитку народу, вона була одним із найпотужніших засобів виховання.

Становлення нової правової реальності, поступове звільнення її від ідеологічних міфів і догм потребує глибокого філософського осягнення морально-правового поля, системи цінностей та методів її дослідження. Кризовий період розвитку нашого суспільства, викликаний переходом від тоталітаризму до демократій поширення морального та правового нігілізму, руйнування однієї системи цінностей і становлення іншої, що ґрунтується на плюралістичних засадах, відкриває нові можливості для молоді в становленні їх загальнолюдських орієнтацій і духовних перспектив.

В контексті цієї проблеми важливим є формування світогляду студентської молоді, адже саме на цьому етапі розвитку у них, під впливом накопичених знань, створюється відповідна система цінностей. Як свідчать психологи, у цьому віці відбувається завершення формування науково світоглядної позиції людини. Тому студенти, як соціальна категорія, в умовах розвитку суспільства, суперечливого духовного життя є різноманітними за своїми поглядами і вразливими до змін ціннісних орієнтирів в суспільстві.

В структурі свідомості людини, як свідомо, «свобода совісті»займає провідне місце, оскільки формує систему вірувань, буз яких саме знання стає безвідносним до людини. Вона є синтезом розуму і почуттів, знань і вірувань. Віра – це соціально-психологічна установа на сприйняття світу.

Християнська філософія на основі античної софістики розробила принципи гармонії віри, надії, любові. Без віри – немає людини. А тому саме релігія, за словами відомого філософа Гегеля, в стук рурі моральної свідомості відповідає за такий елемент, як совість. Він писав, що найпотаємніше в людині – її совість, тільки в релігії отримують своє абсолютне обґрунтування і надійність.

Для формування громадянського суспільства в Україні вкрай необхідно усвідомлювання людьми своїх прав. Ще І. Кант в роботі «Критика практичного розуму» зазначав, що моральна людина починає відтоді, відколи вона усвідомлює свої природні права.

В різноманітних релігіях можна знайти досить велику кількість відповідних цінностей, які презентуються в моральних приписах.

Вчення про потойбічне життя формує в людині ідею і прагнення до усвідомлення доброчинної поведінки. Воно закликає її чинити справедливо, навіть цього ніхто не бачить і їй не прожують негативні наслідки неправедної поведінки.

Ідея справедливості є однією з провідних ідей релігійних приписів. Ця ідея є суттєвою, адже в її основі лежать такі привабливі на сучасному етапі положення, як віра у моральний світовий порядок і, що є визначальним, почуття вини, переживання за аморальний вчинок, що тягне за собою справедливе покарання. Це на сьогодні може бути пов’язано з порушенням законодавства чи неписаних моральних норм.

Відома ідея релігії про не насилля на даному етапі розвитку суспільства викликає внутрішній психологічний опір, тому для студентів її категоричне тлумачення є неможливим. Здійснювати розгляд цієї ідеї необхідно на основі формування таких рис, як уважність, співчутливість, вміння змовчати чи вибачити. Не все, що розуміється, є прийнятим.

Достатньої уваги заслуговує думка про страх, який є необхідним елементом стримуючої, а не зухвалої поведінки. Страх перед покарання є доцільним у вихованні толерантності, зваженості, розсудливості, зайвої категоричності. Відомий біблійний вислів: «Не судіть, та несу димі будете» – важливий принцип для релігійно-правової свідомості.

Сьогодні, на початку XXI століття життя всіх людей нашої планети залежить від здатності знаходити спільну мову, порозуміння, співпрацювати. Світова спільнота всі більше усвідомлює взаємозалежність усіх елементів навколишнього світу і переосмислює місце і роль в ньому людини. За цих умов особливої ваги набуває освіта і особливо вища. Саме тому, що вища освіта є оновою духовного розвитку суспільства загалом і людини зокрема. Адже саме від якості освіти залежить духовний, моральний, культурний, інтелектуальний рівень народу і ставлення до нього в світі. Розуміючи необхідність інтеграції у світове співтовариство. Намагання України ввійти повноправним членом у Європейський Союз, необхідно орієнтувати освіту, в тому числі й вищу, на загальнолюдські цінності та пріоритети, а саме – на гуманізацію і демократизацію навчально-виховного процесу.

Демократичні ідеї невід’ємні від ідей гуманізму. Відомо, що розвиток гуманної, вільної, відповідальної особистості безпосередньо пов’язаний із системою її духовних цінностей, які протистоять утилітарно-прагматичним цінностям. Тут доречно згадати цілісну систему освіти, створену давніми греками, яка передбачила формування не просто фахівців певної гулузі, а людини як особистості. Цей освітній процес не заводився до опанування суми знань і навичок, а передбачав підготовку до громадського життя відповідно до законів не тільки суспільного устрою, ай природного теж. Відбувалося єднання людини з природою, гармонізація їх стосунків, що й продовжувало етичний ідеал освіти й культури. Саме такого етичного ідеалу, на нашу думку, бракує на сьогодні і до нього ми повинні прагнути.

Свого часу фундатор вищої школи в Україні Петро Могила особливого значення надавав розвиткові освіти, науки, культури, підвищенню духовного рівня українського народу. Метою освіти завжди було одне – виховання високодуховної культури. Такою вона є і сьогодні.

Процес становлення України як держави, демократизація суспільства вимагають визначити освіту пріоритетною сферою життя. Полегшення та прискорення інформаційного та культурного обміну між країнами потребує інтенсифікації процесу гуманізації взаємовідносин та відродження духовних основ життя. І це є головним завданням для закладів освіти всіх рівнів.

В усі чачи здобуття вищої освіти передбачало формування виховання високоморальної людини-інтелігента. Бо саме інтелігенція є духовним об’єданням вільних особистостей. Хоча в радянські часи своє природне покликання – плекати інтелігентність та поширювати її серед широких мас, вища школа здебільшого підмінила вузькофахову підготовку студентів. Таки орієнтація ВНЗ за низької якості гуманітарної підготовки студентства вела до посилення розходження між поняттями «спеціаліст» та «інтелігент». А інтелігентність передбачає формування яскраво вираженої особистості з творчим потенціалом.

За роки радянської влади відбувалась профанація вищої освіти та знищення університету як інституція. Бо навіть даючи студентові добру фахову підготовку такий ВНЗ не забезпечував незалежного культурного та духовного рівня. А яу відомо, коли занепадає духовність, то, як наслідок, занепадають усі сфери людського життя. Що ми зараз і спостерігаємо у сучасному життя. Адже наші теперішні негаразди свідчать про глибоку духовну кризу, в якій зараз перебуває наше суспільство. Тому зараз актуальною залишається проблема відродження духовних цінностей. І досягти цього можна шляхом гуманізації освіти, духовного збагачення всієї царини вищої школи. Цей процес обіймає всі буз винятку навчальні дисципліни, в першу чергу гуманітарного циклу.

Література:

1. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: Фірма «довіра», 1992-99 с.

2. Черній А.М. Онтологія духовності. – К; 1996.