Корнецька А.І.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРНОГО АНАЛІЗУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ЙОГО ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

На сучасних українських підприємствах виникає проблема оцінювання діючих структурних активів відповідно до вимог сучасних систем управління знаннями, формування конкурентних переваг на основі інтелектуального капіталу та необхідності адаптації їх до динаміки змін зовнішнього середовища.

У теорії потенціалів інтелектуальний потенціал суб'єкта підприємництва розглядається як економічна система, що відображає сукупність зв'язків і відношень між елементами інтелектуального капіталу (персонал, ринкові активи, структурні активи, інтелектуальна власність), які встановлюються в процесі проектування, виготовлення, реалізації та споживання продукту й управління цими процесами. Сутність інтелектуального потенціалу відображається як можливість системи інтелектуальних ресурсів (як елементів інтелектуального капіталу) формувати такі управлінські компетенції, які на основі вибраних бізнес-процесів забезпечують досягнення визначених стратегій підприємства. Структура потенціалу - це відносно стійкий спосіб організації елементів, яка розкриває його будову, елементний склад, принципи формування та розвитку.

Оцінка типу організаційної структури здійснюється на основі встановлення типів відповідних зв'язків між підрозділами щодо її відповідності результатам діяльності, визначення певного типу стратегії підприємства та встановлення її відповідності можливостям оргструктури, встановлення рівня знань щодо сучасних технологій менеджменту. Оцінювання ступеня використання сучасних технологій менеджменту здійснюється на основі опитування управлінців та визначення рівня знань за відповідними технологіями.

Сучасна модель корпоративного управління в Україні характеризується такими ознаками:

1) недорозвиненість інфраструктури фондового ринку;

2) уповільнення структурної перебудови економіки та обмеженість необхідного капіталу у приватизованих підприємств;

3) недостатність інформаційної прозорості діяльності учасників фондового ринку;

4) неналежне виконання державою своїми корпоративними правами;

5) наявність суттєвих прогалин законодавчого та нормативного характеру;

6) відсутність гармонізації інтересів держави як акціонера та інших членів акціонерного товариства;

7) низький рівень вітчизняного менеджменту та корпоративної культури акціонерів і дрібних інвесторів.

Основними мотивами, які примушують компанію виходити на ІРО, вважаються відкриття їй доступу до фінансового ринку і можливість за рахунок цього отримати додаткові ресурси для подальшого розвитку. Причому, як показує досвід багатьох компаній, цей механізм є ефективнішим, ніж альтернативні інструменти, наприклад отримання кредиту або випуск облігацій. На додаток, публічне розміщення акцій розглядається багатьма гравцями на ринку як завоювання додаткової конкурентної переваги.

Іншими мотивами виходу компаній на ІРО є отримання її реальної ринкової вартості і покращення інвестиційного рейтингу, підвищення престижу і довіри до неї, зростання особистого добробуту і ліквідності власності, мотивація персоналу, еластичності процесу злиття і поглинань. Для існуючих акціонерів компанії вигода полягає в тому, що вони можуть диверсифікувати свої активи за рахунок підвищення ліквідності. Хоча на практиці ліквідність підвищується насамперед у достатньо великих компаній.

Основними мотивами, які примушують компанію виходити на ІРО, є відкриття доступу компанії до фінансового ринку і можливість залучити значні фінансові ресурси, необхідні для її розвитку, завоювання додаткової конкурентної переваги, отримання реальної ринкової вартості компанії і покращення її інвестиційного рейтингу. Для існуючих акціонерів компанії вигода полягає в тому, що вони можуть диверсифікувати свої активи за рахунок підвищення ліквідності.

Аналіз методів та проведення ІРО вказує на переважне застосування на даному етапі розвитку фондового ринку України книги заявок.

В зв'язку з цим перспективними напрямами подальших досліджень виглядають розгляд проблем ІРО з точки зору інвесторів, емітентів та інвестиційного банку, мінімізація витрат для проведення цієї кампанії, розробка моделі управління вартістю компанії, та як одного з чинників — зростання інтелектуального капіталу окремого підприємства та нації в цілому.

Література

1. Аналіз динаміки розвитку інтелектуального потенціалу України. / В. Дюндін // Економіст. – 2008. №8. с. 43-47.

2. Моделювання впливу людського потенціалу та циклічність соціально-економічних систем. // Держава та регіони. – 2007. №4. с. 134-139.

3. Інтелектуальний потенціал та національні аспекти його капіталізації в глобалізаційних умовах. // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. №14. с. 15-20.

4. Проблеми структурного аналізу інтелектуального потенціалу підприємства. //Актукальні проблеми економіки. –2007. №10. с.165-170.

5. Значення інтелектуального потенціалу в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів // Економіка АПК. – 2007. №8. с. 138-148.