Право/ 2. Административное и финансовое право

Пілігрім А.С.,

Тохтарова І.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми державного фінансовго контролю

В сучасних умовах розвитку економіки України, коли кризові явища пронизують всі сфери господарської діяльності особливої актуальності набувають проблеми державного фінансовго контролю, як інструменту, який спрямований на дотримання законності та ефективності діяльності підприємств усіх галузей економіки.

Існуюча система державного фінансового контролю не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень. Однією із причин відсутності належної цілісної системи державного фінансового контролю є недосконала законодавча база у цій сфері. А саме, система державного фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би встановлював основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб. Бюджетний кодекс України не врегульовує цих питань. Норми діючих законів та нормативно-правових актів у сфері державного фінансового контролю не завжди узгоджуються між собою. Методичні рекомендації та інструкції охоплюють лише окремі аспекти.
Наслідком безсистемності у правовому полі стала розбалансована система органів, що забезпечують державний фінансовий контроль та аудит. Діяльність державних органів, що здійснюють контрольні, контрольно-ревізійні, наглядові і фіскальні дії щодо бюджетних коштів регламентується окремими спеціальними законами і нормативно-правовими актами. Хоча у Конституції України (стаття 98) лише Рахункову палату визначено, як орган, що здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету. Верховною Радою України було прийнято зміни до цієї статті значно розширивши повноваження Рахункової палати у частині парламентського контролю за формуванням державного і місцевих бюджетів та виконанням місцевих бюджетів. Проте, Президентом України (ще у 2003 році) було застосовано право вето щодо цього закону.

Одночасно слід відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій” не передбачено у структурі апарату адміністрацій окремого підрозділу, на який би покладалися функції проведення внутрішнього фінансового контролю. У результаті місцеві органи влади не зацікавлені в організації внутрішнього фінансового контролю в регіонах, що призводить до існування малоефективного внутрішнього контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів [1].

Необхідно у контексті реформи системи державного управління, що започаткована в Україні, змінити підходи щодо поняття “контроль” і наблизити його до європейських тлумачень. Система контролю повинна бути спрямована на виправлення порушень та недопущення їх в подальшому. Система фінансового контролю на місцеву рівні повинна мати постійний характер. Необхідно розробити та схвалити на законодавчому рівні оновлену сучасну модель системи фінансового контролю в Україні. На нашу думку слід створити єдиний закнодавчий акт, який регламентував би державний фінансовий контроль в Україні, який виключив би дублювання контрольних функцій у різних держдавних, уповноважених на здійснення контролю, органів.

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу.

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Так, однією із важливих проблем можна вважати дублювання контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій. До цих органів належать: Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, органи державної податкової служби, Державного казначейства України, фінансові управління при Державних адміністраціях, контролюючі підрозділи Пенсійного фонду тощо.

Для вирішення цієї групи проблем доцільно провести низку заходів, серед яких:

- запровадити нові та вдосконалити чинні нормативи щодо планування видатків і використання бюджетних коштів та матеріальних цінностей;

- чітко регламентувати функції, права і відповідальність фінансових органів при погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;

- визначити предмет і обсяг фінансового контролю, який стосовно бюджетних коштів мають здійснювати головні розпорядники бюджетних коштів, підрозділи відомчого контролю, фінансові органи та органи Державного казначейства, встановити відповідальність посадових осіб за невиконання або неналежне виконання цих функцій [2].

Таким чином, нами розглянуто деякі проблеми державного фінансового контролю та запропоновані шляхи їх вирішення.

Література

1. Іванова І. Стан та проблеми державного фінансового контролю на регіональному та місцевому рівні. Електронний ресурс [Режим доступу] - http://www.niss.gov.ua/Monitor/Desember/04.htm

2. Проблеми і напрями вдосконалення роботи органів державного фінансового контролю. Електронний ресурс [Режим доступу] - http://www.vuzlib.net/kazn_syst/13-4.htm