Долженко О.В.,
Кондратьєв В.О.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ДЕТЕРМІНАНТИ ФІНАНСОВИХ ЗЛОЧИНІВ
В умовах становлення України як незалежної держави паралельно
відбувалися процеси формування законодавчої системи і розвитку ринкової
економіки, що стало причиною неефективності державного регулювання останньої, а
також виникнення потужного тіньового сектору через наявність суттєвих прогалин
у законодавчих і нормативно-правових актах. На сьогоднішній день ця проблема загострюється
стрімким зростанням фінансового сектору економіки, який пронизує всі сфери
суспільних відносин, й існуючою соціально-економічною ситуацією в країні,
наслідком чого виступає постійне збільшення кількості фінансових злочинів.
Доказом цього виступає той факт, що вже від початку року на момент
23.01.2009 почастішали злочини в кредитно-фінансовій сфері, про що було
заявлено в Департаменті боротьби з економічною злочинністю Міністерства
внутрішніх справ України. На цей момент вже розглядалося 500 кредитних справ,
70 керівників було притягнуто до відповідальності, також почастішали
розкрадання кредитних коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та підробка
документів у банках [5].
Таким чином, проблема фінансової злочинності є актуальною на
сьогоднішній момент, особливо в умовах фінансової кризи. Для її вирішення слід
визначити сутність і детермінанти скоєння цих злочинів.
В науці проблема фінансових злочинів і причин їх виникнення
досліджується такими науковцями, як І.Балашов, В.Півоваров, С.О.Лук’яненко,
І.М.Осика та інші.
Слід
зазначити, що фінансові злочини – це злочини, які спрямовані проти фінансових
інститутів (як державних, так і приватних) і вчинені з використанням фінансових
систем та відносин, за допомогою фінансових документів [3].
Критеріями
віднесення злочинних діянь саме до фінансових є:
1)
наявність певного предмета посягання — матеріальних коштів (грошові кошти,
валютні кошти, цінні папери, інші матеріальні кошти);
2)
порушення процесу їх нормального, законного руху, або ж створення умов
порушення вказаного процесу;
3)
в цілому єдність видового об'єкта посягання — правовідносин у сфері фінансової
діяльності господарюючих суб'єктів.
Метою
вказаних злочинів є порушення нормального руху фінансових і матеріальних
коштів, що призводить до переміщення їх до «зацікавлених» осіб або до утримання
у цих осіб.
Класифікацію
злочинів у кредитно-фінансовій можна представити таким чином [2]. За узагальненою
кримінологічною ознакою вони бувають:
1) майнові злочини, які межують з посяганням на кредитно-фінансову систему
(ст. 190, 191 та інші статті Кримінального кодексу України – далі КК);
2) посягання, що містить ознаки розкрадання (ст. 205 КК);
3) злочини, які безпосередньо заподіюють шкоду кредитно-фінансовій системі
(ст. 199, 200, 202, 208, 209, 215, 224 КК);
4) злочини, що містять ознаки порушень меж службових повноважень (ст. 209-1,
218-223 КК);
5) злочини, вчинювані у сфері службової діяльності, які сприяють посяганню
на кредитно-фінансову систему (ст. 364-369 КК);
6) злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та
комп'ютерних мереж, що сприяють посяганню на кредитно-фінансову систему (ст.
361-363 КК).
За тотожністю ознак безпосередніх об'єктів:
1) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й
використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що
мають вартісний вираз (ст. 199, 200, 215, 223, 224 КК);
2) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері валютного
регулювання (ст. 208 КК);
3) злочини, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення
інтересів юридичних чи фізичних осіб або держави, та пов'язані з
неплатоспроможністю (ст. 218-221 КК);
4) злочини, що посягають на суспільні відносини в сфері забезпечення
законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в кредитно-фінансовій
системі (ст. 202, 205, 209,209-1, 222 КК).
Отже, детермінанта – це комплекс причин та умов, сумісна
дія яких викликає наслідок, злочинність і злочин. І.Балашов визначив, що в
значенні «детермінанти» практично може вживатися термін «чинник» або «фактор»,
що, в свою чергу, являє собою рушійну силу аналізованого процесу, яка визначає
його характер, окремі риси [1, с.45]. Більшість вчених погоджуються з таким
визначенням поняття детермінанти злочинів, але що стосується їх класифікації,
то тут кожен з них має власні підходи.
Так, І.Балашов навів наступну класифікацію детермінант:
1. Детермінанти організаційно-господарського характеру –
це недоліки в організації виробничо-господарської діяльності підприємців, що
сприяють формуванню і реалізації у її суб’єктів анти суспільної орієнтації та
мотивації. До них відносяться:
- упущення у системі матеріально-технічного постачання
(вони створюють умови для придбання за хабарі фондованих матеріалів, сировини
та ін.);
- недоліки в здійсненні бухгалтерського обліку,
оформленні господарських і фінансових операцій (закупівля сільгосппродукції у
населення проводиться за взаємною домовленістю продавця і підприємця-покупця,
що дозволяє останнім привласнювати різницю у вартості продукції шляхом
фальсифікації документів, а також через завищення цін на готову продукцію).
Однією з детермінант корисливих злочинів є труднощі у придбані та оренді
транспортних засобів, що обумовлює хабарництво та інші злочини.
2. Детермінанти кадрового характеру суттєво впливають на
рівень даної злочинності. Однією з детермінант цього виду можна назвати незаконне
обіймання певної посади особою, що має судимість за корисливі злочини.
3. Детермінанти нормативно-правового характеру полягають
у недосконалості чинного законодавства, що є сприятливою умовою для хабарництва
та інших фінансових злочинів.
В.Пивоваров виділив наступні фактори фінансової злочинності [4]:
1. Фактори об’єктивного (економічні відносини) і фактори суб’єктивного
характеру.
2. Причини (економічні фактори) й умови (соціальні, суспільно-психологічні,
політичні й правові фактори).
До економічних факторів можна віднести:
- існування органічного зв'язку фінансової злочинності з ринковими
відносинами, в основі яких лежить приватна власність, ідея вільного
підприємництва, про що свідчить відсутність фінансових злочинів у жорстко
врегульованій командно-адміністративній системі СРСР і поява таких у ринковій
економіці всіх пострадянських держав;
- наявність мотиву корисливої зацікавленості, тобто ухилення від сплати
податків через занижений рівень офіційних доходів населення в порівнянні з
рівнем забезпечення фізіологічного виживання;
- наявність мотиву корпоративної зацікавленості, тобто ухилення від сплати
податків і шахрайство з фінансовими ресурсами «на благо підприємства, його
працівників та інтересів підприємницької справи». Так, виявлені численні
випадки, коли приховані від оподатковування кошти в подальшому
використовувались керівниками суб'єктів господарської діяльності не на особисте
споживання, а на потреби виробництва (для запуску додаткових потужностей,
реконструкції підприємства, впровадження нових технологій, забезпечення
конкурентоспроможності продукції тощо), погашення заборгованості по кредитах,
виплати заробітної плати працівникам.
- наявність економічної та соціально-правової обумовленості негативного
ставлення до законодавчих розпоряджень та їх дотримання і виконання. Так,
частина громадян ухиляються від сплати податків, щоб вижити, частина - щоб заподіяти
шкоди державі. Крім того, більшість вказує на те, що розвиток бізнесу в Україні
без порушення податкового законодавства неможливий.
Соціально-психологічні фактори є наслідком дії економічних, політичних,
соціально-управлінських факторів, що детермінують фінансову злочинність, бо вони
відбиваються у суспільній свідомості й значною мірою впливають на ставлення
окремого громадянина до існуючої податкової і фінансово-кредитної системи.
3. Залежно від природи і значення у факторному комплексі детермінанти
фінансових злочинів можна розділити на:
- Ті, що привертають. До них слід віднести стан фінансового законодавства в
країні, серйозні прорахунки в правовому вихованні багатьох верств населення,
особливо молоді, скрутне становище підприємництва в Україні в цілому, триваючий
процес формування ринкової економіки, політичні кризи в країні й в світі. У
причинно-наслідковому комплексі фінансової злочинності ці фактори за часом
діють першими.
- Ті, що провокують. Сюди відносяться переважно ті детермінанти, що мають
суб'єктивний характер, а саме
психологія користолюбства, що породжує впевненість у можливості
«відступу» від чинного закону, а також фактор спостерігання масових випадків
фінансових правопорушень з боку інших осіб, що є своєрідним «навчанням»
злочинній поведінці. Крім того, провокувати злочин може й реальне становище
конкретної підприємницької справи (необхідність розширення масштабів
діяльності, освоєння нових видів продукції, послуг). Ця група факторів діє
поряд або услід факторів, що привертають, тобто тоді, коли є «фундамент» у
вигляді таких факторів.
- Ті, що сприяють. До цієї групи В.Пивоваров відніс такі фактори, як
складність документального обліку та ведення підприємницької діяльності,
незадовільний стан боротьби з цим різновидом злочинності тощо. За часом третя
група факторного комплексу діє звичайно останньою, хоча ці фактори відомі ще
задовго до вчинення того або іншого злочину.
Аналіз цих підходів показує, що класифікація,
надана І.Балашовим, більше стосується сфери підприємництва, тому вона носить
мікроекономічний характер, а В.Пивоваров розкриває макроекономічну сторону
детермінант фінансових злочинів.
Зазначений розподіл факторів фінансової злочинності умовний, оскільки вони
можуть відігравати різну роль в причинно-наслідковому комплексі вчинення
конкретного злочину. У зв’язку з цим вчинення будь-якого злочину детермінується
сукупністю зовнішніх об'єктивних обставин й особистими особливостями окремої
людини (потребами, поглядами, інтересами, звичками, цілями, мотивами, ставленням
до різних соціальних цінностей, які, взаємодіючи з обставинами об'єктивної
дійсності, викликають намір і рішучість вчинити злочин). Саме тому для вжиття
заходів попередження фінансових злочинів необхідно вивчати детермінанти
макроекономічного та мікроекономічного характеру. Неможна не погодитися з
думкою В.Пивоварова, який вважає, що вивчення особистості злочинця необхідне
для встановлення повного комплексу детермінант фінансової злочинності.
Таким чином, можна зробити висновок, що детермінанти фінансових злочинів
мають дуже складний характер. Вони обумовлені сферою діяльності і мають
макроекономічний та мікроекономічний характер, а також характеризуються великою
кількістю об’єктивних і суб’єктивних обставин. Крім того, на скоєння злочинів у
фінансово-кредитній сфері може впливати декілька факторів одночасно, але до
першочергових завдань держави повинно входити виявлення та забезпечення
ліквідації тих недоліків, які є зовнішніми причинами й умовами для скоєння
злочинів.
Література
1. Балашов І. Детермінанти злочинів у сфері
підприємництва// Право України. – 2008. - №4. – С.45-49
2. Лук’яненко С.О. Кримінологічна характеристика злочинів у кредитно-фінансовій системі та
їх запобігання в Україні// http:// www.inter.criminology.org.ua/modules.php?name=Content&file=print&pid=686
3. Осика І.М.
Боротьба з фінансовою злочинністю у країнах Європи// http://www.univd.edu.ua/_projects/ezloch_kor/docs/stat/osyka.doc