Г. С. Пілігрім О. І. Шпилька,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

РОЗВИТОК ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ

Ефективність застосування моделі бюджетного регулювання з огляду на необхідність забезпечення економічного зростання залежить від низки факторів, зокрема стану економічного розвитку країни, який характеризується обсягом валового внутрішнього продукту на одну особу населення, станом розвитку інфраструктури, ступенем забезпечення матеріальними, людськими ресурсами.

Дієздатність фінансової політики великою мірою визначається ступенем координації її складових: бюджетна, податкова, монетарна політики мають бути взаємоузгодженими та спрямовуватися на стабілізацію цін, досягнення високого рівня зайнятості населення, позитивного зовнішньоекономічного балансу, сталого економічного зростання.

Ціль цієї статі – визначення основних проблем та перспектив розвитку програмно-цільового методу планування бюджету.

Основними завданнями на сучасному етапі розвитку країни мають стати розробка довгострокової стратегії соціально-економічної політики, здійснення структурної перебудови економіки, приведення її у відповідність до сучасних вимог глобалізованого середовища, створення ефективної моделі державного управління як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Важливу роль у забезпеченні реалізації цих завдань відіграватиме фінансова, зокрема бюджетно-податкова, політика.

Загальними засадами вдосконалення фінансово-бюджетного регулювання на середню й довгострокову перспективу є такі: трансформація бюджетних ресурсів у чинник соціально орієнтованого економічного зростання, перетворення бюджетного механізму на ефективний інструмент соціально-економічної стратегії [1. 15]; узгодження бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії; зниження податкового навантаження, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та нагромадження капіталу; вдосконалення системи державних фінансів із урахуванням необхідності зміцнення фінансів передусім суб'єктів підприємницької діяльності, домашніх господарств.

Метою запровадження програмно-цільового методу є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання на основі визначених цілей і результативних показників.

Запровадження показників ефективності в бюджетне планування потребує вдосконалення не тільки механізм її фінансування, а й управління державним сектором економіки в цілому.

В Україні існує низка проблем, які ускладнюють досягнення рівня економічного й соціального розвитку, без цілеспрямованого втручання держави. До найважливіших питань, що потребують розв'язання, належать такі: досить висока енергоємність ВВП в умовах великої частки імпорту енергетичних ресурсів, який здійснюється, головним чином, з одного джерела; неефективна структура економіки з переважанням виробництв третього технологічного укладу, низька частка наукомістких сучасних виробництв; висока зношеність основних фондів, у тому числі житлово-комунальної інфраструктури (тепломережі, водопроводи, дороги, залізничні колії тощо); система цін і тарифів на основні для держави товари й послуги, зокрема продукцію АПК, енергетичні ресурси, житлово-комунальні і транспортні послуги; стан навколишнього середовища, наявність проблем із утилізацією побутового і промислового сміття; система оплати праці та недосконалість системи пенсійного забезпечення.

Усі ці проблеми разом і кожну з них окремо неможливо розв'язати тільки з допомогою ринкового механізму, без активної участі держави в частині вдосконалення податкової політики для забезпечення її стимулюючого впливу на економічне зростання, бюджетної підтримки розвитку певних видів діяльності та проведення відповідних структурних реформ [2. 228].

Важливою умовою проведення ефективної бюджетної політики є спрямування коштів на розв'язання пріоритетних для країни завдань, таких як розвиток людського капіталу, сприяння розробці й використанню інноваційних технологій.

Велике значення для стимулювання економічного розвитку має участь держави в забезпеченні наукових розробок, створенні інфраструктури, яка сприяла би поширенню нових знань і технологій, тому доцільно посилити увагу до охорони інтелектуальної власності, запровадження й субсидування витрат національних розробників з оформлення та захисту їхніх прав.

Таким чином, контроль і аналіз процесу реалізації бюджетних програм слід здійснювати постійно, обов'язковою складовою виконання таких програм має стати моніторинг відповідних показників результативності їх виконання, який надасть можливість своєчасно виявити наявні чи ймовірні проблеми в ході реалізації бюджетної програми та вжити належних заходів. Крім того, моніторинг виконання програми є дієвим засобом забезпечення прозорості використання бюджетних коштів і посилення підзвітності виконавців програми перед головним розпорядником бюджетних коштів і громадськістю.

Список літератури:

1. Алексеев А.А. Бюджетное право народного представительства. – X. – 2007. – С 12-15.

2. Землин А.И. Бюджетное право: Схемы и комментарий. – М.: Юриспруденція, 2006. – 228 с.