Бородій Ю.С., Керницька М.І.

Львівський державний університет внутрішніх справ

Відмивання грошей: транснаціональний характер і

регіональні особливості

У другій половині 90-х років основними джерелами незаконних доходів були торгівля наркотиками і фінансові злочини: банківське шахрайство, фальсифікація, обман у сфері вкладень в цінні папери, злісне банкрутство та ін. Основним джерелом «брудних» грошей є операції організованої злочинності.

Залежно від цілей та обсягів операцій використовують різні схеми відмивання . Для переправлення грошей за кордон занижують ціни реалізації виготовлених товарів чи послуг з наступним їх продажем за нормальними цінами через, наприклад офшорні компанії, які акумулюють вилучені кошти на закордонних рахунках, або структури, які реалізують невраховану продукцію.

Для легалізації готівки (реконвертації) завищують обсяги виконаних робіт та цін реалізації товарів і послуг. Зазвичай ці операції здійснюються через заклади приватної торгової мережі (ресторани, ігорні доми, пункти з продажу валюти тощо), де завищується виторг через виконання неіснуючих обсягів робіт або продаж. Для реконвертації грошей в особливо великих розмірах створюється комплекс торгових точок, для яких легальна діяльність є лише прикриттям [1].

Для менших обсягів реконвертації використовують фіктивні фірми, строк існування яких становить декілька днів. Цей спосіб є найпопулярнішим завдяки тому, що він простий, доступний та дешевий для реалізації.

Привабливим для учасників тіньових відносин є й метод реконвертації через торгові установи, де за помірну плату можна відмити потрібну суму грошей.

Фактори поширення тіньової діяльності:

1) висока мотивація;

2) наявність відповідних механізмів реалізації;

3) існування джерел формування тіньових доходів [2].

Злочинні угрупування деяких країн, які раніше займались тільки торгівлею наркотиками, почали освоювати інші незаконні способи «відмивання» доходів, що спричиняє менш тяжке покарання.

В країнах Азії різноманіття методів відмивання грошей пов’язана з такими факторами:

1. Існування великих центрів виробництва наркотиків – держави Золотого трикутника (Бірма, Таїланд, Лаос) і Золотого півмісяця (Афганістан, Іран);

2. Використання систем паралельних платежів, як для законних, так і для незаконних операцій;

3. Використання готівкових розрахунків при здійсненні великомасштабних операцій;

4. Діяльність кримінальних китайських і японських груп [2].

Основну частину капіталів, що відмиваються, становлять доходи від торгівлі наркотиками, а також від діяльності організованої злочинності, контрабанди зброї та золота, переміщення підпільних емігрантів.

Країни Карибського басейну служать важливим транзитним пунктом для перевозу наркотиків з Латинської Америки до США, оскільки тут зосереджені численні банки і фінансові інститути екстериторіального підпорядкування.

Останнім часом розширюються операції російських кримінальних організацій з відмивання грошей, отриманих від рекету, проституції, продажу зброї і крадіжок інтелектуальної власності. Вітчизняні злочинні угрупування можуть укладати спілки з іншими угрупуваннями, що діють в регіоні Латинської Америки, зокрема з італійською мафією і колумбійськими картелями [3].

У великих розмірах здійснюється переміщення відмивних капіталів між Мексикою та США, зокрема за допомогою контрабанди валюти із США, телеграфних переказів, використання транзитних рахунків. Для відмивання грошей в США використовують чеки, видані з рахунку, відкритого мексиканським банком в банку США, оскільки в такому випадку вони не декларуються. Також використовуються обмінні пункти в США, оскільки, обмінюючи валюту і здійснюючи телеграфні перекази, можна «розчинити» ці засоби в законних операціях.

Середній Схід і Африка. В країнах Персидської затоки для відмивання капіталів найчастіше використовують банківську систему і ринок золота [4]. В інших країнах Середнього Сходу серйозну загрозу становлять вітчизняні та російські кримінальні угрупування, які тут намагаються відмивати свої гроші.

В країнах Південної і Східної Африки найпоширеніші методи відмивання – це купівля та перепродаж товарів, контрабанда готівки, купівля нерухомості (казино, готелі), створення приватних банків і обмінних пунктів, діяльність яких не регламентується.

В Західній Африці найактивнішими є злочинні нігерійські угрупування, які займаються міжнародною торгівлею наркотиками та великомасштабними шахрайськими операціями.

Китайські тріади діють в Амстердамі, Лондоні, Нью-Йорку, Сан-Франциско і Ванкувері. Вони займаються ввезенням героїну, здирством, незаконним гральним бізнесом та експлуатацією проституції. Про відмивання грошей тріадами відомо не багато по двом причинам. По-перше, гроші часто інвестуються місцевими бандами в тих же общинах, де вони і заробляються, без витонченого процесу розшарування. А по-друге, неформальна банківська система китайських общин, діє на стільки добре, що засоби, які переводяться в міжнародному масштабі для оплати наркотиків, рідко «спливають на поверхню» [5].

Колумбійські картелі отримали репутацію експертів майже в кожному способі відмивання. Характерною рисою їх технології є ретельний процес розшарування та інтеграції доходів. Вони використовують підрядників, які створюють рівень ізоляції між картелем і незаконним походженням його доходів, далі наступний фінансовий підрядник отримує ці гроші і займається подальшим розшаруванням. Дотримання таємниці банківських внесків в офшорних зонах захищає вкладені гроші, а відсутність митного контролю не дозволяє реально використовувати закон, приписуючи декларування ввезення в зону грошей на суму більше 10 тис дол. Крім того, ряд банків перекуплено і контролюється колумбійськими картелями.

Сіцілійська мафія славиться справою «Піца коннекшн» -- відмивання доходів від торгівлі героїном в Північній Америці. В цьому та інших подібних випадках для відмивання використовувались рахунки дилерів з торгівлі рухомим та не рухомим майном, цінними паперами у швейцарських банках.

Не значне місце посідають Північноамериканські групи організованої злочинності. Вони використовують на етапі розшарування переваги податкових гаваней і закони про банківську таємницю.

Таким чином злочинні організації діють на величезній території, в глобальних масштабах і тісно пов’язані між собою. А законодавство та існування офшорних зон підтримують їх функціонування.

Література

1. Болотский Б.С. Проблемы противодействия легализации (отмыванию) доходов от нелегальной экономической деятельности – М., 1996.

2. Живко З.Б., Керницька М.І. Соціально-економічна безпека. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Львів. – Ліга-Прес. – 2008. – 350 с.

3. Довідковий документ до Всесвітньої конференції на рівні міністрів внутрішніх справ «Про організовану традиційну злочинність» (Неаполь, листопад 1994 р.)

4. Доповідь Генерального Секретаря ООН « Дія організованої злочинності на суспільство в цілому»на другій сесії Комісії із запобігання злочинності і кримінального правосуддя ЕКОСОС (квітень 1993 р.)

5. Підсумковий документ Міжнародного семінару ООН по питаннях боротьби з організованою злочинністю. Суздаль, жовтень 1991 р.