Право / 2. Адмінімстративне і фінансове право

Канд. юрид.наук Лучковська С.І.

Хмельницький національний університет, Україна

Завдання валютного контролю

Валютний контроль спрямований на забезпечення дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій і тим самим є засобом підтримання правопорядку у цій сфері. Валютний контроль забезпечує перевірку діяльності суб’єктів, які проводять валютні операції з метою виявлення випадків порушення законодавства. Шляхом валютного контролю повинно здійснюватися постійне спостереження за здійснюваними валютними операціями, завдяки чому стає можливою оцінка результатів заходів валютної політики держави та їх своєчасна корекція. Така мета валютного контролю повинна досягатися насамперед через здійснення завдань останнього. Стосовно основних завдань валютного контролю, вважаємо за доцільне виділити наступні.

По-перше, забезпечення економічної безпеки держави та захист національних інтересів. Відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року (ст. 7) [1]. На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві в економічній сфері є, зокрема, ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки. Вирішення вказаного вище завдання є першочерговим в умовах інтеграції української економіки в систему міжнародних економічних відносин, що залежить від участі країни в глобалізаційних процесах. У зв’язку із цим необхідно насамперед оцінити масштаби „відкритості” економіки України з метою оптимального досягнення стратегічних цілей загальноекономічної й валютної політики та недопущення економічних потрясінь. Адже як відмічає Ю.О.Блащук „глобалізація значно звузила вплив національних держав на економіку. І насамперед це стосується контрольних функцій держави, зміни їх завдань і методів реалізації” [2, c.27].

По-друге, стимулювання національного експорту та регулювання імпортних поставок в інтересах вітчизняних товаровиробників, захисту товарного, валютного та фондового ринків України від несприятливого впливу світової кон’юнктури, недобросовісної іноземної конкуренції та інших протиправних дій. Діяльність держави повинна орієнтуватися на відкриття внутрішнього ринку для іноземних товарів з одночасним удосконаленням системи захисту вітчизняних товаровиробників. Необхідно проводити скоординоване, поетапне, під контролем держави, відкриття внутрішнього ринку.

По-третє, акумулювання валютно-фінансових ресурсів, необхідних для продовження структурної перебудови та збалансованого зростання економіки. Валютні резерви являють собою високоліквідні фінансові активи, які використовуються для погашення зовнішньої заборгованості, оплату імпорту товарів та послуг, а також для підтримання стабільності курсу національної валюти при погіршенні платіжного балансу країни. Отже, обсяг валютних резервів є важливим показником економічної безпеки держави.

По-четверте, забезпечення стабільності грошово-кредитної системи та поповнення валютних резервів у результаті зменшення відпливу капіталу за кордон без обмеження свободи руху легально здобутого капіталу. Нелегальний відплив капіталу є однією з фундаментальних причин інвестиційної кризи, однією з головних перешкод на шляху економічних перетворень у державі. У сучасних умовах валютний контроль є тим елементом валютної політики держави, що справляє прямий вплив на внутрішню стабільність та функціонування грошово-кредитної системи.

По-п’яте, створення сприятливих умов для репатріації українського капіталу. Адже повернення капіталів із-за кордону в Україну сприятиме покращенню інвестиційного клімату насамперед за рахунок внутрішньодержавних інвестицій.

По-шосте, виявлення, припинення та попередження спроб легалізації незаконних доходів та вивезення капіталу, одержаного злочинним шляхом. Нагромаджені надприбутки (насамперед, від торгівлі наркотиками, зброєю та людьми, корупції, ухилення від сплати податків тощо) у вигляді грошових коштів і майна кримінальні структури прагнуть легалізувати за допомогою різноманітних схем та методів відмивання протиправно одержаних капіталів із метою приховування злочинної діяльності. Так, з метою впровадження міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму Верховною Радою України було прийнято базовий Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року [3], доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації незаконних доходів, зміни до Кримінального кодексу України, якими збільшено кількість кваліфікуючих ознак відповідного злочину. Постановами Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 644 і № 646 було затверджено відповідно Порядок реєстрації фінансових операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу та Порядок взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу (Держфінмоніторингом) фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Держфінмоніторингом у свою чергу видано низку нормативно-правових актів, якими встановлено вимоги до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, кваліфікації працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу, а також форми обліку та подання  інформації,  пов’язаної зі здійсненням фінансового моніторингу та інструкції щодо їх заповнення. Із впровадженням системи фінансового моніторингу, не зважаючи на певні проблеми як теоретичного, так і практичного характеру, було запроваджено організаційно-правовий механізм протидії легалізації „брудних” грошей, який в тому числі спрямований і на забезпечення завдань валютного контролю.

Література:

1. Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

2. Блащук Ю.О. Проблеми валютного контролю. – К.: Видавчничий центр „ДрУк”, 2001. – 48 с. С. 27.

3. Закон „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 1. – Ст. 2.