Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

К. ю. н., доц. Багай Н.О.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Сучасні тенденції розвитку аграрного права України

Сучасний етап розвитку аграрного права, що розпочався в умовах суверенної Української держави на початку 1990-х років, характеризується істотними особливостями.

Аграрне право України – це комплексна, спеціалізована та інтегрована галузь права, яка сформувалася на базі комплексної галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства, і є системою правових норм, що регулюють комплекс взаємозв’язаних суспільних відносин: земельних, трудових, майнових, організаційно-управлінських, соціальних та інших, які складаються в процесі здійснення сільськогосподарськими підприємствами та іншими аграрними суб’єктами виробничої сільськогосподарської і пов’язаної з нею іншої діяльності.

Предмет правового регулювання аграрного права України в умовах переходу до ринкових аграрних відносин значно розширився і набув нового змісту порівняно з періодом становлення сільськогосподарського (аграрного) права та його розвитку до цього часу. Він увібрав у себе систему якісно оновлених земельних, трудових, майнових, організаційно-управлінських та інших відносин у сфері сільськогосподарського виробництва.

Сьогодні невід'ємною складовою предмета правового регулювання аграрного права України стали соціальні відносини, оскільки підвищення якості життя сільського населення, розвиток соціальної інфраструктури села є одним із стратегічних завдань аграрної реформи. Це зумовлено також зміщенням епіцентру державної аграрної політики: від захисту інтересів держави - до захисту інтересів людини, громадянина, зокрема, селянина, як особи, що має незамінне соціальне призначення – забезпечувати продуктами харчування все суспільство, і є найменш юридично захищеним державою.

Аграрні правовідносини характеризуються істотним оновленням їхньої структури. Зокрема, сучасний період розвитку аграрного права характеризується виникненням нових суб'єктів аграрного господарювання, заснованих на приватній та комунальній формах власності. В результаті реформування відносин власності в Україні було створено можливості для функціонування у сфері сільськогосподарського виробництва нових аграрних суб’єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, аграрних господарських товариств, приватних, державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, аграрних та агропромислових об’єднань тощо. На жаль, правове становище більшості з них (окрім, фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств) визначається нормами господарського і цивільного права, що не враховують специфіки сільськогосподарської виробничої діяльності зазначених суб’єктів.

Значно розширено можливості громадян щодо їх участі в аграрних правовідносинах. Окрім праці за трудовим договором у сільськогосподарських підприємствах, вони можуть брати участь у заснуванні та діяльності різноманітних сільськогосподарських структур, займатися веденням особистого селянського господарства чи здійснювати індивідуальну підприємницьку діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва.

Здійснення земельної та аграрної реформи в Україні зумовили також докорінну зміну кола повноважень й напрямів діяльності як суб'єктів аграрного підприємництва, так і суб’єктів з організаційно-господарськими повноваженнями у сфері сільськогосподарського виробництва. При цьому розвиток правового становища суб'єктів аграрного господарювання характеризується зростанням їх самостійності та розширенням повноважень, що позначається на якісній зміні змісту аграрних правовідносин в цілому.

Розвиток аграрного законодавства України в умовах аграрної реформи зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права України: інституту земельної та аграрної реформ; приватної власності на землі сільськогосподарського призначення; паювання земель сільськогосподарського призначення; оренди земель сільськогосподарського призначення; сільськогосподарської кооперації; правового становища фермерських господарств; правового забезпечення соціального розвитку села; приватизації та паювання майна в АПК. У зв’язку з цим і надалі передбачається послідовний процес розвитку нових аграрно-правових інститутів, як цілісних, взаємоузгоджених та досконалих підсистем аграрного права України.

У майбутньому, на наш погляд, можна прогнозувати формування в системі аграрного права інститутів захисту прав селянина, правового забезпечення державних, комунальних, приватних сільськогосподарських підприємств, аграрних господарських товариств та ін.

Таким чином, юридичне забезпечення розвитку всього сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стало можливим в результаті формування та розвитку в системі права комплексної, інтегрованої і спеціалізованої галузі аграрного права, що дала можливість охопити єдиним правовим регулюванням суспільні відносини, які складаються в процесі виробничої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних суб’єктів.

Належне правове регулювання усього комплексу аграрних відносин можливе лише за умови створення досконалої законодавчої бази, якою повинна стати логічно узгоджена система нормативно-правових актів аграрного законодавства. Між тим слід констатувати, що сучасна законодавча база, яка забезпечує правове регулювання аграрних відносин, не повною мірою відповідає об’єктивним потребам суспільного розвитку і не здатна забезпечити злагоджений і послідовний розвиток аграрних відносин в Україні.

Тому визначальним перспективним напрямом правотворчої діяльності державних органів повинна стати робота по розробці кодифікованого акта аграрного законодавства України, яким повинні стати, на наш погляд, Основи аграрного законодавства України. Саме прийняття кодифікованого нормативно-правового акта аграрного законодавства забезпечить у майбутньому належне правове регулювання аграрних відносин в Україні.