Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Ковалевич Л.В.

Науковий керівник к. ю. н., доц. Багай Н.О.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Ознаки особистого селянського господарства

Особистим селянським господарствам на сучасному етапі розвитку аграрних відносин відводиться значна роль у виробництві сільськогосподарської продукції та вирішенні продовольчої проблеми в країні. У зв'язку з цим існує необхідність належного правового забезпечення функціонування таких господарств та законодавчого закріплення їх юридичних ознак.

У визначенні особистого селянського господарства, що дається у ст. 1 Закону України " Про особисте селянське господарство" [1], закріплені ознаки такого господарства. Згідно з цією статтею особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму [1].

Таким чином, у законодавстві закріплено, що особисте селянське господарство є господарською діяльністю. При цьому відповідно до ч. 1 ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [2].

Однак слід зауважити, що дане визначення господарської діяльності суперечить іншій важливій рисі особистого селянського господарства, зокрема його переважно особистому, а не суспільному характеру. Вважаємо, що необхідно усунути цю суперечність у законодавстві для запобігання проблем у практиці застосування відповідних правових норм.

На відміну від суб'єктів господарювання, особисте селянське господарство не має статусу юридичної особи та не підлягає державній реєстрації. Проте законодавцем закріплено необхідність ведення обліку особистих селянських господарств, що здійснюється відповідними радами.

Суб'єктами, які мають право на ведення особистих селянських господарств, є будь-які фізичні особи, зокрема громадяни України, особи без громадянства та іноземні громадяни, які набули у встановленому законом порядку земельні ділянки для ведення таких господарств [3, с.3]. З цього випливає ще одна ознака особистого селянського господарства, яка, на жаль, не врахована у законодавчому визначенні, – використання земель в особистому селянському господарстві як основного засобу виробництва. Законодавством закріплені такі дві форми використання земель для ведення особистого селянського господарства: оренда земельної ділянки та право власності на землю [3, с.7; 4, с.4].

Основним видом діяльності особистого селянського господарства є виробництво, переробка та споживання сільськогосподарської продукції, реалізація її надлишків та надання послуг, в тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Проте на сьогоднішній день немає окремого нормативно-правового акта, що визначав би поняття та особливості сільського зеленого туризму. Дану прогалину можна усунути шляхом прийняття закону про сільський зелений туризм.

Ще однією особливою рисою особистого селянського господарства є ведення такого господарства особами, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах та спільно проживають. Наведена ознака дає можливість розмежувати особисті селянські господарства із суміжними формами ведення сільськогосподарського виробництва.

Специфічні ознаки особистого селянського господарства дозволяють визначити особливості його юридичної природи. У зв’язку з цим на сьогодні існує потреба у внесенні змін та доповнень до Закону України "Про особисте селянське господарство" [1] шляхом вичерпного закріплення його юридичних ознак. Крім того важливим напрямом розвитку законодавства про особисті селянські господарства є прийняття нормативно-правових актів, які визначатимуть порядок та особливості надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, ведення обліку таких господарств тощо.

Література:

1. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29 . – Ст. 232.

2. Господарський кодекс України: Станом на 7 квітня 2008 р. – К.: Велес, 2008. – 168с.

3. Лебідь В.І. Правове становище особистих селянських господарств в Україні: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.06 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 21с.

4. Хвасенко А.А. Правове забезпечення розвитку особистих селянських господарств: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.